Санкції та міжнародна ізоляція мають змусити Росію відступити – дипломат

Гості передачі «Ваша Свобода»: Андрій Бузаров, експерт-міжнародник; Олексій Макеєв, директор політичного департаменту МЗС України; Дмитро Некрасов, російський економіст.

Ваша Свобода | ЄС продовжує антиросійські санкції. Яка ефективність?

Євросоюз продовжив ще на рік санкції проти Росії за її анексію українського Криму. Відповідне рішення 19 червня ухвалили в Люксембурзі. Обмеження стосується заборони на імпорт із півострова будь-яких товарів, заборони європейських інвестицій у Крим, а також обмеження для європейських суден заходити у кримські порти. «Ціна за агресію має зростати», – так прокоментував продовження санкцій президент України Петро Порошенко. А у Кремлі заявили, що не згодні з санкціями, вважають їх нелегітимними і такими, що шкодять не лише Росії, але й самим ініціаторам обмежувальних заходів.

Олена Ремовська: Пане Бузаров, наскільки санкції, які запроваджені проти Росії за Крим, є для Росії болючими?

Андрій Бузаров (переклад): Сам факт їх застосування, впровадження і пролонгація вже говорять про те, що це позитив для України. І ця тенденція, скоріш за все, збережеться. Багато було чуток напередодні, що санкції можуть скасувати. Дійсно, немає одностайності в ЄС щодо продовження санкцій. Але колективно ця інституція може знаходити спільну мову.

Андрій Бузаров

Щодо економічного ефекту – думки полярні. Одні говорять, що наслідки катастрофічні, інші, що наслідків немає. Проте переважно росіяни говорять, що немає наслідків. Насправді є. Кожна людина, яка їде до Росії, бачить, що потихеньку перш за все російський олігархат, великий бізнес страждає від цих санкцій. У них серйозні перешкоди у бізнесі зі своїми партнерами з-закордону. Пересічна людина у Російській Федерації не відчуває цього всерйоз.

Ціль санкцій – покарати Російську Федерацію за її дії на території України. Тут перш за все політичні наслідки. А як економічно вони позначаться, складно було навіть тоді передбачити, у 2014-у. Але через три роки ми впевнено можемо сказати, що певний ефект є.

– Пане Бузаров, санкції можуть посприяти деокупації Криму?

​Андрій Бузаров: З юридичної, політичної, регіонально-геополітичної точки зору санкції і деокупація Криму – різні поняття. Хоча зняття санкцій прив’язане до звільнення Криму і повернення під контроль Києва. Однак цього зробити на сьогоднішній день неможливо, оскільки не існує жодної угоди, згідно з якою Російська Федерація проводила б переговори з Україною, з іншими країнами щодо деокупації Криму. Низка країн навіть не хочуть про це говорити. Відповідно деокупація практично, юридично наразі не є можливою.

– Сьогодні президент України Петро Порошенко у «Фейсбук» зазначив, що ціна за анексію і спробу агресії має зростати. Чи можливе посилення тиску на Росію через Крим?

​Андрій Бузаров: Я думаю, що можливе, як мінімум, продовження санкцій, які вже існують. Ймовірність їх посилення існує. Але політичної волі в ЄС, США поки що не вистачає, щоб запровадити якусь нову хвилю. Рефат Чубаров сказав про SWIFT, про енергоносії. Це доволі серйозні санкції, які дійсно можуть вплинути. Проте поки що я не бачу згоди в середовищі ключових міжнародних гравців.

– Пане Макеєв, чи задоволені в МЗС України тими санкціями, які були запроваджені проти Росії за анексію Криму?

​Олексій Макеєв: Ми задоволені і сьогоднішнім фактом продовження з боку ЄС кримського санкційного пакету. Ми високо цінуємо постійну увагу ЄС, наших зарубіжних партнерів до розвитку ситуації в окупованому Криму. Адже за останній час Росія як держава-агресор і держава-окупант лише посилила тиск на наших громадян на окупованій території, продовжуються системні порушення в галузі прав людини, зростають репресії.

Взагалі санкційна політика – один із найбільш ефективних із наявних на сьогодні в ЄС, в наших північноамериканських партнерів інструментів тиску на Росію. Санкційна політика поряд з політикою ізоляції та міжнародного політичного тиску є невоєнними інструментами, які мають змусити Росію припинити агресію проти України.

– Пане Макеєв, президент говорив, що мав би бути запущений міжнародний переговорний механізм щодо деокупації Криму. Чи просувається робота у цьому напрямку?

Олексій Макеєв: Цей міжнародний механізм ми будуємо завдяки наявним інструментам на різних міжнародних майданчиках. Минулого року була надпотужна резолюція Генасамблеї ООН стосовно ситуації у галузі прав людини. Ця тема також порушується на майданчику Ради Європи. Ми прагнемо, щоб такий механізм був створений. Хоча сьогодні у всіх на вустах переговори у «нормандському форматі» і в «мінському форматі», щоб зупинити криваву війну, яку веде Росія. Ця політика йде пліч-о-пліч. Ми координуємо наші зусилля з нашими міжнародними партнерами.

Олексій Макеєв

– Пане Бузаров, як зробити так, щоб обидві проблеми – і анексія Криму, і агресія Росії на Донбасі – були однаково на порядку денному міжнародної спільноти?

Андрій Бузаров: Я думаю, що вже неможливо це зробити. З самого початку керівництво країни обрало таку тактику – розмежувати ці дві теми. Ми ніколи не порушували дане питання в рамках Мінських угод. Принаймні, про це суспільству нічого невідомо.

– Переклад. Пане Некрасов, за Вашими оцінками, які збитки Росії від дії західних санкцій?

​Дмитро Некрасов (переклад): Втрати від падіння цін на нафту значніші, ніж від санкцій. Але це не означає, що санкції не діють. Відтік капіталу, який відразу зріс після запровадження санкцій, тільки на 2014 рік становив 150 мільярдів доларів. Втрати ринків – напевне, менше, ніж навіть 50 мільярдів. Питання ж не в конкретних цифрах, тому що це все лукаві оцінки, а в загальній атмосфері.

Довгостроково санкції підривають можливості для залучення прямих іноземних інвестицій, навіть для внутрішніх інвестицій створюють менший стимул, виключають російські підприємства з міжнародних ланцюгів створення доданої вартості. Все це неприємно, проте терпимо і не змусить Путіна віддати Крим.

– А який формат обмежувальних заходів реально здатний підірвати зовнішньополітичний курс Путіна?

Дмитро Некрасов: На даний час я не бачу жодних механізмів, які економічно змусили б Путіна змінити свою політику. Наприклад, повна заборона експорту вуглеводнів з Росії могла би змусити Росію щось зробити. Але на даний час не те, що політична воля відсутня, немає технологічної можливості відмовитися від цього. На цьому сидить вся Східна Європа. Щоб відмовитися, потрібно впродовж 10-15 років модернізувати НПЗ, будувати новий трубопровід, витрачати величезні кошти.

Дмитро Некрасов

– Пане Бузаров, чи сильний у Європі ще голос тих, кому санкції не подобаються?

​Андрій Бузаров: Тут головний гравець – США. Допоки Америка підтримуватиме дію пролонгації санкцій, то нічого страшного не буде... Сенат ухвалив юридичну базу, яка необхідна для запровадження нових санкцій. Мова поки що не про нові санкції. Цей еволюційний, навіть революційний закон створює можливості для запровадження нових санкцій. Навіть які не передбачені указом Барака Обами. Але американці розробили таким чином законопроект, який може рикошетом після запровадження нових санкцій вдарити по європейцях.

​