Якісних пунктів тестування на ВІЛ у Києві дуже мало – Teenergizer

Право на дію | Люди, що живуть з ВІЛ

Київ – Контури людей, які померли, з’явились цими днями у кількох українських містах в рамках акції #незабуті, яку проводить Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ. Кожної третьої неділі травня у світі відзначають день пам’яті померлих від СНІДу. Між тим, за даними активістів ініціативи Teenergizer, створеної на підтримку ВІЛ-позитивних підлітків, українська система освіти не дає вичерпної інформації з цих питань, а часом поширює неправдиві дані про хворобу.

Із початку епідемії у 80-х і донині через ускладнення від СНІДу померли понад 40 тисяч українців, а у світі ця цифра сягає понад 35 мільйонів, зазначають у Всеукраїнській мережі людей, що живуть з ВІЛ.

Директорка Центру громадського здоров’я МОЗ Наталія Нізова розповідає: «Тільки за 4 місяці поточного року зареєстрували понад 3,6 тисяч нових випадків ВІЛ-інфекції, із них половина, на жаль, уже на стадії СНІДу. І померли понад 1,2 тисячі людей за ці чотири місяці».

Між тим, за її словами, сьогодні ВІЛ-інфекція – це не вирок, а просто хронічне захворювання, і за умови вчасного і постійного лікування, ВІЛ-позитивні люди можуть розраховувати на довге життя.

Силуети «Незабуті» з'явилися в містах України (відео)

За даними голови координаційної ради мережі ЛЖВ Дмитра Шерембея, цього року уряд виділив таку кількість ресурсів, яка дозволить забезпечити 90% ВІЛ-інфікованих антиретровірусною терапією.

«За класифікацією ООН – це найбільш серйозний крок, що вплине і на смертність, і на нові випадки. І ось ми думаємо через рік побачити на 50% менше померлих, і на 50% менше інфікованих людей», – каже активіст.

Деякі підлітки інфіковані з народження, але у 15 перестають пити таблетки – Панфілова

Водночас, багато людей в Україні досі не знають, як поширюється вірус імунодефіциту, говорить співзасновниця молодіжної ініціативи Teenergizer Яна Панфілова. Цього року їй виповнюється 20. Дівчина живе з ВІЛ від народження, і в певний момент вирішила говорити про свій статус публічно. На переконання Яни, долучатися до боротьби з епідемією має саме молодь.

«У нас дуже багато ВІЛ-позитивних підлітків. Їх близько 5 з половиною тисяч, за оцінками ЮНІСЕФ. І деякі з них інфіковані із народження, але у 15-16 років вони перестають пити таблетки. Бо їм не до кінця пояснюють лікарі, навіщо це потрібно. Друга проблема – іноді це соромно», – каже дівчина. Розповідає: під час антиретровірусної терапії пити таблетки потрібно щодня у певний час, і в школі вона придумувала собі різні хвороби, щоб не казати однокласникам, від чого насправді лікується.

Учасники акції до дня пам’яті загиблих від СНІДу в Києві, 19 травня 2017

Окрім того, за словами активістки, через стереотипи, пов’язані з ВІЛ, багато людей не тестується, навіть підозрюючи, що можуть бути інфікованими.

«Мені писала дівчина, вона боялась протестуватись на ВІЛ, але казала мені: 100%, що я заражена. Їй 14 років, я пишу їй: а чому ти так думаєш? І вона розповідає, що ось у неї було понад 10 статевих партнерів. І тут вже багато інших питань виникає: чи знає людина, як користуватись презервативом, і чи є у неї на це гроші», – зауважує Панфілова.

Активістки Teenergizer Надія Дубчак та Яна Панфілова (зліва направо)

За словами Яни, проблема є також у тому, що у школі замість давати відповіді на запитання, які стосуються здоров’я, зокрема ВІЛ-інфекції, вчителі можуть дезінформувати аудиторію.

«Я навчалась у чотирьох школах, і в одній мені взагалі казали, що ВІЛ живе у нашому середовищі 12 днів. Я підходила і з’ясовувала, звідки така інформація, а вчителька мені казала: я подивилась документальний французький фільм. Одного разу інша моя вчителька дуже добре розказувала про ВІЛ, а потім сказала таку фразу: я не бажаю вам зустріти людину, що живе з ВІЛ», – згадує дівчина.

Три роки тому Яна та її мама вирішили створити платформу, де ВІЛ-позитивні підлітки відчували б себе комфортно, не ізолюючись від інших. Так з’явилась ініціатива Teenergizer, яка об’єднує молодих людей із різним ВІЛ-статусом, розповідає ще одна учасниця ініціативи Надія Дубчак.

«У мене немає ВІЛ-позитивного статусу, але в мене багато друзів, і я чула про багато неприємних ситуацій. Можуть просто ображати жартами, або ось у нашого знайомого був випадок, що йому не хотіли видати довідку для вступу у медичний коледж через те, що в нього ВІЛ», – зауважує вона.

Як розповідають дівчата, сьогодні є дві частини роботи Teenergizer: це – українська інформаційна платформа та євразійська мережа, куди входять активісти з України, Росії, Білорусі, Грузії, Казахстану та інших країн.

«В принципі, у нашому регіоні – Східної Європи і Центральної Азії – ніде немає хорошої ситуації. Україна – це єдина країна, де є такий предмет як основи здоров’я. Там є ще схожі курси, але вони не настільки детальні, і вчителі по максимуму уникають. Ми, наприклад, спілкуємось із активістами та активістками з Росії, і вони розповідають, що інформацію про ВІЛ їм дають мінімальну, а про репродуктивну освіту я взагалі мовчу», – каже Надія.

Де і як можна пройти тестування на ВІЛ, якщо тобі 14

У Teenergizer Надія Дубчак займається проектом #questHIVtest, в рамках якого активісти перевіряють на доступність пункти тестування на ВІЛ у Києві, Полтаві, Тбілісі, Санкт-Петербурзі і Казані та допомагають підліткам із координацією в питаннях, де пройти тест максимально комфортно.

Надія розповідає: тестування на ВІЛ, за українським законодавством, має проводитися анонімно, конфіденційно і безкоштовно із 14 років без згоди батьків. «Тести найчастіше двох типів: це ІФА (імуноферментний тест – ред.), тобто це – стандартизований тест крові із вени, результат можна дізнатися через кілька діб, або експрес-тест – це кров із пальця, і результат – через 10-15 хвилин. Є період «вікна» – три місяці після інфікування, коли тест може не виявити вірус», – говорить Надія.

За її словами, учасники проекту виявили багато порушень з боку персоналу пунктів тестування: відмовляють у проходженні тесту неповнолітнім, або просять паспорт чи перевіряють реєстрацію.

«Загалом якісних пунктів тестування на ВІЛ у Києві дуже мало. І якщо почати з того, що ми рекомендуємо, то це AHF-checkpoint на вулиці Шулявська, 5. Це – шикарний пункт», – каже Надія.

Водночас, як зауважує Яна Панфілова, були випадки, коли у деяких пунктах тест нібито робили безкоштовно, але потім просили гроші, щоб дізнатися результат. У таких випадках вона радить зберігати чек і звертатись по юридичну допомогу.