За останні роки Кремлю вдалося отримати в країнах, які були колись сателітами СРСР, низку впливових союзників – серед яких, наприклад, президент Чехії Мілош Земан чи прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Зрушення відбуваються і в громадській думці. Аналітики не перший рік вивчають феномен зростання російського впливу в Центральній і Східній Європі. Причин зазвичай називають кілька. Співробітники низки аналітичних центрів з Угорщини, Польщі, Словаччини та Чехії під егідою інституту GLOBSEC, що базується в Братиславі, вирішили проаналізувати і звести воєдино всі обставини, пов'язані з російським впливом в цих країнах «Вишеградської групи» (V4).
Так виникло дослідження, результатом якого став «індекс вразливості» (vulnerability index) чотирьох країн щодо політичних, економічних та інформаційних факторів ризику з боку Кремля. Індекс розраховувався за стобальною шкалою. Чим більше балів набрала окрема країна, тим вища, на думку аналітиків, її вразливість. В результаті Угорщина і Словаччина (57 і 51 бал відповідно) помітно відірвалися від Чехії (38) і Польщі (30).
Про те, як саме розраховувався «індекс вразливості», в чому його сенс і в який бік дрейфує політика та громадська думка країн V4, Радіо Свобода розповів аналітик інституту GLOBSEC, один із авторів дослідження Даніель Міло:
Даніель Міло
– Ми склали список з 40 питань в п'яти різних сферах. Перша – громадська думка, тут ми виходили з даних опитувань, які стосуються ставлення населення тієї чи іншої країни до Євросоюзу, НАТО, Росії та США. Друга область – політична сцена. Тут ми оцінювали позиції правлячих і опозиційних партій стосовно політики Росії. Третя сфера – ЗМІ, ступінь їхньої незалежності і те, наскільки прокремлівські погляди знаходять в них віддзеркалення. Четверта область – державні заходи безпеки, вжиті щодо російського політичного, економічного та інформаційного впливу. П'ята – діяльність громадських організацій в цій країні, в тому числі тих, які є провідниками російського впливу. Відповідні питання були запропоновані 38 експертам в кожній із п'яти областей, в усіх чотирьох країнах. Вони і давали оцінки за стобальною шкалою. Таким чином отримали індекси в кожній із п'яти областей, після чого методом зіставлення показників для кожної країни ми отримали сукупний «індекс вразливості».
– Найгірший індекс – 57 балів – виявився в Угорщині. Чому? Це наслідок «привітної» політики уряду Віктора Орбана до Кремля? Чи відіграли роль і інші фактори?
– Угорщина виявилася найбільш вразливою в кількох сферах. Так, політики це теж стосується. Як ви правильно зазначили, один із факторів – дружнє ставлення Орбана і його партії «Фідес» до Кремля, що проявляється, зокрема, в тісних економічних зв'язках, особливо в енергетиці (найбільш відомий – нещодавно укладений контракт із Росією про завершення будівництва АЕС «Пакш»). Для Угорщини також характерно те, що друга за популярністю політична сила, націоналістична партія «Йоббік», виступає зі ще більш проросійських позицій, ніж «Фідес». Її представники відкрито підтримували анексію Криму і брали участь як спостерігачі в кримському «референдумі» в березні 2014 року.
В Угорщині немає жодного документа, де серед чинників, що становлять загрозу національній безпеці, згадувався б російський
Інша сфера, де в Угорщині найбільше число «балів вразливості», – це заходи безпеки. На відміну від інших країн регіону, в Угорщині немає жодного документа, випущеного урядом або спецслужбами, де серед чинників, що становлять загрозу національній безпеці, згадувався б російський. Однак є всі підстави припускати, що Угорщина стикається з «гібридними» загрозами не менше, ніж інші країни регіону. Ба більше, про ці загрози взагалі не згадується в стратегії національної безпеки Угорщини та інших схожих документах.
Третьою сферою, де Угорщина теж набрала найбільше балів, виявилася медіасфера. Правляча партія «Фідес» поставила угорський ринок ЗМІ під свій майже повний контроль. Три громадські ЗМІ де-факто стали державними, вони повністю солідарні з політичною лінією уряду. Приватні медіа при цьому дедалі частіше потрапляють під контроль бізнес-груп, близьких до уряду.
