«Токсичні» доходи України (розслідування)

Київ – Щороку в Україні утворюється близько 312 мільйонів тонн відходів, частина з них, в тому числі найбільш небезпечні, опиняються на стихійних звалищах, у ярах та лісосмугах. Причина – в тому, що більшість компаній, які мають ліцензії на поводження з небезпечними відходами, переробляють їх тільки на папері, визнають посадовці Мінприроди і недержавні експерти. Для вирішення проблеми профільне міністерство перевіряє компанії, що мають справу з відходами, та позбавляє порушників ліцензій. Водночас урядовці стверджують: окремі бізнесмени та депутати, які лобіюють їхні інтереси, перешкоджають наведенню ладу на цьому ринку. Частина депутатів та підприємців – у відповідь звинувачують у лобізмі міністерство.

Комунальне підприємство «Боднарівка» у Львові придбало шведську лінію переробки люмінесцентних ламп – коштом Європейського союзу, в рамках програми транскордонного співробітництва.

Підприємство отримало не лише європейські інвестиції обсягом 720 тисяч євро, але і всі дозвільні документи. Однак сучасна переробна лінія, яка здатна перетворювати ртутні лампи на сировину(очищене скло та ртуть) здебільшого простоює. Причина в тому, що середні ціни на українському ринку переробки відходів є штучно заниженими, нижчими за собівартість реальної, глибокої переробки ламп, стверджує головний бухгалтер підприємства Марія Корабель.

«Приватні компанії занижують ціну (невідомо, що вони за таку ціну роблять з лампами), і ми виявляємося неконкурентоздатними. Всі тендери, в яких ми беремо участь, ми фактично програємо. У підсумку – в нас мале завантаження. Ми маємо повний цикл переробки, такого обладнання, як у нас, ні в кого в Україні більше немає. А інші підприємства здебільшого просто приймають небезпечні лампи на зберігання. І що вони далі роблять з ними – невідомо», – пояснює ситуацію представник муніципальної компанії-переробника відходів.

У цих умовах компанії, які мають намір чесно утилізувати відходи, не можуть закріпитися на українському ринку, стверджують у Мінприроди. Адже з ними конкурує так звана «віртуальна» утилізація.

«Смертельний демпінг» на відходах: руйнує природу та… інвестиції

За документами – відходи переробили або знищили, в реальності – лампи, моторні оливи чи отрутохімікати просто взяли на зберігання або вивезли на стихійні звалища, де їх регулярно виявляють екологи та громадські активісти, повідомив Радіо Свобода директор департаменту екологічної безпеки Мінприроди Сергій Лук’янчук.

«Українським підприємствам, які продукують відходи, нічого більше й не треба. Вони кажуть нам: «Ми здаємо все, що підлягає утилізації, тій чи іншій фірмі, хай тепер вона відповідає за подальшу долю відходів. Щоправда, ця фірма за копійки ці відходи приймає», – цитує діалог з представниками бізнесу Сергій Лук’янчук. – Відколи ми розпочали перевірки – компанії-утилізатори намагаються вирішити питання через апеляцію до Державної регуляторної служби або через суди. Але є і позитив: частина підприємств вже не хоче іти на злочин і відмовляється від віртуальної утилізації».

Починаючи з 2016 року, від моменту затвердження нових ліцензійних умов на поводження з відходами, підрозділи Мінприроди перевірили близько чверті від всіх підприємств, які мають ліцензії на поводження з відходами – 74 з 297 компаній. Перевіряльники виявили порушення в роботі всіх без винятку компаній, які вони відвідали. Як наслідок, 45 з них позбавили ліцензії, а решту 29 зобов’язали усунути порушення, повідомляють у Мінприроди.

Міністерські перевірки виявили: в частини компаній виробничі потужності існували тільки на папері. У відомстві виділяють три типи компаній, які працюють на ринку відходів.

«Перша група ліцензіатів – ті, хто мають лише папірці (ліцензію та інші дозвільні документи), офіс, стіл і три стільці. Друга група – ті, хто купили муляжі обладнання. Щось схоже на установку, щоб показувати перевіряльникам... Але, наприклад, для спалювання шкідливих відходів потрібні особливі умови, високі температури (понад 1000 градусів), сучасне обладнання і постійний контроль технологів. «Муляжі» обладнання цього не можуть забезпечити», – стверджує Сергій Лук’янчук.

«Токсичні» доходи України

На українському ринку є також нечисельні компанії з якісним обладнанням та новітніми технологіями, додає Лук’янчук.

«Це третій тип підприємств – ті, чиї власники вклали кошти в обладнання й технології та намагаються запустити реальну роботу з утилізації відходів. Але врахуймо, що на ринку поводження з відходами таких підприємств – 15-20, а загальна кількість учасників ринку – майже 300. Тому вони не можуть працювати на повну потужність. І співпрацюють лише з транснаціональними компаніями, які мають високий рівень екологічної свідомості, платять за реальними тарифами та хочуть мати доказ того, що їхні відходи дійсно переробили», – пояснює представник Мінпнрироди.

Сергій Лук’янчук наводить приклад: собівартість утилізації люмінесцентної лампи в Україні – 6 гривень, тоді як до початку масових перевірок можна було здати лампу на утилізацію за 80-90 копійок. Подібні цифри наводять й інші джерела. За даними Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами, в Україні є технології, які дозволяють утилізувати люмінесцентні лампи за 4-5 гривень, деякі підприємства-утилізатори, що працюють на західному обладнанні – говорять про межу на рівні трьох гривень, нижче від якої переробка цього типу відходів стає збитковою.

У компаніях, які мають діюче обладнання та технології для переробки відходів, визнають: після численних перевірок ліцензіатів з боку Мінприроди ринкова ціна утилізації небезпечних речовин і матеріалів наближається до собівартості, відтак кількість замовлень у них поступово зростає. Цю тенденцію помітили і в міністерстві: якщо вона збережеться, невдовзі можна сподіватися на збільшення інвестицій у цей сектор, очікують посадовці.

Однак підприємства, яких позбавили ліцензій за порушення – звинувачують Мінприроди у порушеннях закону та у розчищенні ринку «для своїх компаній». Зокрема, таку думку Радіо Свобода висловили представники ТОВ СП «Еконіка». Компанію позбавили ліцензії, й вона оскаржує це рішення у різних інстанціях.

Зі свого боку Кирило Косоуров, голова Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходамита член апеляційної ради при Державної регуляторної служби, називає частину перевірок Мінприроди необ’єктивними, а механізм ліцензування – недосконалим.

«Наприклад, я був присутній на одній з перевірок. Великий завод з переробки відходів перевірили за 25 хвилин, з яких посадовці більшість часу тримали папірці. Виглядає так, ніби вони для когось розчищують ринки. Дійсно, левова частина ліцензій, виданих у 2013 році й раніше, отримали ті, хто насправді не має права цим видом діяльності займатися. Але часто дієву частину ринку, підприємства, які «стоять на землі», зупиняють. Можна було би просто надати припис на виправлення недоліків, а не позбавляти ліцензій, наприклад, за те, що тара не промаркована» – пропонує Косоуров.

Звинувачує Мінприроди в упередженості й заступник голови екологічного комітету Верховної Ради Олег Недава.

«Я дійсно був на цих підприємствах і бачив, як вони працюють. Саме такі організації, які «стоять на землі», намагаються контролювати та «координувати» чиновники з міністерства. Якщо Мінприроди бажає захищати в Апеляційній раді підставні, фіктивні підприємства, це його проблема. Я хочу навести лад. В Україні не триста ліцензіатів, а десяток реально діючих підприємств (…), у яких міністерство забирає ліцензії, щоб на тендерах вигравали державні підприємства», – так пояснює Недава ситуацію на ринку відходів.

На думку ж експерта громадської організації ВЕГО «Мама-86» Олександра Посмітного, нинішня система державного контролю за поводженням з відходами не здатна впоратися ані з фіктивними переробниками, ані з накопиченням в Україні відходів високих класів небезпеки.

Експерт стверджує: ліцензії на поводження з відходами колишні керівники Мінприроди дуже часто просто «продавали» чи «видавали по знайомству». Причому найчастіше природоохоронне відомство видавало дозволи не на переробку, а на збір, транспортування та тимчасове зберігання небезпечних відходів. Саме такий тип ліцензії залишає більше простору для «сірих» схем збагачення на відходах, зауважує Олександр Посмітний.

«В Україні відсутня система відповідальності виробника відходів… В найкращому випадку підприємець збирав їх і складував, а через рік передавав іншій фірмі, часто теж своїй власній. І це «колесо» крутилося доти, доки ці відходи не опинялися в якихось рівчаках, полях, лісосмугах… Справжня, а не фейкова утилізація, передача власності на шкідливі речовини ліцензіату, який їх справді переробляє – це дуже дорого. Тому ідуть шляхом найменшого опору: забирають, возять, складують, поки десь не викинуть або не закопають. Гроші йдуть «наліво». Мінприроди робить спроби якось вплинути на ситуацію, змінити цю систему. І якщо це не вдасться – на Україну невдовзі чекає екологічна катастрофа», – попереджає аналітик.

В Україні щороку більш ніж 140 тисяч тонн відходів опиняються на стихійних звалищах, причому рік від року ця цифра зростає, свідчить статистика Мінприроди. В ярах, лісосмугах та на околицях українських міст часто опиняються відходи високого ступеня небезпеки, які мають руйнівний вплив на довкілля та на здоров’я людей. Зокрема – люмінесцентні (ртутні) лампи, батарейки, що мають у складі важкі метали, залишки отрутохімікатів та ємності від них.

В Україні щороку утворюється понад 580 тисяч тонн відходів високого класу небезпеки, і лише 10% з них переробляють чи знищують, свідчить статистика Мінприроди.

(Далі буде...)