Львів – Львів’янин Юрій Досяк, який пройшов пекло Іловайського котла і 119 днів перебував у полоні в бойовиків, створює на власному обійсті центр для військовослужбовців, які пройшли війну на Донбасі. Це буде центр фізичного і психологічного відновлення у селі і – водночас – соціальне підприємництво. Тут звільнені бійці зможуть працювати і відпочити. Бо дуже важко після Донбасу повернутись до нормального життя.
«Це родинне обійстя, дід із бабою збудували. Цьому саду певно років 30. Вирішив, це буде центр фізичного і духовного відпочинку, відновлення», розповідає Юрій Досяк і знайомить із територією в селі Репехів Жидачівського району, що за півсотню кілометрів від Львова. Також ділиться своїми планами і навіть придумав назву для омріяного центру «Вдячний Еродій» за Сковородою, де головна філософія «Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа її навчила. Загороди її лише від свиней, зріж будяки, почисть гусінь, стеж…»
У саду ще залишились дідові вулики. Юрій, юрист за фахом, доглядає за пасікою, днями посіє гречку. Відтак мед буде не лише квітковий і липовий. Догляд за садом і городом, пасікою, а ще сироварня, м’ясна мануфактура, теплиці – це дасть можливість створити 4-5 робочих місць для бійців-ветеранів АТО, які матимуть заробіток, і ще 7-8 осіб відпочивають. 10 відсотків із продажу йтиме на військо чи допомогу бійцям. Створити такий центр для Юрія нині справа життя.
«То є пошук себе, пошук свого місця після війни, бо війна так легко не виходить із голови, якщо ти йшов туди не примусово. Так чи інакше це болить, переживаєш за це. Із нас після Донбасу, хто зі 100 потрапив у полон, 80 осіб назад поїхали на війну, близько 15 – організували активну діяльність, а 5 не вилазять з алкоголю. Я не поїхав на війну, мушу донечці віддати той період, який пропустив, бо пішов, коли їй було 8 місяців», – каже Юрій.
Зараз він чітко бачить сенс життя
Юрій пройшов Майдан, а коли почались військові дії на Сході, одразу пішов добровольцем у батальйон «Донбас». Так вчинив і його брат, лікар за фахом. Юрій брав участь у боях за Попасну, вийшов із Іловайська, а вже з 1 вересня 2014 року був у полоні, де провів 119 днів у напівголодному стані. Після звільнення боєць займався громадською діяльністю, долучився до створення у Львові реабілітаційного центру для бійців АТО.
Після війни пробував повернутись в юриспруденцію, але нерви не витримують, бо 90% справ шиті білими нитками.Юрій Досяк
«Після війни пробував повернутись в юриспруденцію, але нерви не витримують, бо 90% справ шиті білими нитками. Я це полишив. Мені захотілось тиші і спокою, після смерті бабусі почав думати, щоб я хотів тут зробити. Тут була коптилка для м’яса, ще є всі предмети. У кращі часи у діда було 15 вуликів. Зараз 11, у 3 є бджоли. Почав збирати довкола себе друзів-однодумців. Уже мене підтримують побратими. Звісно, не так все тут швидко буде, як хочеш», – зауважив Юрій.
Зараз він чітко бачить сенс життя і вже реалізовує свою мрію – ремонтує приміщення, шукає допомоги, тих, хто може допомогти досвідом, матеріалами, технікою для сироваріння і виробництва м’ясних виробів, пише гранти.
«Головне, що це приносить задоволення, – каже він. – Коли почав сюди приїжджати, то мені сни почали нарешті снитись. Чисте повітря, тиша, відсутність карнавалу, що є у Львові. Я вийшов зі служби з Гарнізонного храму, показав там доньці фотографії загиблих, яких я знав. А на вулиці – карнавал, мало не розплакався, що рідко буває»
Зрозуміли однодумці
Час, відколи повернувся з Донбасу, наразі не стер із пам’яті всі пережиті дні на передовій, у боях, у полоні. За цей час із дружиною інтуїтивно пройшов шлях реабілітації, тому що лише одиниці психологів можуть допомогти реально людині повернутись у мирне життя. Дуже бракує сьогодні програм для відновлення родин військовослужбовця.
«А тут навіть телефон погано працює, тому не сидітимуть у гаджетах. Буде бібліотека. Психолог останній, хто зайде у цю зелену браму, і то це буде достойна людина. Бо решта замість того, щоб лікувати свої проблеми, пішли лікувати інших», – зазначає ветеран війни.
Довкола Юрія вже є однодумці, люди, близькі по духу. Друзі шукають будівельні матеріали і відмовляють політикам у спонсорстві. А головне вірять, що їм вдасться реалізувати задумане. Для багатьох це виглядає цілком божевільним і шаленим планом, але віра і праця роблять справу.
В Україні на сьогодні створено чимало реабілітаційних центрів для бійців АТО різного статусу. Програмою реабілітації займається уряд, але чимало військовослужбовців наголошують, що не завжди такі центри є ефективні, особливо для тих, хто не має фізичних вад і видимих поранень. Демобілізовані потребують медичної, фізичної, психологічної, духовної підтримки, але дуже часто їм просто потрібно деякий час побути тільки зі сім’єю у тиші і спокої.