Ренат Давлетгільдєєв
Від першої зустрічі Путіна і Трампа чекали не тільки розмов про Україну і Сирію, а й рукостискання двох президентів. Американський президент відомий тим, що перевіряє на міцність світових лідерів своїм фірмовим перетягуванням руки.
Але нічого подібного не сталося. Дональд Трамп подав Володимиру Путіну руку знизу – і навіть поплескав вільною долонею по ліктю.
Для Трампа взагалі ця поїздка з точки зору його фірмових рукостискань не найліпша. Спочатку перша леді Польщі Агата Дуда просто пройшла повз нього, не помітивши, або зробивши вигляд, що не помітила Трампа. Президент США такою поведінкою першої леді, судячи з його обличчя, був не задоволений.
Взагалі, жінкам зазвичай «щастить», їхні руки Трамп жаліє. Іноді взагалі ігнорує заклики журналістів «Handshake, please!», як було, наприклад, після переговорів з Ангелою Меркель.
Серед світових лідерів найважче було, схоже, прем’єр-міністру Японії Сіндзо Абе. Після переговорів в Білому домі, напередодні спільної поїздки до Флориди, Трамп стискав і тряс руку японця 19 секунд: то тягнув на себе, то трішки відпускав, даючи надію на полегшення. Коли довге рукостискання припинилося, Абе, незважаючи на десяток камер, закотив очі й глибоко зітхнув. І лише промовив: «Сильна рука».
Руку головного красунчика світової політики, канадського прем’єра Джастіна Трюдо Трамп спробував потягнути своїм коронним жестом на себе, щойно той вийшов з автомобіля. Але Трюдо й бровою не повів. Врешті, коли обидва лідери вже сиділи в кріслах навпроти камер після переговорів і позували (а це улюблений момент Трампа для фірмового рукостискання), американець навіть не пробував втримати руку канадського прем’єра.
Президент Франції Емманюель Макрон до рукостискання з Трампом, очевидно, готувався. Макрон, хоч і банкір, але з біцепсами. Напередодні зустрічі він навіть називав це рукостискання «моментом істини». На відео здається, що все нормально. Але ні. Журналісти, для яких прийомчики американського президента вже самі по собі є темою для репортажів, зробили стоп-кадри, збільшили їх, і з’ясували, що Трамп і Макрон так сильно стиснули одне одному руки, що навіть побіліли суглоби їхніх пальців.
Трамп був змушений здатися першим. І навіть на секунду намагався звільнитися. Емманюель Макрон потім пояснив свій натиск: таким чином він хотів показати американському президенту, що «не піде на дрібні поступки, навіть символічні».
Про політичні підсумки зустрічі президентів Росії і США тепер довго будуть розмірковувати аналітики. Ось якою побачив зустріч Трампа і Путіна експерт із розпізнавання емоцій, міміки і жестів Ілля Степанов:
– Дистанція між Путіним і Трампом була дуже велика, жоден з них один до одного не наблизився в порівнянні з тим, як вони, наприклад, з Меркель віталися чи з представниками абсолютно інших держав. І дистанція була, і помітна напруженість ліктя, у Володимира Володимировича, він не дав би навіть наблизитися. І ось це поплескування вже знизу по ліктю Путіна, нібито дружнє, воно не було розцінене, взагалі ніякої теплоти не додало, дистанція була збережена досить велика для будь-якої такої міжособистісної дискусії. Тобто досить відсторонено, вельми холодно.
На противагу, наприклад, другому рукостисканню, коли вони вже сидять удвох перед пресою. Там немає такої напруги. Але, якщо дивитися на положення тіла Путіна і Трампа, то положення ніг у них обох відрізняється. У Трампа більш напружене, хоча вони обидва почувають себе досить спокійно. Тобто тіло розслаблене, немає якогось такого страшного стресу, що вони відчувають себе некомфортно.
І більш цікавий у цій дискусії, напевно, момент, коли йде вже висловлювання Путіна, він говорить про те, що треба б проводити такі особисті зустрічі, тобто потрібно розмовляти неформально, і після цього у нього і обличчя, і тіло виявляє невдоволення. Цей момент – єдиний яскравий, емоційний можна сказати.
– А взагалі ось ця манера американського президента тягнути людину на себе, немов перетягувати – це жест переваги, жест сили?
– У його поведінці – так, тому що для нього, якщо беремо його психотип, його особливості характеру, він у принципі дуже домінантний, і, скажімо так, не те щоб кращий, а навіть любить проявити фізичну владу, моральну владу щодо іншої людини. Питання домінування для нього в житті має досить високе місце.
Оригінал матеріалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время»