Щоб запустити людину на Марс, треба вирішити ще чимало технічних проблем – український космонавт Каденюк

Ще незрозуміло, як людська психіка сприйме величезну віддаленість від Землі під час польоту на Марс. Таке застереження висловив, коментуючи плани американської аерокосмічної адміністрації NASA щодо відправлення приблизно в 2030 році космічного корабля з відібраними людьми на Червону планету, у програмі Радіо Свобода «Радиво» Леонід Каденюк, перший і досі єдиний космонавт незалежної України, льотчик-випробувач першого класу, генерал-майор авіації, кандидат технічних наук, народний депутат IV скликання.

Щоб запустити людину на Марс, треба вирішити ще чимало технічних проблем – український космонавт Каденюк

Незабаром виповниться 20 років відтоді, як український космонавт Леонід Каденюк у складі місії NASA STS-87 відправився у політ в космічний простір, тим самим він став першим делегатом незалежної України в нескінченному космічному всесвіті. Космічний багаторазовий, транспортний, пілотований корабель «Колумбія» стартував 19 листопада 1997 року з мису Канаверал.

Міжнародний екіпаж, який складався з чотирьох американців, японця та українця працював на орбіті 15 діб 16 годин та 35 хвилин. Астронавти мали два виходи у відкритий космос і успішно вивели на орбіту науковий супутник. У рамках цієї космічної місії Леонід Каденюк відповідав за біологічні дослідження з рослинами: ріпи, сої і моху. Не виключено, що результатами цих експериментів згодом зможуть скористатися наступні експедиції під час польотів у далекий космос.

Участь українця Леоніда Каденюка в міжнародній програмі NASA стала можливою завдяки домовленостям президентів України та США – Леоніда Кучми і Біла Клінтона. Якщо ж докладніше знайомитися з життям першого космонавта незалежної України, то розумієш, що його політ на американському Spase Shuttle з розряду фантастичних. Леонід Каденюк майже 20 років готувався стати космонавтом в лавах загону радянських, а згодом російських космонавтів, із яких більше від 10 років присвятив підготовці до старту космічного багаторазового транспортного, пілотованого корабля «Енергія – Буран» як льотчик-випробувач.

Передбачалося, що військовий льотчик-випробувач стане командиром корабля «Союз», щоб згодом проводити випробувальні роботи з тим самим «Бураном», що створювався радянськими конструкторами на противагу американським багаторазовим пілотованим Spase Shuttle, який при потребі могли використовувати у військових цілях. Це ж були роки Холодної війни – пік жорсткої космічної гонки між СРСР та Сполученими Штатами Америки. Передбачалося, що за спеціальним оперативним завданням військового командування «Буран», як і Shutle, зможе взяти на борт ядерні боєголовки у випадку відсічі противника.

​

Унікальний самостійно-пілотований комплекс «Енергія – Буран» побував на орбіті лише один раз – 1988 року. Успішний політ призвів до неабиякого світового розголосу, мовляв, Радянський Союз запустив неабиякий космічний апарат, що може з космосу стріляти ядерною зброєю. Незабаром після тріумфу радянських конструкторів і космічних інженерів програма «Буран» була згорнута через, за офіційним формулюванням генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова, неспроможність бюджету Радянського Союзу фінансувати надто витратний проект «Буран».

Із розпадом Радянської Союзу Росія згорнула масштабні космічні та військові програми, та й на міжнародному рівні дійшли згоди, що космос має бути суто мирним – геть демілітаризованим.

Леонід Каденюк вийшов із складу російського загону космонавтів на початку 1990-х, коли відпала потреба в таких фахівцях, як він.

«Моя спеціально створена група, без всякого перебільшення, була унікальною: таких фахівців більше не готували і, напевне, не готуватимуть. Нас готували в надзвичайно широкому спектрі: як льотчиків-випробувачів і як космонавтів майбутнього екіпажу «Бурану». Як космонавти ми вивчали багато наук: біологію, медицину, астрономію, астрофізику і екологію. Це, окрім того, що ми технічно мали знати бездоганно корабель «Союз» –орбітальну станцію «Мир» і космічний комплекс Буран». Нас так само готували як командирів «Союзу», Але переважно ми готувалися як командири «Бурану». Другий автоматизований політ «Бурану» планувався на 1992 рік. Готували три військових екіпажі, і мене також. Корабель вдруге мав стартувати без екіпажу, а ми повинні були стартувати на борту «Союзу». Мали на орбіті стикуватися з «Бураном» , провести випробування його на орбітальній ділянці, потім відстикуватися від корабля. Буран знов мав здійснити посадку в автоматичному режимі без екіпажу. А ми далі повинні були стикуватися зі станцією «Мир» і провести випробування нового стикового модуля, який зараз використовується на Міжнародній космічній станції. Так трапилося, що того польоту не відбулося. Але ось ця підготовка дала надзвичайно потужну базу для подальшого польоту з американцями», – розповів Радіо Свобода Леонід Каденюк.

​

Космонавт, згадуючи політ, каже, що експедицію в команді на американському човні йому не вибачило високе начальство «Роскосмосу», а колеги, з якими він тривалий час жив і працював, взагалі не привітали з успіхом.

