Були не «київські князі», а «українські» – Доній

Гості передачі «Ваша Свобода»: історики Олександр Доній та Олександр Палій.

Ваша Свобода | Історик Путін і «русская» Анна Ярославна

«Освічена французька публіка знає про «русскую» Анну, королеву Франції; молодша дочка нашого великого князя Ярослава Мудрого була дружиною короля Генріха і внесла вагомий внесок у розвиток Франції». Володимир Путін знову виявив неабиякі «історичні» знання, озвучивши їх у перебігу зустрічі з президентом Франції Емманюелем Макроном у Парижі. Раніше господар Кремля стверджував, що Росія, зокрема, виграла б Другу світову війну і без України, були в нього й інші історичні екскурси, зокрема щодо князя Володимира. А те, що дочка Київського князя Ярослава Мудрого правила у Франції задовго до утворення Московського князівства, Золотої Орди та появи росіян, цього Володимир Путін не знає чи не хоче знати.

Політична карикатура Євгенії Олійник

Олександр Лащенко: Пане Доній, можна сміятися над тим, який з Путіна історик – то він філософа Ільїна возвеличує, то Солженіцину руку тисне, то на Бутівський полігон, де жертви сталінських репресій, ходить тоді ще з патріархом Алексієм. Але, з іншого боку, бачимо повернення на порядок денний Росії Сталіна і війну, яка не припиняється жодного дня. Варто лише глузувати, можна тролити Путіна, чи це дуже серйозний виклик у рамках гібридної війни, на Ваш погляд?

​Олександр Доній: Російська імперія, а Російська Федерація залишається Російською імперією, – дуже серйозний ворог для України, дуже сильний, потужний ворог. Боротьба з цим ворогом ведеться не лише на полі битви, а й у гуманітарній, інформаційній, економічній сферах. Тому тут сміятися замало.

Треба чітко усвідомити, що Росія творить міфологему цілеспрямовано, спрямовано століттями, щоб продовжити свій екстенсивний розвиток. Росія постійно розвивалася за рахунок приєднання територій у подальшому або винищення там місцевого населення, або переселення або змішування його, або його асиміляції. Тому зараз боротьба національних ідей – російської і української – стосується й історії зокрема.

Перед тим, як завоювати Україну, про що мріє і Путін, і значна частина російської еліти, треба пояснити для свого населення в першу чергу, що це їхні землі. У цьому плані найбільше напружилися, крім українців, народи, які вже дізналися у своєму історичному досвіді, що таке російські міфи, а потім російський чобіт – поляки, естонці.

Олександр Доній

Українці абсолютно свідомо й справедливо обурилися. Але в мене враження, що ми постійно відповідаємо на російські подразники замість того, щоб вести наступальну кампанію. Побудували вони пам’ятник Володимиру у Москві – починаємо відповідати. Заявив свої претензії на Анну, дочку Ярослава, київського князя – починаємо відповідати.

Чому не наполягаємо, що Чехов, який вважав себе «малоросом», який писав, що народився в українському місті Таганрозі, у якого український родовід... Ми повинні переходити в наступ, ми повинні забирати собі все, що наше.

– Пане Палій, як українцям відповідати на таке «знання» історії, яке демонструє Путін та інші росіяни?

​Олександр Палій: Відповідь має бути гумористичною насамперед. Абсолютно очевидно, що Анна Ярославна не має даних, що вона була десь, крім Києва, тобто на території сучасної Росії. Вона була русинкою. Як у нас зараз закарпатці називаються, як галичани називалися 100 років тому, як кияни 300 років тому. Крім того, вона була правнучкою князя Святослава. У нього був вигляд з «оселедцем», з сережкою у вусі, з дуже козацьким архетипом. Якщо яблучко від яблуньки недалеко котиться, то ми розуміємо, звідки ця панянка приїхала у Францію.

– «Бєзсмєртний полк», «георгіївська стрічка», яку в Україні нарешті заборонили – росіяни постійно використовують історію у політичних, зрештою, у гібридно-військових цілях.

​Олександр Палій: У росіян є багато грошей, але все одно правда сильніша. Голос історичної правди потужніше звучатиме, ніж усі російські брехні й пропаганди.

Подивимося у літописи, які написані раніше, але переписані в 14-15 століттях, то побачимо, що ніякого «Кієва» не існувало. Був Київ. Ніякого «Владіміра», до речі, теж не існувало. А був Володимир. Ось так вони спотворили назву і столиці нашої, і ім’я князя, і поставили у себе пам’ятник князю «Владіміру», якого насправді не існувало.

В усій Україні є вакуум знання про свою країну. У нашу інформаційну добу в усьому світі є вакуум історичного знання. Люди вчаться на так званому «кліповому» мисленні, багато не запам’ятовують. З цим боротися – читати серйозні, довгі книжки, не інформаційний спам, вчити власну історію за першоджерелами. Імперія намагалася весь час знищити першоджерела. Що не змогли змінити ( у 18-му столітті безліч дописів було знищено), росіяни намагалися сфальсифікувати, але фальсифікат був дешевий, «вуха стирчали». У них не вистачало кваліфікації – просто познищували безліч літописів. Збереглися десятки наших документів замість того, що їх було сотні й тисячі.

Олександр Палій

Олександр Доній: В Україні просуванням української ідеї займаються ідеалісти, романтики, в Росії просуванням російської національної ідеї займається дуже багато структур, які на це отримують велике фінансування. В Україні чиновники, незалежно від того, яка у нас влада, якщо немає «розпилу» бюджету, не витрачають кошти на великі гуманітарні проекти. Тому проросійські сили навіть на території України діяли системніше. Коли навіть Партія регіонів була в опозиції, вони на своїх територіях, у містах, в областях, де перемагали, приймали мільйонні програми на підтримку російської мови. Якщо в кожну школу не піде додатково маленька книжечка, де це було б викладено, то інформація від якогось умовного Путіна може дійти туди першою.

Ми повинні поступово відходити від цієї назви «Русь». Ми, починаючи з Грушевського, змагалися з Росією за цю назву. Русь – гілка скандинавська. Літописи розрізняли руську мову і слов’янську. До речі, якщо брати Анну Ярославну, то у неї мама – шведська принцеса. Бо династичні шлюби між київською знаттю і Швецією, Скандинавією тривали кілька століть. У Швеції не менше прав заявити, що це вони «допомогли» зараз Франції з Анною Ярославною.

Більше потрібно вживати прикметник «український». Перші назви «Україна» стосуються 11-го століття, двох земель на території тодішньої Русі.

Прикметник «український» з’явився пізніше. Але, якщо це наша історія, потрібно вживати не просто київські князі, а українські князі. Спочатку це мають вжити історики, журналісти, культурна просунута еліта, а після того це ввійде у звичку.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Політична карикатура Олексія Кустовського

Путін цинічно, як і Крим, «віджимає» Анну Київську на баланс Росії (огляд соцмереж)

Путін у Парижі назвав королеву Франції Анну Ярославну «русской»​

Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?

Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують​

Росія використовує постать князя Володимира у своїх інтересах​

Русифікований князь і парад-пародія. Третя модифікація Російської імперії добігає кінця​