(Рубрика «Точка зору»)
Історія, яка триває нині довкола «Київенерго» та його можливого наступника на київському ринку – фінської компанії Fortum – зайвий раз ілюструє суто українську здатність вести реформу манівцями і завести її у підсумку на безвихідь. Те, що назріла потреба підшукати заміну дітищу Ахметова, не викликає сумнівів, проте ці пошуки спонукали київську владу зупинити свій вибір на партнері російського «Росатому». Чому саме «Фортум» і чи розглядалася цій компанії альтернатива – наразі невідомо. Це також суто українська традиція: тримати «плебс» у невіданні відносно того, якою є мотивація рішень, ухвалених «нагорі».
«Тепленька» не пішла. Пояснення від постачальника
Коли у травні півстолиці залишилося без гарячої води, ніхто особливо й не здивувався. Не кажучи вже про відсутність протестів з боку киян, залишених без можливості прийняти у 30-градусну спеку душ. Енергетичні колапси, в які раз у раз занурює місто «Київенерго», стали таким же звичним явищем, як і перманентне збільшення плати за ЖКГ. Цього разу, як відомо, зупинилася ТЕЦ-6, а причиною зупинки стали борги «Київенерго» перед «Київтрангазом» (яким володіє НАК «Нафтогаз України»).
У нестачі коштів «Київенерго» звинуватив державу, яка не профінансувала пільги та субсидії, а також самих споживачів, котрі заборгували за тепло. Щодо останніх, то борги приватних осіб можна якщо не виправдати, то бодай пояснити, як зростанням цін на основні групи товарів, так і іншими чинниками. (Як повідомив НБУ, у травні інфляція прискорилася до 13,5% у річному вимірі, натомість у квітні цей показник становив 12,2%. А Держстат своєю чергою відзвітував про те, що з початку року заборгованість по заробітним платам зросла на 29,5% та склала 2,32 мільярди гривень).
Що ж стосується гри у субсидії, яку затіяла держава, то це окрема проблема, яка потребує комплексного вирішення. Із тих 47 мільярдів дотаційних гривень, які закладалися в бюджет-2017, станом на кінець травня витрачено вже 35,2 мільярда. Додатково 15 мільярдів уряд розраховує отримати за згодою Верховної Ради, проте очевидно, що й цієї суми для виплати субсидій забракне. Відтак «Київенерго» (або його наступник) гарантовано залишиться без державних відшкодувань, однак мова зараз навіть не про це.
Днями Київрада пролонгувала договір з компанією «Київенерго», але, щоправда, ненадовго. До 27 квітня 2018 року компанія іще управлятиме тепловими мережами міста, однак паралельно із цим триватиме визначення процедури та умов повернення комунальної власності, переданої «Київенерго». Простіше кажучи, процес «розлучення» розпочато, і Київ видивлятиметься собі нову енергетичну «наречену». Втім, саме «Київенерго» іще побореться за статус кво, взявши участь у відповідному конкурсі. Про це заявив глава наглядової ради компанії Іван Плачков.
Котрий, між іншим, пророкує, що нічого доброго зміна енергетичного підрядника місту не принесе. «Я не скажу, що буде хаос, але це й не покращить систему теплопостачання і гарячого водопостачання для киян», – говорить він. І додає: його компанія візьметься за надання послуг лише за певних умов. «Складається так, що держава свої зобов’язання по компенсації субсидій і пільг не виконує, тариф не відповідає реальності, а всі збитки бере на себе компанія. А якщо все залишиться, як є, участь в конкурсі ми не братимемо. Хай шукають інвестора у Фінляндії, Німеччини або деінде», – сказав Плачков. Тож, до речі, про Фінляндію.
Трохи фінського сонця у нашій холодній воді
ЗМІ повідомляють: столичні чиновники почали переговори з фінською компанією «Фортум» про можливе управління енергокомплексом Києва. Fortum – фінська державна енергетична компанія, заснована в 1998 році, є однією з найбільших європейських постачальників теплової та електричної енергії. Підприємство здійснює діяльність в скандинавських і балтійських країнах. Все це так і є. Бракує лише одного штриха: з 2010 року «Фортум» активно співпрацює з «Росатомом».
Причому співпраця ця значно тісніша, аніж можна собі уявити. У 2014-му компанія «Фортум» вклинилася у російський енергетичний холдинг «Територіальна генеруюча компанія» (ТГК-1). Майже всю гідрогенерацію росіяни віддали на підкуп фінам, залишивши собі вироблення теплоенергетики. Частка «Фортуму» у цьому виробництві склала 75%, повідомляли російські медіа. Пізніше, у 2016 році, «Фортум» взяв участь у російському проекті щодо відновлювальних джерел енергії. Конкретніше мова йшла про вітрогенерацію – фіни взяли зобов’язання ввести в дію вітрову електростанцію на 35 МВт.
У тому ж 2016 році «Фортум» спільно із російськими партнерами почав будівництво АЕС «Ханхіківі-1» на території Фінляндії. І це – попри чисельні протести екологів. «Фортум» буквально врятував цей проект, відносно якого «Росатом» казав, що він є дуже важливим і для компанії, і для Росії – як в іміджевому, так і в фінансовому плані. Адже тільки у вигляді податків росбюджет розраховував отримати від реалізації проекту понад 3 мільярди євро. Усього «Фортум» має до десятка спільних із Росією енергетичних проектів, зокрема, володіє часткою і в атомній енергетиці. Як бачимо, європейські санкції щодо Росії не перешкодили подібній співпраці.
Слід зауважити, що розбудова енергетичних об’єктів – частина стратегії Кремля з геополітичної експансії. Тому навряд чи можна вітати появу на українському ринку компанії, котра є настільки близькою до подібного інструментарію. Багато світла на ситуацію з «Фортумом» проллє те, наскільки легко адаптується «Фортум» в Україні. Як відомо, шведський бренд IKEA витратив десятиліття, аби закріпитися на нашому ринку. Причина зволікань була банальна та передбачувана – від ІКЕА вимагали хабар за місцеву «прописку», який тамтешній менеджмент відмовлявся платити навідріз.
А от виробника лаків та фарб Tikkurila (також, до речі, фінського) спіткала в Україні інша неприємність – він продав свій завод, зіткнувшись, очевидно, з нерентабельністю виробництва. (Від прямих роз’яснень керівництво компанії ухилилося). Хай там як, але якщо співвітчизнику Tikkurila готують в Україні тепличні умови, це розставить багато крапок над «і». В усякому разі, поки що невідомо, аби у «Фортуму» були серйозні конкуренти на тому конкурсі, який згадував Плачков. Отже, все вирішено заздалегідь? Якщо так, то ким і де санкціоновано прихід «Фортуму» в Україну? Втім, останнє питання, здається, можна віднести до розряду риторичних.
Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України чотирьох скликань
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода