«Навколо Путіна точиться підкилимна сильна боротьба» – колишній «друг Путіна» і «банкір Кремля»

​Михайло Соколов

Колишній власник російського «Межпромбанку» і екс-член Ради федерації Росії Сергій Пугачов на слуханнях у Міжнародному арбітражному суді при Міжнародній торговій палаті (МТП) в Парижі зажадав від Росії 6 мільярдів доларів компенсації за майно і активи, які, як він вважає, у нього незаконно експропріювала російська влада. Рішення очікується у травні. Колишній «особистий друг Володимира Путіна» і «банкір Кремля» виступив в ефірі Радіо Свобода. В обговоренні теми також взяли участь заступник головного редактора російського журналу «Профіль» Олексій Михайлов і регіональний редактор Organized Crime and Corruption Reporting Project Роман Шлейнов.

Сергій Пугачов: Насамперед цей позов і сам цей Гаазький трибунал не для того, щоб отримати якесь моральне задоволення, а, швидше, для того, щоб восторжествувала справедливість, щоб відвоювати істину, власне, сам трибунал для цього існує. Звісно, я домагаюся і того, й іншого.

Ми, звичайно, врахували досвід тих, хто намагався колись, до речі, дуже багато інвесторів іноземних отримали від Росії компенсації. Та все-таки ми намагаємося для початку заарештувати майно або отримати депозити від Російської Федерації, щоб це було до, а не після, щоб нам не довелося бігати якимись локальними судами і просити арешту якихось будівель.

Роман Шлейнов: Ця ситуація була непередбачуваною і раптовою, коли довелося виїхати такому великому підприємцю з країни. Це не так часто буває, хоча буває в Росії. Перше ж запитання, яке виникає: стільки років було все добре і раптом така трагедія. Чому? Що сталося, чому раптом виник конфлікт з російською владою?

– І особисто з Володимиром Путіним.

​Сергій Пугачов: Насамперед я хочу сказати, що ця фраза з приводу того, що стільки років все було добре і раптом щось трапилося, вона не тільки мене стосується, вона стосується всього суспільства. Можна сказати, що стільки років було добре і Путін багатьом подобався, щось сталося. Дуже важко говорити про якісь причини, тому що частково у мене були дуже близькі особисті стосунки з Путіним. Я б не сказав, що ми були однодумцями сто відсотків – ніколи. Ми не були друзями, але так у житті трапилося, я займався тривалий час політикою, я пам'ятаю ще і Горбачова, і Силаєва, і Єльцина, і все його найближче оточення. Згодом Путін, зокрема і завдяки моїм зусиллям, став президентом країни. Для мене ситуація не була раптовою, для мене вона була очевидною, я збирався поїхати, і з Путіним про це говорив. Я розумів, що майбутнього в бізнесу чи чогось іще не було після року 2006-го точно, а, можливо, навіть і раніше.

Путін не дуже любить, коли намагаються в його близькі стосунки, а я маю на увазі стосунки Путіна і Медведєва, вбити клин.

Олексій Михайлов: Наскільки я пам'ятаю, останній раз у «Форбс» публікували у 2009-му чи у 2010 році оцінку Ваших особистих статків, вона складала близько двох мільярдів. Зараз Ви оцінюєте свої втрати в 6 мільярдів, а то і в 12 – у Гаазі. Звідки така різниця в цифрах взялася?

Сергій Пугачов

Сергій Пугачов: Просто треба розуміти, що це абсолютно не об'єктивна інформація, це не аудиторська компанія, а це просто журнал, такий якийсь рейтинг вони придумали, він дуже популярний, якийсь такий піар.

12 мільярдів – це той мінімум базовий, це ті активи, які Путін просив продати за цю ціну, всі документи були підписані, і в підсумку гроші виплачені не були. Тому не знаю, що там «Форбс» писав, можливо, він мав на увазі, що у мене на рахунку два мільярди. Так, дійсно, в той час у мене було більше навіть, два з половиною мільярди кешем на рахунку. Я з «Форбс» не спілкувався, і «Форбс» мене ні про що не запитував, не просив надати якісь звіти.

Олексій Михайлов: Все-таки 6 чи 12 мільярдів?

Сергій Пугачов: 6 – це забезпечувальні заходи, 50 відсотків від позову. Є процедура, в якій буде обчислюватися за підсумками слухань, тоді буде зрозуміло, 12, 15 чи 20.

– Скажіть, будь ласка, Ви говорите, що були якісь документи. А що це, власне, за документи, вони дійсно доводять Ваші слова, що Володимир Путін є бенефіціаром усієї кампанії з експропріації всіх Ваших активів, вугільних підприємств і так далі?

​Сергій Пугачов: Так, без сумніву, це документи з підписами самого Путіна і Медведєва під час перебування президентом та інші документи, їх величезна кількість. Але тут така дивна трапилася історія, що Росія звернулася до Гаазького трибуналу з проханням засекретити цей суд, попросити про конфіденційність. Тому я в силу того, що вчора буквально трибунал попросив до винесення рішення саме з цього приводу особливо не розповсюджуватися, в тому числі з приводу документів, я можу сказати тільки свою думку, як це все виглядає, але, дійсно, документи існують. Вчора адвокат Росії на одній із сесій, на якій я сам не був присутній, сказав дуже смішну, кумедну річ. Він сказав, що, власне, Путін вам там все напідписував, ви з Путіним і судіться, а не з Росією. Незважаючи на те, що Путін у цей час підписував від імені Росії, адже був прем'єр-міністром.

– Я розумію, можливо, Ви не будете називати цей документ, але чи існує документ, де є особистий підпис Володимира Путіна, який наполягає на продажу цих активів? З іншого боку, а чому Ви не могли відмовитися? Поїхати і відмовитися.

Сергій Пугачов: Звісно, документ такий існує, їх багато, просто тому, бо було величезне листування державне в рамках уряду Росії, це величезна кількість доручень Путіна. Причому доручення мають досить кумедний характер, якщо не сказати якось інакше. Скажімо, там є доручення, де написано: «Прошу розглянути міністру промисловості можливість придбання таких чи таких активів і зробити свої пропозиції». Пропозиції були зроблені такі: знайти гроші. Друга пропозиція: домовитися про прийнятну ціну. Третє речення: підключити ФСБ, МВС, Слідчий комітет, порушити кримінальні справи проти бенефіціара і керівництва компаній. Я так розумію, що третє речення вони взяли на озброєння. Найцікавіше, що цей документ був розісланий, звісно, всім силовим відомствам, міністрам і так далі, але при цьому ще голові Вищого арбітражного суду Росії.

– Тобто щоб він ним послуговувався, я так розумію?

Сергій Пугачов: Так, щоб випадково не виніс законне рішення.

Олексій Михайлов: А були особисті дискусії з Володимиром Путіним, де він Вас просив про це чи не просив про це?

– Ви ціну обговорювали, до речі?

Сергій Пугачов: Ціну обговорювали. Причому Путін у цьому сенсі – людина слова. Ми обговорювали ціну, я говорив, що треба аудиторів найняти, це дуже складне питання, я не готовий, я не розумію, скільки це коштує, тому що це величезний комплекс. Скажімо, щодо суднобудівного комплексу – це близько 30 підприємств. Якоїсь загальної оцінки у мене просто немає. Путін каже: «Та облиш, скільки, думаєш, це все коштує?» – «Я думаю, мільярдів 10 це все разом». На той момент тільки замовлення суднобудівного комплексу складали близько 60 мільярдів доларів за програмою озброєнь, за програмою розвитку флоту Росії. Зараз там гроші підзакінчились, а тоді було все в порядку. Путін каже: «Приблизно?». Я кажу: «10». Він каже: «10? Дорого». Зателефонував Кудріну: «Як ти думаєш». – «Дайте мені два тижні, я подумаю, порахую». – «Та облиш ти, як ти думаєш, скільки?» – Він каже: «Ну не знаю, 5, можливо». Він мені каже: «Ну давай 5. 5 вистачить?» Я думаю: «Краще 5, ніж нічого».

– І Ви домовились?

Сергій Пугачов: Так.

– Хто ж Вас ошукав? Не Путін? Ви ж говорите, що він – людина слова.

Сергій Пугачов: Я говорю «людина слова» в контексті всіх формальних речей, аудиту та іншого.

Сказав: «Давай, купую, ціна така». Домовились.

Треба розуміти, що Путін це питання вирішив, написав усілякі папери, доручення, постанови і так далі, але далі там сотні виконавців, міністрів, прем'єр-міністрів, віце-прем'єрів.

– Вони Вам щось заплатили чи взагалі нічого щодо всіх об'єктів?

Сергій Пугачов: Жодного цента.

Роман Шлейнов: Скажіть, а можна повернутися все-таки до того, з чого все почалося? У Вас були чудові стосунки з усіма, Ви за руку віталися з Володимиром Володимировичем Путіним. З ким Ви зіпсували стосунки, не будемо повертатися до цієї старої історії зовсім, з ким потрібно було зіпсувати стосунки, з кимось з оточення Володимира Володимировича, з Ігорем Івановичем Сечіним, з силовим блоком, щоб раптом почалися такі проблеми? Чи проблеми почалися після того, як Ви сказали: все, їду, більше не можу, хочу продати активи?

​Сергій Пугачов: Моя відповідь така: звісно, я ні з ким там не посварився, тому що я особливо ні з ким там не товаришував – це були просто формальні стосунки. Я пам'ятаю і Путіна, і Сечіна, коли він працював якимось молодшим економістом в управлінні справами у Павла Бородіна. Тобто я їх пам'ятаю тими, якими вони були, і Якуніна, і всіх інших, Сергія Іванова, Діму Медведєва, якого вперше бачив, коли він тільки приїхав у Кремль, звісно, Ротенбергів, Ковальчуків та інших.

У мене не було з ними стосунків. У нас був завжди різний погляд на майбутнє Росії. Власне, в процесі правління і становлення Путіна як президента це почало кристалізуватися, це почало заперечуватися. Стосунки раптово зовсім навіть не зіпсувалися, вони просто були ніякими від самого початку – це такий був вимушений союз, пов'язаний з історією конфлікту Єльцина з Примаковим, Лужковим і Скуратовим.

Роман Шлейнов: Через такі глобальні відмінності у поглядах хіба не виникають конфлікти? Ви – підприємець, він – керівник держави, у нього є оточення, яке займається бізнес-питаннями. Як правило, мова про якісь конкретні бізнес-питання. Що могло статися? Що стало такою точкою, коли Ви раптом відчули, що у Вас почнуть щось відбирати чи відчули, що тут є чужі інтереси?

​Сергій Пугачов: Путін зразка 2000-2008-го – це один Путін, далі – це інший Путін. Знаючи, що я проживаю на Заході, що у мене вся родина живе на Заході, що у мене діти і навіть батьки мають французьке громадянство, він якось ревно почав ставитися до цього згодом, багато разів мені докоряв за це.

У 2003 році він під камерами в Кремлі натякнув мені про те, що я повинен внести якийсь законопроект (а я був уже на той час сенатором) щодо повернення грошей. Часто мені говорив, що я інвестую в якісь західні проекти, а їх було дуже багато, були американські проекти, європейські проекти, високотехнологічні проекти. Тим не менш він якось почав до цього ревно ставитися, якийсь у нього нездоровий патріотизм прокинувся.

У 2009 році Путін мені просто відкрито вже сказав: ти, напевно, поїдеш і будеш на Лазурному узбережжі відпочивати, а ми ось тут будемо на галерах. Чи не час нам якось домовитися?

Роман Шлейнов: І сім'ї Ротенбергів на Заході жили, і Тимченко Геннадій Миколайович на Заході жив, їм ніхто таких претензій не висував. Дивно чути, що тільки Вам висунули такі претензії.

Сергій Пугачов: Просто це зовсім інший рівень стосунків – між Путіним і Ротенбергами, Тимченком, ким завгодно. Це просто люди його, яких він притягнув і зробив з них тих, ким вони сьогодні є. Зі мною абсолютно протилежна історія.

– Тобто Ви хочете сказати, що Ви були до Путіна?

Сергій Пугачов: Без сумніву, звичайно.

Олексій Михайлов: Не можу не поставити запитання, Ви згадували, що мали стосунок до призначення Путіна спадкоємцем Єльцина. Березовський теж таке казав, ми всі знаємо, як Березовський закінчив. Ви теж боїтеся приблизно такого ж розвитку подій?

​Сергій Пугачов: Та ні, нічого я не боюся, ніякого розвитку подій. Дійсно, так склалося, що в певний момент я перебував у Кремлі, я був радником керівника адміністрації президента, яким був Волошин у Єльцина. Ми підтримували стосунки з Путіним. Треба розуміти, що це не якісь іграшки: а давай Васю призначимо, давай Петра. Це абсолютно не так. Було два кандидати – Степашин і Путін. Путін практично ще й не був навіть кандидатом. Я вважав, що Степашин – це минуле, а Путін в силу того, що я добре знав Анатолія Олександровича Собчака, я уявляв, що він поділяє його демократичні ліберальні погляди і так далі, незважаючи на численні скандали, які вибухнули в Санкт-Петербурзі під час перебування Собчака мером.

Дійсно, я намагався пропхати Путіна, казав: а чому ні, у нього така біографія хороша, ось він попрацював і там, і сям, і Собчака всі знають, зрозуміло, що він людина зрозуміла для нас. Його ніхто не знав, Тетяна Дяченко його не знала. Я пам'ятаю, дійсно, я організував першу зустріч, хоча вона спростовує, можливо, вона забула, але це було в її кабінеті, я привів його, сказав: «Ось, власне, така людина». Після зустрічі вона сказала: «Я боюся. КДБіст, не хочу я». Однак так склалося.

​Олексій Михайлов: Тобто зараз, від сьогоднішнього дня якщо дивитися, то Ви, очевидно, вважаєте, що помилилися в цій людині? Чи людина змінилася за період перебування при владі?

Сергій Пугачов: Я не помилився в людині. Я думаю, що я помилився в бажанні суспільства, в прагненні до свободи, до рівності, братерства і так далі. Тобто просто ті пропозиції, які підніс Путін, уже будучи президентом, вони були прийняті суспільством, суспільство активно просувало це.

Я пам'ятаю, як губернатори, які працювали при Єльцині, яких я вважав украй ліберальними, вони приходили і говорили мені речі на кшталт: передай Володимиру Володимировичу, я служив у прикордонних військах, а це теж КДБ. До речі, партійний квиток я нікуди не подів, він у мене досі під подушкою лежить. Це ж запити суспільства, що тут вигадувати.

Путін змінився. До 2006 року ми багато дискутували з Путіним на тему розвитку країни. Спочатку він активно це все підтримував, прозахідні всі ці історії і так далі, що потрібно бути щонайменше як весь західний світ. Іншої ідеї у нього не було спочатку.

А в році 2006 Путін мені просто відверто сказав: «Слухай, ти подивися, їм, крім царя, ніхто не потрібен». Він мені розповідав таку історію, коли вони з Шредером кудись їздили (я пам'ятаю навіть куди – в Лавру), там розганяли кийками людей, близько 50 тисяч. Він каже: «Їх там луплять, а вони мені руки цілують. А ти мені розповідаєш про якусь демократію. Маячня це все, я розумію, чого вони хочуть». Я думаю, що я в ньому не помилився.

– Тобто Путін був хороший, поки він Вас не розоряв, а потім став поганий, коли він повів країну в іншому напрямку, не європейському, та ще й Вас розорив?

​Сергій Пугачов: Ні, це не так, нічого такого не відбувалося. Путін був такий, яким був, сильно не змінювався. Змінювалося його ставлення до країни, до певних цінностей, але змінювалося під впливом його ближнього кола, під впливом взагалі суспільства.

Я б не сказав, що Путін сильно змінився, просто це такий собі вектор, і вектор, я б не сказав, що самого Путіна. Я думаю, що все-таки суспільство, Росія – молода країна, особливо в демократичному сенсі, тому люди, напевно, втомилися від цих свобод і захотіли ковбаси і мила за талонами, гарантій безкоштовного житла та інших історій.

– Скажіть, чи відіграє в житті Володимира Путіна (принаймні, коли Ви з ним були знайомі) якусь важливу роль релігія? Можливо, його переконали, що на все воля Божа або він вважає, що він – спис у руці Божій, вищих сил? Щось таке є містичне чи ні?

Президент Росії Володимир Путін та Московський патріарх Кирило, грудень 2014 року

​Сергій Пугачов: Ні, абсолютно нічого подібного. Володимир Путін – абсолютно прагматична людина. Скажімо так, украй неосвічена з точки зору релігійної, нічого про це не знає, нічого про це не розуміє.

Так склалося, знову ж, що ще будучи начальником Контрольного управління, він прийшов зі мною вперше на службу до храму. Було якесь свято, я кудись їхав, він сказав: «Поїхали разом». Ми їхали на дачу і дорогою заїхали в храм, і це було його перше відвідування. Ніякого там сакрального і містичного я не бачив. Що я бачив, що мені він одного разу сказав: «Звичайно, Російська православна церква сильніша за будь-яку «Єдину Росію» буде». Ось, власне, так воно і сталося.

