«Український тиждень» зазначає, що віднедавна травень перетворився з місяця пікніків на час поганого передчуття. Щороку проросійські сили під різними приводами нагадують про себе та своє бажання повернутися. Вони не марнують жодної нагоди нагадати про себе й випробувати на міцність українську владу. Підвищення комунальних платежів, «долар по 8» – привід для цього не має значення. Натомість СБУ, МВС і Міністерству інформполітики бракує рішучості. Дії цих відомств нагадують журналістам, радше, авральне гасіння пожежі, а не спроби запобігти їй. Практично не ведеться роз’яснювальна робота з населенням. Держава самоусувається від вирішення більшості нагальних проблем, покладаючись лише на активістів та волонтерів. За такого мовчазного сприяння держави антиукраїнські сили намагатимуться використати 9 травня для своїх провокацій. Тим більше, що День перемоги посідає ключове місце в системі пропаганди «братнього народу». Приклад Донбасу засвідчив, що пожежа може виникнути буквально за кілька днів. Дописувач тижневика сподівається, що влада розплющить очі й зробить висновки. Заголовок статті – «З широко заплющеними очима».
Мова – інструмент комунікації в державі. Державна мова є однією із засад конституційного ладу, одним із маркерів суверенності, а нині та в найближчому майбутньому – елементом національної безпеки, наголошує «Український тиждень». Теза про те, що тільки «агенти Кремля» перед виборами порушують тему мови, є відверто маніпулятивною, переконує видання. До виборів іще далеко, тому так важливо ухвалити закон про мову саме зараз, щоб унеможливити черговий витік популізму тих політсил, які не мають чого запропонувати суспільству, окрім мовної проблеми. Теза «не чіпайте мову, бо Путін нападе» теж недоречна: він уже напав, тож цей аргумент можна залишити в лютому 2014 року, наголошує тижневик.
А про те, чи готове суспільство до перетворень у мовній політиці, «Український тиждень» розповідає в матеріалі «Числа про слова».
«П'ята колона, або Федералізація, яку ніхто не помітив», – у статті під таким заголовком «Фокус» стверджує, що п'ята колона, з якою українські спецслужби не раз стикалися за час нинішньої війни, дедалі частіше нагадує про себе. Видання зазначає, що не так давно кілька областей України звернулись до президента, прем'єр-міністра та спікера «про необхідність укладення договорів про розподіл повноважень між урядом, обласними держадміністраціями і облрадами. Ініціаторами звернень були фракції «Батьківщини» у відповідних облрадах. Можна припустити, навіщо насправді цій політичній силі знадобилося те ж, що було потрібно Путіну ще в 2014 році. Можливо, припускає видання, там розраховували на політичні дивіденди, запропонувавши елітам, на перший погляд, більш вигідний для них формат управління їхніми «вотчинами». Можливо, виконувала замовлення олігархів, які в подібних умовах отримали б області фактично у володіння. «Фокус» наголошує, що п'ята колона не завжди виступає зі зброєю в руках. І в її лави потрапляють не завжди усвідомлено.
Тема останнього числа видання «Публічні люди» присвячена суспільно-політичним відкриттям в Україні, які останнім часом не дають приводу для гордості. Так, наприклад, українці виявили, що пристойні зарплати чиновників не можуть гарантувати їхньої ефективної роботи; ноу-хау стали нові корупційні схеми, вибудувані на місці старих, але тепер уже з правовим статусом. З’ясували, що бюджет продовжують цинічно доїти організації псевдоветеранів і невловимих громадських діячів. На тлі цього захоплює насправді фанатичний оптимізм людей, які продовжують боротись з системою і сформованими стереотипами. І перемога одинаків дає шанс усім іншим стати сильнішими й вільнішими. Журналістам «Публічних людей» хочеться вірити, що таких людей буде більше – і вже через кілька років покоління мілленіалів остаточно змете останки совкової ментальності і зробить багато чудових відкриттів завдяки освіті, досвіду та геніальності.