Бойовики хліб не сіють і не збирають, їм не потрібне «хлібне» перемир’я – Жданов

Бойовики хліб не сіють і не збирають, тому їм не потрібне «хлібне» перемир’я. Про це в ефірі Радіо Свобода зауважив військовий експерт Олег Жданов. Ба більше, Росії воно не вигідне, а в України немає важелів для впливу, додав експерт. Водночас політичний експерт Григорій Перепелиця зазначив: щоб перемогти у війні, українцям треба мати військову стратегічну перевагу на лінії фронту. Нині ж Україна лише пасивно обороняється. Зрештою, наголошують експерти, змін на фронті не відбудеться, поки український президент не визнає, що на сході України триває російська військова агресія, а не АТО.

– Як можна оцінити перебіг так званого «хлібного перемир’я» на Донбасі, яке мало початися 24 червня?

​Олег Жданов: Перемир’я не може настати, тому що немає важелів впливу на бойовиків з українського боку. І у них немає жодних причин, щоб його підтримувати. Якщо буде перемир’я, то на позиції зможуть їздити наглядачі ОБСЄ: вони побачать, яка техніка там стоїть, які сили займають оборону, тобто те, що не виконуються Мінські домовленості. Щойно туди поїдуть спостерігачі ОБСЄ, постане питання перегорів – це недопустимо для Росії.

Тим більше, що бойовики хліб не сіють і не збирають. Вони отримують продукти з одного боку – з України, на основі постанови Кабміну про постачання товарів першої необхідності на тимчасово непідконтрольні території. І до того ж, повну підтримку, зокрема, продовольчу їм надає Російська Федерація. Тому питання врожаю їх не хвилює абсолютно.

– Має Захід зараз важелі примусити Путіна до миру на Донбасі? Зокрема, чи мають ці важелі члени «нормандського квартету» – Емманюель Макрон, Анґела Меркель? Чи має їх президент США Дональда Трамп?

Григорій Перепелиця: Якби Захід мав такі засоби, він би давно їх застосував. Питання в тому, що вони не можуть вплинути на Путіна. І ці постійні засідання в «нормандському форматі» показують, що це – лише майданчик для бесід і порівняння позицій. Тому ми бачимо, що війна на Донбасі, Мінський процес, «нормандський формат» – абсолютно різні процеси, які не перетинаються.

Григорій Перепелиця

Якщо ми хочемо зупинити війну на Донбасі, нам треба змінити співвідношення сил на фронті. Коли українські війська будуть мати стратегічну перевагу, тоді створяться приводи для російської сторони відмовитися від активних бойових дій або принаймні йти на певні поступки. Поки ж ми віддали цю стратегічну перевагу російській стороні, а самі ведемо пасивну оборону.

Ми створили умови для того, щоб Росія вела актині бойові дії і отримувала з цього як політичний, так і військовий зиск, оскільки ми бачимо, що кожного тижня несемо втрати за такого Мінського процесу, оскільки нашим військам забороняють застосовувати у відповідь артилерію, важке озброєння, ми не ведемо активної оброни, тому противник не несе серйозних втрат. Також ми забезпечуємо їх економічно, продовольством, а зараз ще надаємо їм безвізовий режим. Ми цим самим не тільки програємо, а й зміцнюємо «ДНР» і «ЛНР». Це надзвичайно вигідна позиція для Росії, і вона не бачить ніякого сенсу припиняти ці бойові дії.

– Якщо військова стратегічна перевага дійсно буде сформована, чи не активізує вона дії у відповідь із боку російської армії?

Олег Жданов: Я не казав, що ми не можемо зараз перемогти на сході України, кількісна перевага України зараз щонайменше двократна тільки на лінії розмежування. Тому можливість проведення військової операції цілком можлива. І продовження війни залежить не від одного Путіна, а від двох людей: від Порошенка і Путіна. Щойно президент ухвалить вольове політичне рішення і назве війну війною, ми можемо включити нові міжнародні механізми, які давно прописані в усіх документах: що робити з країною-агресором.

А питання щодо посилення нашої армії – чи викличе це конфронтацію, ні не викличне. Тому що сил і грошей у Кремля на більш масштабні військові операції, ніж вони ведуть зараз, на сьогодні немає. До того ж, зовнішньополітична ситуація, яка складається довкола Росії зовсім не сприятлива в плані продовження і посилення бойових дій.

Олег Жданов

Я нагадаю події в Сирії, коли принц Саудівської Аравії заявляє, що його армії достатньо 3 дні, щоб знищити угруповання російських військ в Сирії, якщо вони не припинять бомбардування, і він попереджав Путіна офіційно. Тому у Росії зараз і в думках не може бути початку масштабних бойових дій.

– Після переговорів Порошенка і Макрона відбудеться телефонна розмова у «нормандському форматі2. Яка роль Франції у цьому форматі з президентом Макроном? Адже з президентом Олландом було багато нарікань критиків.

​Григорій Перепелиця: Тут не від Макрона і «нормандської четвірки» все залежить, тут залежить від того формату, який обрало наше керівництво. Ми можемо змінити ситуацію на нашу користь тільки воєнним шляхом, тому що ще й не кожен конфлікт може врегулювати. Умови для врегулювання конфлікту складаються тоді, коли обидві сторони в цьому зацікавлені, Росія в цьому не зацікавлена. А Україна нічого не може зробити, тому що ми ігноруємо воєнні засоби під час війни і не визнаємо саму війну.

Тому поки ми не застосуємо воєнні засоби, поки не закріпимо Росію як агресора, не визнаємо, що знаходимося в стадії війни, а на це Порошенко навряд чи наважиться, ми не можемо задіяти міжнародні механізми покарання агресора і які захищають жертву агресії. Навіть якщо ми зробимо американський формат, це нічого не дасть. Як показує конфлікт в Боснії: поки натовська авіація не розбомбила позиції боснійських сербів, жоден формат не працював.

Олег Жданов: Я не погоджусь щодо «нормандського формату», бо зараз з’явилася свіжа думка Еманюеля Макрона. Він зараз вивчає ситуацію, і для нього дуже важливо переговорити з усіма учасниками цього процесу. З Володимиром Путіним він вже переговорив. Зараз розмовлятиме з Порошенком. Потім складе свою думку.

Макрон як молодий президент намагатиметься брати участь в міжнародній політиці. Йому треба показати себе як лідера, який може вирішувати зовнішньополітичні питання. Я прогнозую, що, можливо, він намагатиметься перейняти пальму першості у Анґели Меркель з керування ЄС.

Я вважаю, що Макрон може запропонувати Україні якийсь із варіантів. І я не виключаю, що це буде розширення «нормандського формату», бо у нього хороші відносини з Терезою Мей (прем’єр-міністр Великобританії – ред.), а Британія вже просилася в переговори. Можливо, вони щось із Польщею вигадають. Однак, які б ініціативи не лунали, без головного рішення України: що у нас – «громадянська війна» чи військова агресія, жодного просування не буде.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі