The Globe and Mail розповідає про розширення канадської військової місії в Україні та застереження його ініціаторів. Guardian розвиває тему можливих політичних, економічних та екологічних наслідків втілення російського проекту будівництва газотранспортної системи «Північний потік-2». Slate намагається розібратися, як може змінити Росію нова хвиля громадянського спротиву.
Оттава послаблює вимоги до канадської військової місії в Україні, що триватиме до 2019 року, пише канадська газета The Globe and Mail.
Вперше Канада відрядила в Україну близько двохсот своїх військових влітку 2015 року задля того, щоб допомогти українським урядовим силам у боротьбі з сепаратистами на сході, яких підтримує Росія. Але канадським військовим тоді дали розпорядження: залишатися у західній частині України – якнайдалі від епіцентру конфлікту.
У березні цього року їм дозволили проводити тренування у будь-якому регіоні України поза межами поля бою, але не брати безпосередньої участі у війні.
«Ми тут як наставники та тренери. Ми тут не для того, щоб діяти на передовій. Тож упевнитися в тому, що ця межа залишається чіткою, для нас дуже важливо», – сказав у коментарі виданню підполковник Марк Любинецький.
Канада протягом наступних кількох місяців збирається нарощувати свою присутність у Східній Європі під егідою НАТО. Близько 450 військових прибуде до Латвії для попередження російської агресії. Одна з пересторог високопосадовців Канади і Латвії – російська пропагандистська машина спотворюватиме інформацію про завдання місії, зазначає автор матеріалу.
Він також додає, що Москва та сепаратисти на сході країни – не єдина загроза для Києва. «Значне занепокоєння викликає те, чи українські урядовці збагачувалися шляхом розкрадання держоборонзамовлення або перенаправляючи обладнання, пожертвуване такими країнами, як Канада (яка вже надала українській армії 16 мільйонів доларів для придбання шоломів, бронежилетів і зимового одягу та пообіцяла надати ще 7,25 мільйона доларів до 2019 року)», – мовиться у статті.
«Уряд знімає обмеження з канадської військової місії в Україні»
Будівництво «Північного потоку-2» для транспортування газу з Росії до Європи через Балтійське море матиме серйозні екологічні наслідки і сприятиме утвердженню та збагаченню перших осіб російської держави упродовж десятиліть, йдеться у матеріалі російської активістки природозахисного руху Євгенії Чірікової для Guardian Environment.
«Я щойно взяла участь у публічних слуханнях щодо «Північного потоку-2» в естонському міністерстві довкілля. Представники компаній провели двогодинну презентацію з великою кількістю зворушливих фото тюленів та риби, нам розповідали про те, наскільки безпечним і красивим є цей проект», – пише Чірікова й висловлює підозри з приводу того, що, попри участь у ньому п’яти європейських енергетичних компаній, 100% активів належать російському «Газпрому».
Таким чином європейський споживач фінансово підтримуватиме посилення режиму, який останніми роками ненастанно демонстрував свою зневагу до європейських цінностей (європейські санкції проти Кремля на цей проект не розповсюджуються), сприятиме невиконанню Паризької угоди про скорочення викидів парникових газів та порушенню природоохоронного режиму Кургальського заказника, через який, власне, збираються прокладати трубу.
«Це рішення є незаконним, оскільки ця територія є природною зоною з особливим статусом. Там водяться рідкісні види, включно з орлами, нерпами та багатьма іншими, кого захищає законодавство Російської Федерації», – пояснює Чірікова.
«Труба, що годує Путіна мільярдами … уникаючи санкцій на своєму шляху»
Їх не можна назвати протестами середнього класу, адже цей прошарок у Росії є нечисленним, наголошує в інтерв’ю американському виданню Slate відомий критик чинного політичного істеблішменту, журналістка Маша Гессен, коментуючи масові мітинги у Росії, у результаті яких затримали близько тисячі людей, включно з антикорупційним активістом, російським опозиціонером Олексієм Навальним.
Вона переконана, що протест у Росії 12 червня був більший за своїми масштабами, ніж протести 2011-2012 років, і свідчить про ефективність Навального як інтернет-комунікатора.
Менш оптимістичним, на думку Гессен, є те, що меседж Навального не спрямований на Путіна як такого. Навальний, зауважує вона, виступає суто проти корупції, не говорячи про війну в Україні, про політичні репресії та необхідність захисту демократії.
«Це чудовий інструмент для мобілізації, але це також означає, що ми могли б допустити хороше управління, яке б здійснювалося нелегітимним урядом. Навальний не говорить про те, що Путін не був обраний законним шляхом. Він каже, що «він краде наші гроші, і ми хочемо зупинити це». Це й робить протести більш привабливими для більшої кількості людей, але разом з тим воно робить їх менш політичними й менш революційними», – вважає Гессен.
«Маша Гессен про те, що протести, які прокотилися цього тижня Росією, можуть означати для Путіна»