Роман Шлейнов: Ви ж ніколи раніше не висловлювалися, поки все було добре, наскільки я розумію, щодо цих тем, навіть коли відбулися зміни, їх не можна було не помітити. Чому Ви тривалий час мовчали? Це що, було рівносильно самогубству сказати тут щось на цю тему? Чому Ви зараз про це говорите, одкровення?

​Сергій Пугачов: Для мене ніякого одкровення немає. Я висловлювався про це щодня практично на зустрічах з Путіним, ми гаряче сперечалися про це. Ми спілкувалися тривалий час практично щодня, вдома у нього, вдома у мене, вітали з днем народження, зустрічалися сім'ями, дружили з дітьми і так далі. Однак це завжди була напружена суперечка, діалог. Я думаю, що набагато корисніше, перебуваючи на такому місці, не по телевізору виступати, а спробувати якимось чином вплинути. Так чи інакше, Путін уміє слухати, але не дуже. Але сталося те, що сталося.

– Деякі Ваші колеги, які працювали з Володимиром Путіним, тепер розповідають, що вони зобов'язані були скидатися, умовно кажучи, на якісь проекти, «общаки» і так далі. У Вас були такі зобов'язання перед системою, перед Володимиром Путіним, що Ви будете за щось платити з грошей Вашого бізнесу?

Сергій Пугачов: Ні, такого не було ніколи. Путін кілька разів просив мене допомогти, я б так сказав, по-товариськи. Це стосувалося якогось клубу дзюдо і такого штибу речей, нічого більше. Він прекрасно розумів, що я не збираюся платити ні за що, тому що, як ми вже говорили, в момент приходу Путіна до влади у 2000 році чи в 1999-му, коли все це відбувалося, все, що у мене було, воно вже все було. Путін, звісно, розумів, що він жодним чином за весь цей час мені не допоміг у моєму бізнесі нічим, я ніколи до нього не звертався, були просто товариські стосунки. Тож ніколи з такими питаннями він до мене не міг просто звернутися.

​Роман Шлейнов: Скажіть, Ви були сенатором, Ви говорите, що від 2001 року пішли на цю державну публічну посаду фактично, яка теж мала на увазі якесь проведення своєї позиції, в тому числі політичної. Як сенатор на якихось таких поглядах своїх наполягали?

​Сергій Пугачов: Коли я вирішив стати сенатором у 2001 році, безсумнівно, я сподівався, що це буде досить вільний парламент, верхня палата, вона мене цілком влаштовувала. Максимум місяців через три було зрозуміло, що це просто збіговисько пенсіонерів з числа колишніх губернаторів і так далі. Власне, Путін мені про це говорив, що треба ж кудись їх подіти, взагалі не треба нікуди лізти, все буде в порядку, а ми тут з вами якось розберемося. «Ми» – мається на увазі всі ми, в тому числі і я. Необов'язково виходити з якимись законопроектами, якщо ми про щось домовимося, ми і так це зробимо.

Сергій Пугачов

Я дуже рідко ходив до Ради федерації, навіть у газетах писали, що після певного часу, після 2002 року я розумів, що це абсолютно не актуальне заняття для мене, я практично припинив відвідувати засідання Ради федерації.

– Тобто Ви вважали, що краще займатися лобізмом, виходити особисто на Володимира Путіна, на інших високопоставлених чиновників, які не озвучували свою позицію публічно?

​Сергій Пугачов: Я і зараз так вважаю. Я вважаю, що якщо у когось на сьогоднішній день є така можливість і є якісь сміливі й здорові думки, які дозволили б не допустити Сирії, захоплення Криму та інших речей – це було б чудово. Краще реалізувати себе таким чином, сидячи на кухні з Путіним, ніж виступати по телевізору.

Востаннє я з ним зустрічався в Амстердамі у 2013 році. Я йому особливо нічого не сказав, він все знав. Сказав: «Я обов'язково зараз приїду, все з’ясую і все вирішено буде. Злі чиновники гальмують усі мої вказівки. Все буде вирішено, зараз усі гроші виплатять. Як я обіцяв, так і буде».

– Слова «захоплення Криму» прозвучали. Ось цей поворот Ви як людина, яка знала Путіна, могли собі уявити?

​Сергій Пугачов: Так, абсолютно, звісно. По-перше, це почалося ще на початку 2000-х – це і Беслан, «Норд-Ост», просто не забувайте про ці речі в перший термін Путіна. Тому, звичайно, я очікував від нього такого. Але треба розуміти, що я не цілком упевнений, що це бажання самого Путіна. Путін цілком собі людина, що підпадає під вплив оточення в силу всіляких причин. На сьогоднішній день їх усе більше й більше. Як далі складеться, 2018 рік покаже, хто сильніший.

– До речі, Володимир Путін гроші любить?

Сергій Пугачов: Дуже.

– А як Ви це визначили?

​Сергій Пугачов: Я вам скажу, що ми це багато разів обговорювали. Путін хотів після 2004 року піти, ми обговорювали, що він повинен піти людиною не бідною, цілком забезпеченою. Були якісь у нього мрії, надії, взагалі на Заході хотів жити.

Роман Шлейнов: Скажіть про Ваш бізнес: чи правда, що перший корабель, який був побудований – це була яхта Володимира Володимировича Путіна?

Сергій Пугачов: Це був не перший корабель. Це була колишня яхта, яка була так само побудована на «Північній верфі», тоді це «Жданівський завод» називався, у 1974 році, яхта «Росія», яка була побудована для Леоніда Ілліча Брежнєва. Ми провели повну реконструкцію, мається на увазі завод, звичайно, реконструювали, все зробили чудово. Але це, звичайно, не перший проект, було побудовано величезну кількість суден.

– Ви бачите правий тренд у політиці Європи, який підтримується російським впливом?

Сергій Пугачов: Без сумніву, звичайно. Я б сказав, ці побоювання трошки перебільшені. Ми бачимо Ле Пен, яка бере десь у Росії кредити – це досить кумедно, але від цього голосів у неї не додалося. У неї досить стабільний рейтинг, який довгі роки не змінюється.

Це сфера впливу, для Росії не так важливо, праві вони чи ліві, важливо, щоб вони були якось підв'язані до російського керівництва.

– Тобто важливо, щоб вони за Крим були і проти України?

Сергій Пугачов: Важливо, щоб вони були за Путіна, а отже, і за Крим, і проти України.

– Ви з людьми бізнесу, напевно, спілкуєтеся, з французького, з міжнародного? Ризикових людей, готових вкладати в цю Росію навіть під гарантії особисто Путіна Ви не бачите?

Сергій Пугачов: Ні, я таких людей не бачу.

Роман Шлейнов: Скажіть, будь ласка, Ви отримали свої статки, граючи за цими правилами гри, які в Росії існують, прекрасно ладнали з усіма ними, ходили вирішувати питання, як Ви самі говорите, і впливали тільки безпосередньо на пана Путіна, а тепер Ви намагаєтеся наполягати на справедливості ззовні. Наскільки це послідовно? Тобто Ви статки заробили тут, граючи за всіма правилами, за поняттями, а зараз намагаєтеся застосовувати до цієї системи якісь міжнародні норми.

Сергій Пугачов: Я не згоден з цим. Я, по-перше, нічого такого там не зробив, я вам сказав, що я нічого там не приватизував, ніякий Путін мені нічого не подарував, ні на яких заставних аукціонах ніякі ЮКОС та інші організації не купував. Все, що я купив, я купив на позикові кошти спочатку, потім на свої кошти, купував акції різних підприємств. Це були звичайні і маленькі, і великі абсолютно різні підприємства. У результаті сформувалася така імперія, до якої входив величезний девелоперський департамент і все інше. Ніхто з можновладців мені нічого не подарував, ніяким указом нічого не виписав, навпаки.

– Є люди, які тепер заходять до Володимира Путіна, ми їх знаємо – Ротенберги, Тимченко, можливо, Абрамович, можливо, вже не заходить. Чому їх не чіпають нікого, це ж так вигідно?

​Сергій Пугачов: По-перше, це не так. Я все-таки ближче до цих людей, незважаючи на мою географічну віддаленість, я приблизно розумію, що там відбувається. Вони мені розповідають різні історії і чіпають, і ви бачите, що відбувається з тим же Євтушенковим та іншими, йде переділ власності, тому що грошей стає все менше і менше. Це велика помилка думати, що всі, хто там входить до цього списку «Форбс», вони живуть, ні про що не думають, плюють у стелю, катаються на найдовших яхтах. Навколо Путіна точиться підкилимна сильна боротьба, плюс очікування майбутнього, що станеться, чи буде якась зміна влади та інше.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода