Хто був союзником Кремля у найвищих ешелонах американської влади? Хто стане наступником президента Росії Володимира Путіна? І скільки екс-голова президентської кампанії Дональда Трампа Пол Манафорт отримав із «чорної бухгалтерії» Партії регіонів? Ці теми, серед іншого, перебувають у центрі уваги західних медіа.
Агентство Associated Press отримало підтвердження виплат з так званої «чорної бухгалтерії» Партії регіонів колишньому голові кампанії Дональда Трампа Полові Манафорту, який свого часу працював з командою українського президента-втікача Віктора Януковича.
«Фінансові звіти, отримані Associated Press, підтверджують, що, щонайменше 1,2 мільйона доларів виплат, що стоять у книзі поруч з прізвищем Манафорта, були фактично отримані його консалтинговою фірмою у США. Вони включають платежі у 2007 і 2009 роках, що є доказом того, що фірма Манафорта отримала принаймні деякі гроші з так званої «чорної бухгалтерії», – зазначають журналісти Associated Press.
Виплати були здійснені за кілька років до того, як Пол Манафорт прийшов у кампанію Трампа, але вони посилили довіру до «бухгалтерії» та поставили її у новому світлі, оскільки федеральне слідство у США перевіряє роботу Манафорта у Східній Європі, пишуть у статті.
Пол Манафорт також перебуває у центрі уваги через розслідування Конгресом США і ФБР можливих контактів між соратниками Трампа та Росією під час президентської кампанії у 2016 році, зазначає AP.
Платежі, підтвердження щодо яких має Associated Press, не пов’язані з президентською кампанією 2016 року у США і були здійснені за кілька років до того, як Манафорт прийшов працювати неоплачуваним головою кампанії Трампа.
У заяві AP Манафорт не заперечував, що його фірма отримала гроші, але зазначив: «Усі безготівкові перекази, отримані моєю компанією, є легальними платежами за надану роботу з політичного консалтингу. Я виставив моїм клієнтам рахунки, і вони заплатили безготівковим переказом, який я отримав через американський банк».
Раніше ж Пол Манафорт і його речник Джейсон Малоні наполягали, що бухгалтерія сфабрикована і немає ніяких свідчень, що Манафорт чи інші отримували виплати, записані у книзі, наголошує Associated Press.
Журналісти The New York Post пишуть, що Кремлю все ж вдалося отримати союзників на найвищому рівні у владі США. Але, як вважають журналісти, цим союзником став не Дональд Трамп, а був Барак Обама.
Журналісти запитують, як ще можна пояснити той факт, що президент дивиться крізь пальці на російську агресію, погоджується на однобічну угоду щодо ядерної зброї чи висміює думку, що Росія – головний геополітичний ворог США.
«Тільки всі ці речі, звісно, стосуються заяв і дій Барака Обами», – мовиться у статті The New York Post.
Журналісти нагадують, що саме Обама пішов на «перезавантаження» відносин з Росією після війни у Грузії, підписав договір про скорочення ядерної зброї, погодився на ядерну угоду з Іраном і допустив втручання Росії у ситуацію у Сирії.
«Все це разом не дозволяє зробити іншого висновку, окрім того, що Обама був маріонеткою Росії, і не через брудні справи, а через наївність і слабкість», – наголошує The New York Post.
Видання Financial Times пише про змагання у Росії впливових фігур за право стати наступником президента Володимира Путіна. Всередині Кремля існують різні погляди щодо того, чи є опозиціонер Олексій Навальний реальним викликом владі.
«Але загроза йде не від Навального, а зсередини», – цитує Financial Times людину, близьку до російського президента.
Від часу, як Путін став президентом, минуло понад 17 років, наголошується у статті, а вибудувана ним авторитарна система виявляє ознаки внутрішньої корозії. Амбіції Навального, очевидно, не позбавлять Володимира Путіна шансів на переобрання, але невпевненість щодо майбутнього провокує боротьбу серед впливових осіб у Кремлі і в Росії.
«Ситуація стабільна, оскільки всі знають, що він [Путін] піде ще на один термін і переможе. Але все не стабільно, оскільки все тримається на ньому», – цитує Financial Times колишнього російського чиновника, пов’язаного з Кремлем.
Наступник Путіна має бути підготовленим або ж він має «вчинити, як Єльцин» – випробувати потенційних наступників на посаді прем’єра, як Борис Єльцин зробив з ним у 1999 році, цитують журналісти видання людину, що добре знає нинішнього російського президента.