Три роки тому, 5 липня: звільнення Слов’янська і «втрата» Донецька?

Три роки тому, 5 липня 2014 року, було звільнено Слов’янськ, Краматорськ та інші міста. Але саме в цей день бойовики увійшли в Донецьк. Чому ж ці бойовики на чолі з російським полковником Ігорем Гіркіним (Стрєлковим) змогли покинули Слов'янськ? І чи міг конфлікт закінчитися 3 роки тому, якби «гіркінці» були перехоплені? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії поділилися своїми міркуваннями спікер Генштабу з питань проведення АТО, учасник операції по звільненню Слов’янська Владислав Волошин, а також донеччанин і громадський активіст Віталій Овчаренко.

Владислав Волошин: Слов’янськ і Краматорськ були блоковані українською армією. Але там такий рельєф, що залишалися все ж щілини – ті шляхи, через які й утік Гіркін. Навколо Слов’янська було 8 блокпостів, які перекривали основні автомобільні транспортні сполучення. Але з міста веде безліч доріг – ґрунтових та місцевого значення.

Операція була розроблена так, щоб було найменше втрат в українських сил та місцевого населення. Все ж таки бої в місті мають свою специфіку. Кожен будинок – справжня фортеця. А у Слов’янську тоді було ще дуже багато місцевих. Те, що російські найманці вийшли з цього міста, – безкровна перемога, адже місцеві не постраждали.

Владислав Волошин

– Чи знала українська сторона, що Гіркін з бойовиками збираються покинути місто?

Владислав Волошин: В українській розвідці є вся інформація. Але за тим, що розповідав Гіркін в сепаратистських виданнях, він і сам не знав, коли буде втікати та чи вдасться це йому.

– А як сталося, що 90% озброєння було вивезено зі Слов’янська в Донецьк. І вони не зустріли жодного спротиву з боку українських сил? Про це також розповідав Гіркін.

​Владислав Волошин: Він може казати все, що завгодно. Проте ми бачили, скільки зброї було залишено, коли вони втікали. Як мені відомо, коли покидали Краматорськ, російські бойовики на місцевому автопідприємстві взяли кілька десятків рейсових маршруток, вони посадили туди жінок та дітей, а також там були російські ЗМІ. І вони чекали, що українська армія завдасть удару по цій колоні. І потім на весь світ показали б, що українці розстрілюють мирних мешканців.

Між Краматорськом та Слов’янськом був п’ятий блокпост, через який намагалася прорватися бронегрупа, але не вдалося…

Віталій Овчаренко

​Віталій Овчаренко: Це оточення навколо міст окупованих постійно звужувалося. І маневру для російських найманців майже не було. Перелякані, ці сепаратисти в останній момент зупиняли таксі та автобуси і, кидаючи все на своєму шляху, їхали куди-небудь. Цей транспорт змішався з іншим, де були місцеві. І на той момент, я вважаю, просто не було офіцера, який би надав наказ стріляти по сепаратистах, адже була загроза поранити цивільних.

Я не знаю, про який сплановий відступ говорять, враховуючи те, що російські сепаратисти вже поїхали, а місцеві приходили до райдержадміністрації, де нікого немає. І їм кажуть: «А чого ви тут залишились? Ваші ж вже поїхали». І вони брали речі та тікали.

– Яка була стратегія? Вже блокували місто…

Владислав Волошин: Це кільце поступово звужувалось, брались під контроль всі комунікації. По укріпленню бойовиків вела вогонь наша артилерія.

– Деякі журналісти не називають визволення Слов’янська та Краматорська перемогою, адже сепаратисти захопили Донецьк.

Віталій Овчаренко: Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка – ці міста було визволено. У чому тут програш? Те, що вони зайшли у Донецьк? Це погано! Те, що їх не ліквідували, коли вони туди йшли? Теж недобре. Але не було загиблих серед місцевих – і це важливо.

– А що відбувалося у Донецьку, коли туди зайшов Гіркін із бойовиками?

Віталій Овчаренко: Там був шок. Ніхто не вірив, що це правда. Що люди з автоматами у місті, що головною вулицею їдуть БМП. Військових було багато, техніки – ні. Але сам факт, що в місті з’явились бойовики – дуже налякав місцевих.

І мене дивує, що всі кажуть, ось саме з цього дня все й почалося. Ось зайшов Гіркін і з’явилися російські найманці. Але сепаратисти в Донецьку були ще в березні. І саме з цього місяця була й зброя в них.

– Запитання від слухача: Що все ж таки стало причиною, що цей військовий конфлікт розпочався?

Владислав Волошин: У нас 23 роки знищувалися Збройні сили України. У нас не було жодної частини на кордоні з Російською Федерацією. У Луганській області був лише військовий комісаріат. Якби все було інакше, тоді б ніхто безконтрольно не потрапляв на українську територію. Скільки через цей неконтрольований кордон заходить сил з Росії?

​Віталій Овчаренко: Не було розуміння, що це війна. На заході – Європейський союз, на сході – «братська» Росія. З ким ми можемо воювати? 23 роки жодного конфлікту. Ні влада, ні місцеві жителі просто не розуміли, як себе поводити в такій ситуації.

Я впевнений, якби навіть розбили ту колону бойовиків, нових би завезли знову з Росії. Як це роблять уже третій рік поспіль. І так звана «ДНР» все рівно була б, просто з іншими «виконавцями». Єдине, щоб змінило цю історію – це штурм будівлі облради ще у квітні.

ВЕСЬ ВИПУСК:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)