– Водночас проросійська позиція кабінету Орбана не відповідає прозахідним настроям, які переважають в угорському суспільстві. Як це пояснити?
В Угорщині переважає позитивне ставлення до Євросоюзу і НАТО
– Так, це цікавий феномен. В Угорщині переважає позитивне ставлення до Євросоюзу і НАТО – при цьому зараз в рамках проведеної владою кампанії весь Будапешт обклеєний плакатами, які засуджують «диктат Брюсселя». Але схоже, ці зусилля не дуже успішні. Членство країни в ЄС підтримує більше половини угорців. Також понад половина опитаних виступає за підтримку перебування в НАТО. Одне з пояснень – те, що партія «Фідес» представляє не більше 30 відсотків угорських виборців. В Угорщині є така специфіка: там висока частка виборців, які не ходять на вибори, тому що не бачать серед нинішніх партій тих, кого вважали б своїми репрезентантами. При цьому під час опитуваннь громадської думки вони висловлюють свої погляди.
Під час антиурядової акції протесту у Будапешті, квітень 2017-го
– У Польщі виявився найнижчий «індекс вразливості». Яку роль тут відіграли традиційно напружені з історичних причин польсько-російські відносини?
У Польщі немає передумов для появи масових проросійських настроїв, але є спроби використання настроїв антиукраїнських в інтересах політики Кремля
– Так, історичний досвід Польщі робить її слабо вразливою щодо будь-яких спроб змінити політичну орієнтацію цієї країни на Захід, на США, Європейський союз і НАТО. Водночас, і це підкреслюється в нашому дослідженні, і в Польщі відзначені спроби використання деяких націоналістичних груп і об'єднань в інтересах політики Кремля. Там це набуває форми роздування ненависті між Польщею та Україною. Як відомо, у 2014 році Польща відіграла помітну роль в підтримці демократичних сил в Україні, якоюсь мірою це зумовило успіх тодішнього революційного руху. Але зараз в Польщі активізувалися націоналістичні організації, які роблять акцент на історичних образах, що існують між Польщею та Україною, з метою порушити дружні відносини між двома країнами. У Польщі немає передумов для появи масових проросійських настроїв, але є спроби використання настроїв антиукраїнських в інтересах політики Кремля.
– Чи можна говорити про якісь загальні загрози для всіх країн «Вишеградської четвірки», чи в кожній країні діє своя сукупність факторів?
«Точки вразливості» у кожної країни свої
– Це один з головних наших висновків: «точки вразливості» у кожної країни свої. Наприклад, у Словаччині вони зосереджені у сфері громадської думки, де сильні ностальгічно слов'янофільські настрої, і в області державних заходів безпеки. У Польщі це діяльність деяких громадських організацій, в Угорщині – фактори, про які ми говорили вище тощо. Тобто і контрзаходи повинні бути неоднаковими в кожній країні.
– Ви не вважаєте, що дослідження, присвячене російському впливу і боротьбі з ним, може бути витлумачено як спроба почати щось на кшталт «полювання на відьом»? Адже ваші висновки можна інтерпретувати і так: будь-які зв'язки з Росією, інтерес, скажімо, до російської культури, мови і життя в цій країні можуть бути витлумачені як загроза національній безпеці. Ви не боїтеся звинувачень в нетерпимості?
– Ніхто з нас, які працювали над цією доповіддю, русофобом не є. Ми чітко розрізняємо нинішню політику Росії, спрямовану на реалізацію певних геополітичних амбіцій в Центральній Європі, спроби домогтися зміни політичної орієнтації наших країн, – і російську культуру, до якої ставимося з великою повагою. Як, скажімо, ми не ставимо під сумнів і видатний внесок Росії – точніше, тодішнього Радянського Союзу – в розгром фашизму. Це різні речі. «Індекс уразливості» абсолютно не означає прагнення позначити будь-яку діяльність, пов'язану з Росією, як свідомо негативну. Але проблема є, і нашим завданням було дослідити нинішній вплив Росії на суспільно-політичні процеси в країнах регіону з точки зору безпеки.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода