Одинадцять місяців без світла і стільки ж без води. Це реальність жителів «сірої зони» – селищ, розташованих прямо на лінії фронту. Знімальній групі програми «Донбас.Реалії» вдалося потрапити до зони особливої уваги військових і з’ясувати, чому угрупованню «ДНР», яке визнане в Україні терористичним, блекаут поки не загрожує.
Між українським блокпостом номер нуль і опорними пунктами бойовиків знаходиться небезпечна дорога. Ця земля лежить за пунктами пропуску. Дорога повністю прострілюється снайпером – з терикону ведеться вогонь. Щоб не потрапити під снайперський приціл, цю територію потрібно проїжджати максимально швидко.
Тому сюди часто не їздять. Тут немає нічого, що зазвичай можна зустріти у прифронтових містечках. Крім людей.
Жителька Бахмутки розповідає, що воду до селища завозять по вівторках
Жителька Бахмутки, яка розташована за пунктом пропуску, розповідають, що по вівторках до селища завозять воду. Але останнього разу через першотравневі свята машина не приїхала.
«Зараз сезон, сказали, два рази будуть возити, у вівторок і середу. У вівторок було свято, не привезли», – каже жителька селища Алла.
До школи – через прострілювану дорогу
Жителі Бахмутки продовжують жити звичайним життям, незважаючи на відсутність світла та води. Наприклад, у сім’ї Горбуліних лише місяць тому з’явилася на світ донька Ліза. Саме тоді Бахмутка потерпала від чергового обстрілу і сусіди були в підвалі. Вони кажуть: тоді «сильно гупало».
Подружжя Горбуліних з дочкою
Подружжя Горбуліних також має старшого сина, який вчиться у школі в Опитному. Селище знаходиться за п’ятнадцять кілометрів від Бахмутки, там є електрика і вода.
Але щоб туди дістатися, водій автобуса, який везе Едика Горбуліна разом з іншими дітьми з «сірої зони», також «вичавлював» з машини максимум, щоб не потрапити під можливий обстріл.
Водій автобуса, який везе дітей до школи й назад, проїжджає по небезпечній дорозі
Жителі Бахмутки кажуть, що світла тут немає вже одинадцять місяців. Хоча стовпи і дроти тут є. Але останній обстріл майже «добив» вулицю, де живе Сергій.
«А куди їхати? Ми казали: дайте нам техніку, є трактористи, щоб стовпи закопати… Проводку самі натягнемо. Ну що це таке, без світла!» – каже житель Бахмутки Сергій.
Житель Жованки: добре, що є вода – є чим гасити будинки
Першу річницю без світла вже в червні відзначать ще кілька найближчих сіл. Їх складно знайти – не тільки через те, що це «сіра зона». Просто на карті вони ховаються під назвою Зайцеве.
Це – конгломерат з декількох населених пунктів: Жованка, Бахмутка, Піски. Всього на цій території проживає трохи більше тисячі людей. А адміністративний центр, Зайцеве, знаходиться в кілометрі від непідконтрольної Україні території.
Адміністративний центр Зайцеве, до якого належать селища Жованка, Бахмутка, Піски
Рік тому всіх жителів перевели під юрисдикцію Бахмутського району. Але проблем менше не стало. Місцеві жителі радіють хоча б тому факту, що є вода, бо є чим гасити будинки від обстрілів.
«Вчора горіли будинки і досі вибухає. Вода є. Якщо будинок горить, хоча б чимось можна загасити… А якщо води немає, що ти зробиш?» – каже житель Жованки.
«Обстріл триває» – військові
Під звуки денного бою жителі селища Жованка збираються біля місцевого гуманітарного штабу – приїхав голова. Тут вносять у список результати травневих обстрілів. Одна галочка у списку відміряє розмір трагедії:
«Шапаксова – було повне руйнування. Завражний – середнє, Злоцький –середнє, Красніков – повне».
Наслідки обстрілів у селищі Жованка Бахмутського району Донеччини
Вночі по селищу працювало важке озброєння, вдень – стрілецьке. Снайпер полює прямо під час інтерв’ю з військовими.
Військових, крім мене, немає, а обстріл триваєТетяна Зарицька
«Швидше за все, обстріл ведеться з боку школи у Зайцевому. Ви самі бачите: військових, крім мене, немає, а обстріл триває, ви чуєте», – каже прес-офіцер повітряно-десантної бригади Тетяна Зарицька.
Хліб – два рази на тиждень
За п’ятсот метрів від передової, селище Жованка тепер повністю виправдовує свою назву – пережовані війною люди, яким нема на що сподіватися.
Двічі на тиждень сюди привозять хліб.
Оголошення про видачу хліба у селищі Жованка Бахмутського району Донеччини
По середах приймає лікар-волонтер. А по п’ятницях – священик. Телефонного зв’язку тут теж немає. Щоб його знайти, треба пройти по дорозі, яка прострілюється снайпером.
Голова адміністрації: світло повернути – складніше
Нещодавно жителям пообіцяли відремонтувати водопостачання.
«Воду буквально день-два і ми зробимо. Своїми силами», – запевнив керівник військово-цивільної адміністрації селища Зайцеве Володимир Веселкін.
Світло ж повернути складніше, зауважує Володимир Веселкін.
Схема електропостачання налаштована на єдину Україну. Спочатку електрика надходить з України в непідконтрольну Горлівку.
Схема подачі електропостачання до «сірої зони»
Вже звідти має повертатися в «сіру зону». Але лінії перебиті, а добро на ремонт з того боку не дають. Восени влада вирішила нарешті протягнути лінію з Торецька. Дотягли до Майорська. Далі на шляху електрифікації стала бюрократія.
Ніхто не хоче нести відповідальності за якийсь неправильний підписВолодимир Веселкін
«Ніхто не хоче нести відповідальності за якийсь неправильний підпис. Я контактую з жителями, які живуть «з того боку», у мене є знайомі. Там немає держави і немає бюрократії», – каже керівник військово-громадянської адміністрації селища Зайцеве Володимир Веселкін.
Влада пообіцяла: будуть електричні ліхтарі
Але найбільше дивує місцевих те, що в сусідній Горлівці є електрика, вода і газ.
«Я був «на тому боці» у сина. Поїхав помитися, випрати», – говорить житель Жованки Віктор.
Пошкоджена лінія електропередач у селищі Бахмутка
Можливо, саме тому блекаут угруповання «ДНР», на відміну від «ЛНР», поки що не відбувся. Адже ця сторона, поки що небагато, але залежить від іншої.
Знімальній групі програми «Донбас.Реалії» пощастило поїхати з небезпечної зони неушкодженими. Але щодня цією ж дорогою зі школи додому повертаються діти Бахмутки, Майорського та Пісків. Влада пообіцяла, що тепер точно, до кінця травня, їхню «сіру зону» підсвітять електричними ліхтарями.
ПОВНИЙ ВИПУСК ТЕЛЕПЕРЕДАЧ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»: