Кур’єри до країни-агресора. Захист обвинувачених може вплинути на суд у Києві

Марія Томак (координаторка Медійної ініціативи за права людини)

Сьогодні Вищий спеціалізований суд у Києві визначатиме підсудність у гучній «справі кур’єрів». Наприкінці минулого року Національна поліція України затримала 4 осіб за підозрою у вербуванні та переправленні громадян України для подальшого залучення до кримінального бізнесу на території Росії (детально про схему ми писали в матеріалі для Радіо Свобода). Наразі ці особи перебувають вже у статусі підозрюваних, їм інкримінується частина 3 статті 149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми, вчинена організованою групою). Їх захисники ініціюють переведення справи з Бабушкінського райсуду Дніпра до Солом’янського райсуду Києва з міркувань власної зручності, однак держобвинувачення обстоюватиме розгляд справи в Дніпрі.

Є кілька речей, які важливо знати та розуміти про цю справу.

По-перше, практики щодо розгляду судами справ, що кваліфіковані як торгівля людьми, де йдеться про залучення осіб саме до незаконного обігу наркотиків, в Україні, за словами слідства, – немає.

По-друге, і це для читачів стане очевидним далі, у провадженні, що направлене до суду, досі чимало невідомого. Невстановлені особи контактували невідомо про що із обвинуваченим організатором. Невстановлені особи «зливали» організованій групі інформацію про стан розслідування справи поліцією. Забагато невідомого та недоведеного, що, зокрема, убезпечує контакти злочинців із середовища правоохоронних органів і таких серйозних структур, як Управління державної охорони від статусу «співучасника». Можна тільки висловити сподівання, що в процесі подальшого розслідування інших проваджень слідству вдасться встановити особи цих невідомих.

В ексклюзивному інтерв’ю старша слідча в особливо важливих справах Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області Інна Тарасенко, яка розслідувала провадження, розповіла про особливості функціонування схеми, фінансові потоки з Росії, підозрюваних та відповідала на запитання щодо зв’язків обвинувачених із різними представниками державних структур в Україні.

Інна Тарасенко

– Захист обвинувачених ініціює перенесення судового розгляду до Києва. Як це можна трактувати, на вашу думку?

– Більшість захисників – із Києва. Підозрювані також проживають в столиці, і, відповідно, їхнім родичам буде зручніше відвідувати їх у СІЗО саме Києва, куди вони будуть переведені. Якщо оцінювати юридичні аспекти, то це негативно вплине на хід судового розгляду, оскільки більшість потерпілих – жителі Дніпропетровської області. Усі вони – представники соціально незахищених верств населення, багато хто з них не має ресурсу навіть на проїзд до Києва. Відповідно, вони не зможуть з’явитися до суду та дати покази. Більшість свідків також є жителями Дніпропетровської або сусідніх областей. Якщо їх допитуватимуть в судах інших областей, це призведе до затягування процесу.

Окрім того, була вилучена велика кількість речових доказів – комп’ютерної техніки, чорнових записів, мобільних телефонів. Вони зберігаються в Дніпрі. Їх перевезення до Києва – це також певні складнощі.

І нарешті – один із підозрюваних, громадянин Молдови, заявив, що потребує перекладача. Ми залучили особу, яка є жителем Дніпропетровської області. Навряд чи він зможе їздити до Києва на судові засідання, тому постане також питання пошуку перекладача.

– Чи можна стверджувати, що таке клопотання від захисту – це один із методів «розвалити» справу чи принаймні затягнути її розгляд?

– Так. Можна припустити також, що захист спробує вплинути на київський суд.

– І якою, на ваш погляд, є ймовірність того, що це вдасться зробити і що це означатиме для потерпілих У справі – добрі адвокати, окремі обвинувачені, схоже, мають серйозний фінансовий ресурс. Чи є ризики?

– На статусі потерпілих вирок суду не позначиться. Але я не вірю також у те, що українські вироки якимось чином вплинуть на долю потерпілих у російських місцях несвободи. Те, що ці особи є жертвами, а не злочинцями російські правоохоронні органи бачать і розуміють. Але продовжують притягати їх до кримінальної відповідальності, суди дають їм реальні терміни, до того ж, немалі. Якби російські правоохоронні органи хотіли побачити, що люди стають заручниками обставин, то вони б це побачили і без українських вироків.

Що стосується «розвалу» справи в суді, то в ході слідства зібрана, на мою думку, достатня кількість доказів, які підтверджують провину кожного з чотирьох обвинувачених. Це і покази потерпілих, і упізнання, і протоколи обшуків, і протоколи негласних слідчих дій. Хоча складно спрогнозувати, як це повернеться в суді.

Але особисто я найбільшу проблему вбачаю у формуванні стабільної колегії. Оскільки торгівля людьми належить до категорії особливо тяжких злочинів, справа розглядатиметься колегією суддів. Водночас, є проблема фізичного браку суддів, навантаження на них – колосальне. За півроку-рік, доки триватиме розгляд справи, у когось із суддів можуть завершитися повноваження, або він чи вона звільниться, і щоразу розгляд процесу розпочинатиметься знову.

Із чотирьох затриманих тільки один чоловік визнає провину

– Що на сьогодні відомо і яку інформацію слідство може озвучити щодо обвинувачених осіб? Хто вони? Деякі мої колеги, наприклад, доволі скептично сприйняли новину про їх затримання з точки зору того, що вони справді організатори, а не просто виконавці, хоча й вищої ланки. Які є підстави вважати, що це саме організатори?

– Те, що один із обвинувачених є організатором – встановлено та доведено в ході слідства. Навіть якщо звернути увагу на фінансування, то через отримані виїмки з «Приват Банку» та інших банків чітко простежується, що саме він зі своєї картки перенаправляв кошти вербувальникам по областях на зарплату, оренду житла, інші потреби.

Його керівна роль встановлена також через негласні слідчі дії. Ми прослухували його протягом 2 місяців, і слідство не отримало жодних даних про наявність когось вищого за цю особу. Принаймні, на території України. Якби така людина була, то він би звітувався, доповідав про результати.

– А чи спілкувався організатор із кимось із території Російської Федерації?

– Усе спілкування здійснювалося через спеціальні мобільні додатки, тому відстежити його ми не змогли.

– Ким є ця особа? Він раніше мав якесь відношення до організованої злочинності?

– Ні, раніше він не притягався до кримінальної відповідальності. З чотирьох обвинувачених тільки громадянин Молдови раніше притягався за грабіж, однак ця судимість була погашена.

Загалом, із чотирьох затриманих тільки один чоловік визнає провину, реально кається і готовий допомагати слідству. В очах решти немає ні краплини каяття, немає усвідомлення того, що вони накоїли. Їх мета – уникнути кримінальної відповідальності та вийти з-під варти.

– З’являлася неофіційна інформація про внесення застав затриманими, але наразі вони залишаються під вартою. То чи вносилася застава все ж таки?

– Дружина організатора злочину відразу після його арешту протягом доби внесла заставу в розмірі 2 мільйонів гривень. Але після цього він був затриманий у рамках іншого провадження, суд визначив заставу в розмірі 3 мільйонів гривень, які не були внесені.

– Від кого організатору надходили кошти?

– У 2015 році він отримував перекази через систему Western Union із Росії. Аналізуючи інформацію, отриману від «Приват Банку», ми побачили, що з 2016-го вони вже використовували платіжну систему Bitcoin, яку доволі складно відстежувати. До того ж, картки, з яких здійснювали перекази на картку організатора, – часто змінювалися.

– Про які суми йдеться, якщо загалом говорити про схему? Скільки пройшло через картку організатора, наприклад?

– Точної суми ми не прораховували, оскільки йдеться про злочин проти особистості, а не майнове правопорушення. Але загалом, наприклад, через катку особи, яка на вокзалі зустрічала-проводжала людей, протягом місяця проходило близько 200 тисяч гривень. Що стосується картки організатора, то майже щодня на його банківську картку надходило від 10 до 100 тисяч гривень.

– Оскільки, як ви згадали, кошти переводилися в тому числі через Western Union, а в Росії кур’єри за вказівками кураторів оформлювали собі картки в «Сбербанку», то, можливо, можна було б встановити, хто саме та з яких рахунків переказував кошти в Росії? Чи зверталися ви з відповідними запитами?

– Ми робили виїмку в українському відділенні «Сбербанку», але російські картки вони «не бачать». Із запитом про рух коштів по банківських картках у Росії ми не зверталися. Поясню чому. Виходячи із тих заяв, які надходили від потерпілих, та вироків, відомо, що в Росії так само використовувалися різні картки різних людей, кошти переказувалися через термінали, тому ймовірність встановити організатора – мізерна.

Співучасть працівника Управління державної охорони – не доведена

– Одне з найважливіших для нас питань – це можлива причетність до схеми представників держави. Антон Геращенко згадував про перевірку на причетність представника Управління державної охорони. Чи підтвердилися ці підозри?

– Ми справді перевіряли співробітника Управління державної охорони, він був допитаний, дав покази, але конкретних доказів його причетності чи покривання ним злочину ми встановити та довести не змогли. Були телефонні переговори між ним та організатором. За попередньою інформацією, саме працівник Управління державної охорони надавав контакти поліграфолога (на «детекторі брехні» перевіряли декого із тих, хто зголошувався на оголошення про роботу – ред.). Але під час допиту він заявив, що обвинувачений до нього звертався з проханням надати контакт поліграфолога з тим, щоб перевірити свою дружину на вірність.

– Тобто це все одно такий собі бізнес працівника Управління державної охорони – підшуковувати поліграфологів...

– Його версія полягає в тому, що він справді надавав контакт поліграфолога, але йому не було відомо про злочинні дії обвинуваченого. Підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності немає.

– До речі, щодо поліграфологів. А чи встановлено, де саме тестували людей та хто це робив?

– На території Києва ми встановили дві адреси, за якими відбувалася перевірка на поліграфі. За однією з цих адрес, на вулиці Жилянській, ми не змогли встановити поліграфолога. За словами власника приміщення, невстановлена особа на місяць орендувала приміщення. Інший поліграфолог встановлений та допитаний, але, на жаль, він не знає, хто саме замовляв у нього ці послуги. Йому зателефонував хтось невстановлений, попросив скачати спеціальний мобільний додаток і всі подальші перемовини велися через цю програму. Водночас, оплачували його послуги з тієї ж картки, з якої переказувалися кошти організатору злочину.

– Наскільки я розумію, «детектор брехні» проходили тільки кандидати на якісь особливі «посади».

– Так, через поліграф проводили водіїв, яким довірялися великі обсяги наркотиків, а також тих, хто працював у лабораторіях із виготовлення наркотичних речовин.

– Чи були встановлені слідством якісь інші зв’язки групи з представниками державних органів або правоохоронних структур в Україні?

– Стабільних зв’язків не було. Є дані, що через невстановлених осіб організатор всіляко намагався дізнаватися інформацію про кримінальні провадження, які розслідуються. Це підтверджується вилученими в нього чорновими записами, де є занотована інформація про кримінальні провадження, які розслідувалися в Києві за фактом вербування. Можливо, він отримував цю інформацію за певну окрему плату, але це були разові контакти, стабільних зв’язків ми не виявили.

– І сама схема, за версією слідства, існувала без підтримки «згори»?

– Справа в тому, що така схема, на перший погляд, межує із законною. Тобто в країні є багато підприємств або просто людей, які надають послуги із працевлаштування. На перший погляд, ця діяльність законна. Слідству необхідно було довести суб’єктивну сторону злочину, тобто факт того, що особи надавали послуги із працевлаштування, усвідомлюючи залучення людей до злочинної діяльності. Я вважаю, що ця схема могла працювати і без покровительства «згори».

– Чи можна стверджувати, що після затримання четвірки схема припинила своє існування? Чи все не так просто і на обвинувачених не все було замкнене? Чи може ця схема знову відродитися?

– Протягом 2-3 місяців від моменту, коли було здійснене затримання, ми моніторили соцмережі, оголошення в інтернеті, телефонували на номери оголошень, які ще лишилися, але всі вони були відключені. Заповнюючи резюме на деяких інтернет-ресурсах, де містились оголошення про набір кур’єрів, ми отримували відповіді, що вони працюють виключно з громадянами Росії .

Поліція розслідує ще три провадження щодо схеми

– Хто виступатиме свідками на процесі проти обвинувачених вербувальників?

– Загалом, це кілька десятків людей. Переважно ті, що залучався до поширення реклами або ті, хто раніше їздив до Росії, зміг повернутися, але із заявами до правоохоронних органів не звертався і потерпілим себе не вважає. Також це родичі потерпілих.

– Скільки потерпілих у справі?

– 14 осіб визнані потерпілими в рамках провадження, яке вже направлене до суду. Решту заяв ми розслідуємо в окремому кримінальному провадженні, оскільки у їхньому випадку відсутні прямі докази щодо причетності обвинувачених до вербування. Особи визнаються потерпілими на підставі їхніх заяв. Щодо кожної особи ми готуємо окреме міжнародно-правове доручення щодо їхнього допиту в якості потерпілих, яке направляємо до Росії.

– Скільки проваджень ще розслідуються?

– Два в Дніпрі і одне Києві. Важливо сказати, що в процесі розслідування справи ми часто стикаємося з небажанням людей давати покази з тих чи інших причин. Можливо, вони бояться або не хочуть брати на себе відповідальність і виступати свідком у суді. Але хочу підкреслити, що це дуже важливо. Якщо ми всі будемо боятися, то в певний момент нам буде страшно вийти на вулицю через засилля злочинності.

– Дуже різні цифри озвучувалися щодо того, скільки ж все ж таки жертв схеми. Якою є ця цифра, за вашими оцінками?

– Я не можу оцінювати загальну кількість. Можу тільки констатувати, що, окрім згаданих 14 потерпілих, у провадженні, яке надійшло до Дніпра з Києва, близько 20 осіб також вже визнані потерпілими. Всього надійшло близько 70 заяв. На жаль, серед них є в тому числі заяви осіб, які їздили до Росії кілька разів, вони усвідомлювали, куди вони їдуть і чим там займатимуться, у них був вибір. Таких осіб потерпілими ми не визнаємо.

Схема може співпрацювати з місцевими правоохоронцями в Росії

– Як російські правоохоронні органи реагують на запити української сторони? І чи вдалося слідству встановити в процесі розслідування причетність російської поліції до цієї схеми?

– Міжнародно-правові доручення, які були направлені до Росії Україною, перебувають у процесі виконання. На сьогоднішній день відповідей ми не отримували, але вони були надіслані тільки в березні, і на сьогоднішній день про затягування говорити не доводиться.

Наскільки я знаю, правоохоронні органи Російської Федерації докладають багато зусиль для документування подібних схем постачання людей та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Водночас, під час допиту осіб, які змогли повернутися з Росії, вивчення заяв, які надходять від наших громадян із місць попереднього ув’язнення Росії, простежується певна тенденція. Коли люди по приїзді розуміють, що їм пропонують займатися незаконною діяльністю і відмовляються від цього, їм надходять погрози, мовляв, ми знаємо де ви живете, адреси ваших рідних, і зараз ви маєте відпрацювати ті кошти, які ми вже витратили на ваше переміщення, оренду житла.

Якщо людина ці погрози ігнорує, то, як правило, відбувається затримання. Від моменту відмови до появи поліції минає від 40 хвилин до 3 діб.

– Про що це свідчить?

– Можу припустити, що все ж таки на певних етапах ця схема тісно співпрацює з місцевими правоохоронними органами та надає інформацію про осіб, які відмовляються працювати.

– Тобто їх просто здають.

– Так.

– Якщо переглянути матеріали кількох справ затриманих за 228-ю статтею українців, то можна простежити, що всюди «організатор не встановлений». Складається враження, що ніхто і не намагається встановити цього організатора.

– Під час розслідування я переглядала реєстр рішень російських судів. Перечитала більше ніж 50 вироків щодо громадян України. У жодному з них не було організатора. Але трапляються такі випадки: якщо, наприклад, в квартирі живе кілька осіб, то статус організатора присвоюється особі, яка, наприклад, найбільше часу провела в Росії, хоча з самого тексту вироку очевидно, що це ніякий не організатор.

Водночас, треба сказати, що в рамках цих справ до відповідальності притягаються як громадяни України, так і громадяни Росії.

– Багато хто із тих, хто потрапив у пастку, натякають на можливе використання шпигунського обладнання для контролю за ними. Чи встановлено слідством, як саме це працювало? Чи використовувався при цьому ресурс правоохоронних органів? Все ж таки «прослушка» – це річ дорога і не загальнодоступна.

– Наскільки мені відомо, більшості наших громадян, які виїздили до Росії, вручали мобільний телефон, на якому вже були встановлені певні програми. Думаю, за допомогою цих смартфонів і встановлювалося спостереження, організатори відстежували кур’єрів і могли в будь-який момент їх затримати.

До речі, коли з кур’єрами проводили інструктаж, їм суворо заборонялося вимикати телефон. Подеколи вимкнення на тривалий час призводило до затримання.

– Останнім часом з’явилася тенденція інкримінування затриманим не лише 228-ї статті, а й 210-ї (організоване злочинне співтовариство). Навіщо це? Російські суди і по 228-й дають по 15 років. Навіщо ця додаткова стаття?

– Думаю, таким чином російські правоохоронні органи намагаються «зробити показники». Хоча, якщо розглянути ситуацію на території Росії, то поширення такої кількості наркотиків не може бути неорганізованим. Але питання в тому, чи справді серед затриманих є організатори, а не лише ті, хто під погрозами виготовляють чи поширюють наркотичні засоби.

Марія Томак – координаторка Медійної ініціативи за права людини