(Рубрика «Точка зору»)
Є теми, говорити на які слід після того, як пристрасті трохи вщухли. У тому числі і тому, що вони мають інше, більш важливе значення, ніж те, навколо якого ламалися полемічні списи.
Майбутнє постає в різних, іноді в найнесподіваніших іпостасях. Тим, хто не хоче заплутатися в минулому, важливо не пропустити ці знаки.
Зазвичай ми помічаємо появу нового стану системи, того, що ми називаємо майбутнім, коли зміни вже відбулися. Ігноровані нами зміни проявляються через шоки – протиріччя, кризи – те, що ми за звичкою називаємо революціями.
У більшості випадків ми позначаємо терміном «революція» те, що, суворо кажучи, не є швидкою і радикальною зміною системи, а лише позначаємо набір індикаторів, який вказує на зміну, що вже відбулася.
Причому слід пам’ятати, що ці індикатори не завжди є прямими, тобто вони не обов’язково прямо вказують на рушійні сили, причини і цілі змін. Тому нам доводиться використовувати численні епітети для визначення частини системи, зміни в якій ми позначаємо «революцією».
Гарним прикладом тут може слугувати те, що прийнято називати «сексуальними революціями».
Сексуальні революції – індикатори соціальних перетворень
Сексуальна енергія – один з найпотужніших мотиваторів людської поведінки, який дістався нам від природи. Інстинкт розмноження часто виявляється сильнішим за інстинкт самозбереження. Тому будь-які зміни в нашому розумінні сексуальних цінностей, орієнтацій, норм, санкцій і сексуальних відносин, в нашому ставленні до власної сексуальності і зумовленої сексуальністю соціальної поведінки є важливим індикатором нашого розвитку. А тим більше те, що прийнято пов’язувати з докорінною зміною сексуального життя суспільства, що ми називаємо «сексуальною революцією».
За останні півтора століття ми пережили кілька «сексуальних революцій». Вони мали різний характер і наслідки. Наприклад, перша, яку відносять на період 1870-90 років, ознаменувалася піонерськими роботами про сексуальність Гевлока Елліса і боротьбою за емансипацію, відбувалася за право «мати стать». Друга, яка припала на період 1930-40 років, і яку Вільгельм Райх співвідносив із поширенням тоталітарних режимів, – за право розпоряджатися своєю сексуальністю. Обидві ці революції були частковими віддзеркаленнями тодішніх глобальних соціально-політичних змін, але вони не охоплювали всього суспільства і підтримувалися лише окремими соціальними групами.
Сексуальна революція 1960-70-х, яка пов’язана з ім’ям Альфреда Кінсі, реалізувала право особистості «бути сексуальним». При цьому вона була реакцією і відображенням глобальної еволюції комунікативних технологій і досягнень в репродуктивній медицині.
Сексуальна революція 1980-90-х стала реакцією на поширення епідемії СНІДу та була актуалізована в боротьбі за право бути «рівноправними в розмаїтті». Відмова від криміналізації і стигматизації гомосексуальних відносин дозволила взяти поширення ВІЛ під контроль.
Марш рівності» у Києві, 12 червня 2016 року
Боротьба за права як джерело конфліктів
Водночас, боротьба за право розпоряджатися сексуальністю в умовах агресивної протидії з боку традиціоналістськи налаштованих угруповань, призвела до створення безлічі замкнутих груп, об’єднаних за принципом ідентичності. Через пару десятків років розповсюдження політики ідентичності на всі сфери суспільних відносин почало призводити до конфліктів.
Об’єднані за принципом захисту своїх партикуляристських прав від усіх інших, хто апріорі вважається порушником, такі групи стають агресивним джерелом конфліктів.
Сучасні – в тому числі і так звані «гібридні» – конфлікти поширюються в умовах еволюції соціокультурних і соціально-психологічних чинників безпеки на тлі поступової зміни суспільно-політичного дискурсу, коли ідеологію поступово змінила політика ідентичності. В рамках поширюваної зараз «політики ідентичності» члени кожної окремої групи відчувають себе перманентними жертвами ворожого середовища, і тому постійно вимагають ексклюзивного статусу, захисту від будь-якої критики і права вирішального голосу. Майже релігійна впевненість у власній правоті не залишає місця для конструктивного діалогу між прихильниками «політики ідентичності» в поточному її вигляді. Таким чином ми отримали черговий, потужний рушій конфліктів.
Марш рівності» у Києві, 12 червня 2016 року
Можливо, якби ми більше уваги приділяли аналізу розвитку гендерних процесів, ніж «боротьбі з нетрадиційною сексуальною орієнтацією» та «захистом традиційних цінностей від її пропаганди», нам було б простіше сьогодні зрозуміти динаміку поточних конфліктів.
Нова революція як шлях до подолання конфліктів
Сьогодні ми переживаємо чергову сексуальну революцію, що йде під гаслом боротьби за право не бути детермінованим, за право вийти за рамки бінарностей, відмовитися від ідентичностей.
За свідченням американського дослідника і письменника Мікаеля Дорфмана, зараз в США розгортається нова сексуальна революція за право вільно визначати свою ідентичність, не тільки за «право спати з ким хочеш, але і говорити, що не хочеш ні з ким спати і не цікавишся сексом».
Така тенденція, в разі свого поширення, загрожує знести політики ідентичностей, і тим самим усунути причини поточних конфліктів. Це дуже важлива тенденція, маркером якої є зміна сексуальної поведінки, яку ми позначаємо як чергову «сексуальну революцію».
Втрутитися сьогодні в еволюцію сексуальних нормативів і цінностей, спробувати санкціонувати сексуальне життя – не тільки марна трата ресурсу, а й небезпечна справа. Тим самим ми можемо вплинути на інші тенденції соціальної еволюції, в тому числі, і позитивні. Зупинити прогрес ми, зрозуміло, не зможемо, але підсобити архаїці і додати палива на наше локальне вогнище здичавіння – цілком здатні.
У світлі наростаючої тенденції відмови від детермінованої сексуальної та гендерної ідентичності, гей-прайди можуть вже виглядати деяким анахронізмом. Але не в нашому суспільстві і не у порівнянні з їхніми архаїчними супротивниками. Зрозуміло, рано чи пізно і тих і інших знесе хвиля соціальної еволюції, спрямована на де-біологізацію та ін-детермінізацію соціальних відносин. Але до тих пір нам слід з повагою та увагою ставитися до цих індикаторів майбутнього.
Боротьба за свої права – далеко не завжди боротьба за права усіх. Але у випадку гей-прайду це саме так.
І як би парадоксально це не виглядало – це демонстрація можливостей побудови світу, звільненого від сьогоднішніх небезпек.
Юрій Костюченко – експерт з безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода