Чому популісти є провідниками російського впливу в Європі?

Рим – Російська стратегія впливу або так звана «м’яка сила» в країнах Західної Європи базується на підтримці місцевих популістських рухів. Яку мету мають проросійськи налаштовані ліві і праві партії в ЄС? Чи надовго ще вистачить Кремлю економічних ресурсів для продовження політики дестабілізації західного суспільства? Про це, зокрема, говорили в Римі політичні експерти з Італії, Франції, Німеччини, Австрії та США.

Аналітики, які відстежують діяльність європейських популістських рухів в інтересах кремлівської пропаганди, констатували: Росія через дезінформацію, кібератаки, енергетичний тиск, тіньове фінансування партій та діяльність російських культурних організацій активно просуває свою політику в Європі. А от дієвих заходів з протидії «м’якій силі» Кремля, на їхню думку, все ще бракує.

Ускладнює проблему й те, що, попри програш популістів у Франції та Нідерландах, європейські політичні еліти поки не знайшли способів «втихомирити» хвилю популізму, яку активно підживлює Кремль.

Європа починає з Кремлем комунікувати по-новому

Стратегічна мета Кремля у застосуванні впливу на європейську громадськість і політику здебільшого зрозуміла, зауважує Аліна Полякова, керівник дослідницького проекту щодо Європи та Євразії при Атлантичній раді (Вашингтон). Росія прагне спричинити внутрішнє політичне сум’яття в цих країнах, привести до влади уряди, лояльні до її дій в Україні та Сирії, розколоти донедавна міцний альянс між США та ЄС. І тому, додає експерт, Москва надає перевагу двостороннім контактам, а не блоковим багатостороннім переговорам.

Одна з причин полягає в тому, що Москва наполегливо й свідомо маніпулює громадською думкою в Європі, просуваючи тезу, що Росія чинить так, як дозволяють собі чинити ЄС та США.

«Путін не коментував слова президента Макрона про російські ЗМІ (RT, Sputnik) як засоби російської пропаганди, бо він знає, що це дійсно так. На думку Путіна, американська телекорпорація CNN зі свого боку пропагує західний лібералізм. Або вторгнення російських військ до Грузії і Криму в Кремлі виправдовують прецедентом з Косово. Мовляв, ми робимо те, що й ви, у чому тоді проблема?», – зазначає науковий співробітник віденського Інституту гуманітарних наук Антон Шеховцов.

Політолог Антон Шеховцов (праворуч) під час конференції у Римі. 31 травня 2017 року

На думку учасників римської конференції, зустріч Володимира Путіна і Емманюеля Макрона продемонструвала, що починається новий етап комунікації Європи із Росією. Підтверджує це новий рішучий стиль поведінки новообраного французького президента під час зустрічі у Версалі 29 травня.

«Президент Емманюєль Макрон дав дуже чіткі відповіді Володимиру Путіну. Я не знаю, яким буде результат його заяв, але вже примітним є факт, що за останні 10 років французько-російських відносин вперше президент Франції має таку чітку позицію стосовно президента Путіна», – зазначив Франсуа Жере, президент французького Інституту стратегічного аналізу.

Чому європейські популісти підтримують Росію?

Чому ж популістські рухи різних країн, які на початку своєї діяльності відзначалися антиросійськими гаслами (зокрема італійський «Рух 5 зірок»), тепер підтримують Росію?

Одна з причин це те, що грати на руку Москві – значить презентувати себе як «антиістеблішмент». Тепер це допомагає привернути на свій бік електорат, зважаючи на кризу центристських традиційних партій.

Проте, як засвідчили останні вибори у Нідерландах та Франції, ці сили не спроможні автоматично прийти до влади, бо більшість населення в Європі не вважає себе проросійським, сказала Аліна Полякова.

Поки на Заході шукають важелі протидії російській «операції впливу» (як ще називають пропагандистську політику Кремля), експерти майже одностайні у судженнях, що, попри економічну стагнацію в Росії, там не шкодуватимуть ресурсів для просування своєї пропаганди. Тим паче, що, за словами науковця Антона Шеховцова, ведення такої політики значно економніше, ніж збройне забезпечення країни.