Навіщо російському опозиціонеру Навальному дебати з екс-ватажком донецьких бойовиків Гіркіним?

Російський опозиціонер Олексій Навальний погодився на дебати з одним із лідерів так званої «русской весны», російським полковником, екс-ватажком бойовиків на Донбасі Ігорем Гіркіним (Стрєлковим). Можливість такої «дуелі», з одного боку, викликала обурення на кшталт – «не варто сідати за один стіл зі злочинцем, який спровокував захопленням Слов’янська війну на Донбасі». А з іншого боку – «з Путіним хіба дебатувати можна?». Навіщо Навальному зустрічатися зі Стрєлковим, з’ясовувала Російська служба Радіо Свобода.

– Чи потрібно Олексію Навальному вести дебати з людиною, яка була організатором різних спецоперацій, включаючи і розв’язання війни на території України, на Донбасі, і людиною, яку звинувачують в тяжких злочинах?

Костянтин Янкаускас

​Костянтин Янкаускас (представник «Партія 5 грудня»): Олексій у своєму тексті вказував, що якщо не дебатувати зі Стрєлковим, то і з Путіним, який до війни на території України причетний, можливо, навіть більше, – з ним теж, виходить, не можна дебатувати.

Я підхід Олексія поділяю, мені взагалі дуже імпонує те, що він дуже публічний політик, що він відкритий до дискусій, причому досить різних.

Мішені з портретами президента Росії Володимира Путіна та російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). Львів, 31 серпня 2014 року

Костянтин Крилов (представник Націонал-демократичної партії): Я, звичайно, вважаю, що діалог завжди кращий за жорстку конфронтацію. Немає ніякого сенсу в тому, що всі розбіжаться по своїх кутках і будуть звідти шипіти одне на одного. Це погано, потрібно розмовляти. В цьому сенсі я вважаю, що розмовляти можна і потрібно з усіма.

​Борис Вишневський (представник партії «Яблуко»): Олексію Навальному, судячи з усього, це потрібно. Його точка зору така, що він готовий вести цю дискусію. З моєї точки зору, ніяка дискусія для людини, яку я б хотів бачити кандидатом у президенти, зі Стрєлковим (Гіркіним) неможлива з однієї простої причини: я вважаю, що пан Стрєлков (Гіркін) – це злочинець, я вважаю, що він повинен бути відданий під суд як український, так і російський. Я вважаю, що на його совісті кров, на його совісті невинні жертви, на його совісті та агресія, яка була здійснена Росією за допомогою таких бандитів, як він, на сході України. Розмовляти зі Стрєлковим, вести з ним діалог і дискусію повинен виключно державний обвинувач у суді. Сперечатися з ним нема про що.

Громадяни Росії, полковник Ігор Гіркін (Стрєлков) і Олександр Бородай (праворуч) – тодішні ватажки угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним. Окупований Донецьк, 10 липня 2014 року

До речі, дуже цікаво, що зараз згадали питання, які пан Гіркін йому поставив, зокрема, про Крим і про Донбас, пан Навальний давно вже відповів, що Крим – не бутерброд, ставши президентом, нічого він повертати не збирається. Це абсолютно чітка відповідь, щоб отримати її, не потрібно вести дискусію зі Стрєлковим. Мені позиція Навального добре відома на цю тему.

– Мене цікавить питання, яке було поставлене Стрєлковим, – що буде робити Навальний, ставши президентом, з Донбасом і Кримом? Як тут буде відбуватися дискусія?

​Костянтин Крилов: Він швидше за все запропонує, ймовірно, щось розпливчасте, але те, що може зацікавити максимальну кількість виборців. Я б припустив саме це. Що саме він скаже? Можливо, наприклад, про якийсь новий референдум щодо Криму, щось в цьому дусі. Насправді, якщо говорити серйозно, то в правовому полі це питання може бути вирішене тільки одним чином: Навальний повинен чітко позначити позицію, чи визнає він радянську владу і проведені нею кордони, чи він її не визнає. Чи є він дійсно антикомуністом і антибільшовиком, чи він все-таки є певною мірою їхнім прихильником.

– Стосовно Донбасу у Навального досить чітка позиція, не «бутербродна», а щодо припинення цієї війни?

​Борис Вишневський: Позиція пана Навального з приводу Криму вже була висловлена, він висловлювався зовсім однозначно з приводу бутерброда. Тому, якщо раптом йому випаде нагода стати президентом (я, правда, думаю, що цього не станеться), то, звісно, кримське питання обговорюватися не буде.

З приводу Донбасу не знаю, я майже не пам’ятаю його публічних висловлювань на цю тему. Я не пам’ятаю, щоб він вимагав припинення практично російської агресії, я не пам’ятаю, щоб він вимагав перекриття російсько-українського кордону і припинення безперервних туди поставок зброї, бойовиків, боєприпасів, так званих відпускників і добровольців.

– Як Ви розумієте технологію, яку використовує Олексій Навальний зараз, навіщо йому все це?​

Василь Жарков (історик і політолог): По-перше, я вважаю, що Олексій Навальний, до нього можна по-різному ставитися, але технологічно – це один з бездоганних, близьких до бездоганних – політиків у Росії. На жаль, ми з дуже великими труднощами поки можемо зрозуміти, в чому політичний курс Навального, і це головне питання до нього. Але технологічно Навальний, безумовно, сильний. Останні півроку дуже добре демонструють дуже важливий фазовий перехід в його кар’єрі. Навальний, безумовно, став найбільш впливовою фігурою в протестної частини російської політики. Навальний зумів мобілізувати велику частину того, що ми можемо назвати спадкоємцями протестів 2011-2012 років. Аж до того, що Навальний практично не потребує союзників на цьому полі.

Василь Жарков

Тепер дивіться, що далі: Навальний не володіє, звичайно, сьогодні ніякими можливостями для того, щоб претендувати на щось серйозне в політиці, крім створення таких епізодичних і досить нетривалих за своєю дією акцій, які ми спостерігали. Постає питання, куди далі рости, за рахунок кого розширювати свою можливу базу підтримки? А розширювати її можна, скажуть політтехнологи, за рахунок так званих 86 відсотків, відколюючи звідти найбільш протестні шматки. Яка найбільш протестна, найбільш розчарована частина 86 відсотків кримської більшості? Яку частину від цього вирахувати? Це, звичайно, прихильники, умовно, Гіркіна, ті, хто побачили, що «русской весни» ніякої немає, що, по суті, вони теж відчувають своє серйозне розчарування, якщо не сказати більше. І ось тут виникає можливість або спроба якогось діалогу, наслідком якого, звичайно, стане приблизно наступне: що, ми, звичайно, різні, ми по-різному дивимося на Росію, на багато проблем, у нас різна ідеологія, але у нас є спільний ворог, цей ворог – російська влада. Наскільки ця спроба буде працювати на Навального, я тут не готовий сказати. Але те, що технологічно цілком зрозуміло: це рішення шукати не те, щоб союзників, але співрозмовників на цьому ультраправому кінці політичного спектра, цілком технологічно можна пояснити.

​Володимир Ашурков (соратник Олексія Навального): Я як людина, яка в команді Навального якраз відповідає за програму, за стратегію. Перш за все, я радий, що Олексій не боїться вступати в діалог з різними співрозмовниками, з найбільш незручними співрозмовниками. Є багато негативних аспектів, багато людей сприймуть його згоду на дебати зі Стрєлковим (Гіркіним) негативно. Це людина, яка була бойовим командиром на Донбасі, яка була ідеологом і практиком російської агресії на сході України. Для мене неоднозначно, виграє Олексій в результаті цих дебатів чи ні. Але це ризик, політика – це якраз мистецтво брати на себе ризики.

Російський полковник Ігор Гіркін (Стрєлков). Окупований Донецьк, 10 липня 2014 року

Я не буду сперечатися з тими людьми, які вважають, що це помилка, але я буду, безумовно, сперечатися з тими людьми, які вважають, що це питання якогось морального вибору. На мій погляд, діалог навіть з військовим злочинцем, не є якимось моральним падінням. Ті люди, які часто звинувачують Навального в тому, що він індивідуаліст, в тому, що у нього вождистські нахили, вони повинні розуміти, що якщо у Олексія можуть бути якісь шанси в передвиборчій кампанії, то він повинен бути президентом усіх росіян. Безумовно, багато росіян підтримують, можливо, не Стрєлкова (Гіркіна), але те, що Росія робить в Україні. Діалог з ними і відстоювання позиції з цього приводу, безумовно, робить Олексія справжнім політиком.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода