Андрій Черкасов
Чи є опозиційною переважна більшість російських блогерів, чи готова працювати на Кремль? Як влада Росії намагається проводити потрібну їй політику в інтернеті, і чи вдається їй це робити? Хто і як керує прокремлівськими ботами? Про це – відеоблогер Дмитро Іванов aka kamikadze_d
Важливо розуміти, що ніяких можливостей обговорювати політику в Росії немає, окрім як в інтернеті
– Важливо розуміти, що ніяких можливостей обговорювати політику в Росії немає, окрім як в інтернеті. На телебаченні показують лише одну думку. Інші думки запрошуються в студію виключно, щоб над ними познущатися, «заглушити» оплесками. Якщо ви дотримуєтеся іншої позиції, ведучий буде перебивати, як це відбувається в передачі «Время покажет» на «Першому каналі». Там ведучий відкрито говорить: «Так, я не буду вам давати говорити», – коли йому щось не подобається.
– В інтернеті таке неможливо?
– В інтернеті, якщо комусь будеш затикати рота, це викличе низку запитань.
– Наскільки переважна більшість російських блогерів опозиційна до влади?
– Кістяк блогерства не можна сказати, що опозиційний. Але у людей є розуміння. Якщо вони бачать необґрунтоване вилизування чиновників, депутатів, вони одразу ж дизлайкають ролик, одразу ж пишуть гнівний коментар. Або, наприклад, коли я розповідаю, що не платять зарплату шахтарям – в цьому нічого опозиційного немає, це адекватна точка зору.
– Чи є в рунеті табори провладних блогерів і опозиційних, як в реальному житті?
Очолює «табір» провладних блогерів Шарій. Є ще Дмитро Пучков (Гоблін), який набув популярності завдяки озвученню фільмів
– Є, звичайно, саме «табори». Очолює «табір» провладних блогерів Шарій. Ця людина нахабно брехала, що не лізтиме в справи Росії, але як тільки з Кремля надходили чи гроші, чи вказівка, чи порада від тих же людей, які вливають чорний трафік в Шарія, одразу ж помчали його ролики один за іншим про Навального, про протести. Як гарячі пиріжки. Є ще Дмитро Пучков (Гоблін), який набув популярності завдяки озвученню фільмів.
– Ми бачимо фабрики тролів, ми бачимо ботів, ймовірно, проплачених відеоблогерів. Які ще способи використовує влада, щоб взяти під контроль цю сферу?
– Під контроль вони цю сферу не візьмуть, це неможливо. Вони намагаються туди залазити руками, роблять якісь безглузді спроби. Але говорити про те, що вони в інтернеті досягли успіху? Ні! Вони досягли успіху в тому, щоб якомога раніше людей на вулиці схопити, з цим вони впоралися, молодці. Але розуму для цього не треба.
– Але ж якось російська влада на інтернет впливає?
– Можливо, лише нацьковуючи полчища ботів. Щойно якийсь ролик виходить в топ російського YouTube, одразу ж з Савушкіна або з Ольгино йде команда, і туди прямують товариші, у яких по 10-15 акаунтів, або вони реєструють нові акаунти. Це «фабрика тролів» Пригожина, про яку стільки говорили.
– У соцмережі «Вконтакте» виявили фальшиву фейкову групу. Підписників у ній всього 12, але при цьому вони виступають від імені каналу «Настоящее время», використовують логотип каналу, але постять кремлівську пропаганду. Це типовий приклад їхньої роботи?
– Це було ще давним-давно. Пам'ятаю, що коли виходили на вулиці люди в 2011-му році, топ YouTube був закиданий роликами, які були схожі за тегами з тими опозиційними роликами, які висіли в топі. Це робилося для того, щоб за запитом «Путін» або «мітинги» вискакувало те, що вони хочуть, щоб вискакувала усіляка нісенітниця, усілякі мультики про Путіна. Люди не будуть цьому вірити. Але для чого це робиться? Щоб за запитами в «Яндексі» і «Гуглі» індексувалося не те, що ми робимо під справжніми нашими логотипами.
Через 20-30 років покоління, яке сліпо вірить телевізору, не буде існувати. Телевізор – це чебуречна, де є горілка, є чебуреки з м'ясом і чебуреки з сиром, але більше ти не можеш нічого вибрати. А інтернет – величезний шведський стіл
– Якщо ми говоримо про соціальні мережі, чи можна говорити, що соціальні мережі становлять конкуренцію засобам масової інформації? І якщо так, то хто перемагає?
– Через 20-30 років покоління, яке сліпо вірить телевізору, не буде існувати. Вони припинять здійснювати волевиявлення на виборах, і телевізор буде марний. Телевізор – це чебуречна, де є горілка, є чебуреки з м'ясом і чебуреки з сиром, але більше ти не можеш нічого вибрати. А інтернет – величезний шведський стіл. Це – може бути і «смітник», як кажуть деякі, але в цьому смітнику завжди можна знайти корисну інформацію щодо запитань, які стосуються саме вас.
Оригінал матеріалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время»