«Після польоту я приїздив до «Зоряного містечка», була зустріч там. Але, пригадую, після польоту на прес-конференції була величезна кількість журналістів із різних країн, і єдина країна, з якої не було журналістів – це Росія. І більше того, я Вам скажу, що після польоту мене не привітали ні загін космонавтів, ні центр підготовки космонавтів Росії. Це також тоді кинулося в око. Єдиний, хто тоді мене привітав – це Олексій Архипович Леонов. Він привітав мене, коли я прийшов у загін космонавтів, він тоді був командиром загону і заступником начальника центру підготовки космонавтів. І в Х’юстоні, коли ми прилетіли з космодрому, також мене привітали два російських космонавти, що там готувалися до польоту», – коментує недоброзичливі матеріали російської преси український космонавт.

Леонід Каденюк спростовує ще один міф, розповсюджений російськими журналістами, мовляв, «Колумбія» під час місії STS-87 мала пристикуватися до російського «Миру» для спільних космічних експериментів, натомість NASA вимушене було від цього відмовитися, аби уникнути ймовірного конфлікту між російським екіпажем і Леонідом Каденюком. За словами українського представника міжнародної місії, космічний корабель «Колумбія» не мав технічних можливостей для приєднання з російською орбітальною станцією.

Але здійсненню великої мрії Леоніда Каденюка ніщо не завадило, і він вирушив у космос.

«Я чекав цієї миті 36 років, із 10-річного віку. Полетів у 46 років», – каже Леонід Каденюк.

Леонід Каденюк мав завдання провести спільні українсько-американські біологічні досліди в космосі. Окрім цього, він вирішив спостерігати за власними відчуттями, новими подразниками, які виникали в умовах невагомості.

Крім офіційно узгоджених експериментів на землі, космонавт під час експедиції вигадував собі додаткові випробування, пов’язані з вивченням фізики та впливу невагомості на організм. Згодом, після прильоту додому, він описав власні експерименти у книжці «Місія – космос» – з 2009 року друковану оповідь Леоніда Каденюка кілька разів перевидавали.

«Якраз експерименти з рослинами і проводили з метою вивчення впливу стану невагомості на них і як в подальшому рослини можуть знадобитися в польотах у дальній космос. Там вивчався вплив невагомості на процеси фотосинтезу, це дуже важливий процес на планеті Земля, завдяки йому й існує життя на Землі. Тому що під час цього процесу відбувається поглинання вуглекислого газу і утворення кисню. Також я спостерігав, як змінювався настрій моїх колег, коли вони підпливали до моїх рослин, як у них змінювалися обличчя – на усміхнені. Я дійшов висновку, що рослини на борту космічного літального апарату потрібні ще з тією метою, щоб підтримувати психологічний стан космонавтів і астронавтів», – ділиться спостереженнями Леонід Каденюк.

Для Леоніда Каденюка питання польотів в далекий космос, організації експедицій на планети, як-то Марс, є складними і невирішеними: він шукає відповіді: «Який сенс, яка мета?».

Планета Марс

«Ще незрозуміло, як людська психіка сприйме мільйони кілометрів порожнечі навколо себе – це одна з проблем, яка може виникнути під час польоту на той самий Марс. Стосовно польоту на Червону планету, пілотованого, а тим паче з переселенням туди людей, я вам скажу, до цього часу мені ніхто не дав чіткої відповіді: «Навіщо нам летіти на Марс?». Можна туди полетіти, щоб там зробити один-два польоти, щоб людина там побувала і побачила, як-то кажуть, на власні очі ті умови. Але умови там надзвичайно жорсткі. Там атмосферний тиск в 160 разів нижчий, ніж тиск на Землі. Наразі ми технологічно ще не готові до такого польоту. Запустити туди міжпланетну автоматичну станцію ніяких проблем немає. Це ще робили в 60-х роках минулого століття. Проте, для того щоб запустити туди людину, треба вирішити чимало технічних проблем, щоб зберегти життя людини. Бо запустити туди людину і там через три-чотири дні або через тиждень героїчно загинути, звичайно, сенсу в таких польотах немає. І ще, людина там уже не буде тією людиною, яка є на Землі. Тому що організм людини, яка туди потрапить, буде змушений пристосовуватися до нових фізичних умов. Там гравітація в три рази менша за земні умови. Якщо проживати там десятки років, то звичайно, що в людському організмі відбудуться величезні зміни», – ділиться своїм баченням про інопланетний туризм Леонід Каденюк.

Космонавт розповідає, що навіть не всі досвідчені фахівці можуть психологічно призвичаїтися до віддаленості від Землі, для них життя за межами Землі, хоч і в захищеному космічному кораблі, є стресом.

Тому, навіть якщо й реалізуватимуть проект з інопланетної експедиції, науковцям варто буде думати, як простір корабля максимально наблизити до земного простору, до такого, в якому звикли жити з дитинства.

Докладніше про випробування людьми, політикою, космосом Леоніда Каденюка, першого космонавта незалежної України слухайте в двосерійному аудіоподкасті «Радиво». Також зверніть увагу на відеострім запису програми.

«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.

Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються:

Vol.noskov@gmail.com