Аеророзвідка – очі армії. Для підвищення ефективності роботи операторів безпілотних літальних апаратів у Збройних силах зробили окремий підрозділ для спостерігання за проросійськими бойовиками. Оператори працюють на передовій у співпраці із іншими підрозділами, проте говорять: безпілотні літальні апарати досі доводиться купувати власним коштом.
Оператори спеціального підрозділу C4ISR воюють на фронті не перший рік: спостерігають за переміщеннями бойовиків, слідкують за бойовою технікою і передають інформацію іншим підрозділам, зокрема морській піхоті. Вона зараз утримує позиції на маріупольському напрямку, зокрема в селищах Широкине і Водяне. На цьому ж напрямку працює одна з груп C4ISR – назву давали згідно зі стандартами НАТО. Сподіваються, що найближчим часом це стане актуально для української армії в цілому.
Your browser doesn’t support HTML5
Як працює аеророзвідка на передовій (відео)
Як розповідає боєць C4ISR із позивним «Крауч», завдяки інформації, яку надають оператори безпілотних літальних апаратів, можна знаходити і нейтралізовувати артилерійські позиції противника. Подібні операції можуть проводитися у взаємодії із іншими підрозділами Збройних сил України.
До війни він працював у бізнесі, був архітектором. Спочатку він служив у полку «Азов», працював в артилерійській розвідці мінометної батареї. Проте коли влітку 2016 року запросили в C4ISR, то погодився.
У підрозділ ідуть за цікавими завданнями
Офіційно підрозділ створили близько року тому завдяки зусиллям волонтера-аеророзвідника Натана Хазіна. Донедавна він обіймав посаду радника начальника Генерального штабу. Інформації про підрозділ небагато – розвідувальна діяльність передбачає певну закритість.
Натан Хазін
Хазін говорить, що створення офіційної військової частини – це справжня перемога. Офіційний статус дає можливість отримати хоча б часткове забезпечення, набирати бійців і розробників.
В C4ISR йдуть за цікавими завданнями, говорить командир однієї із регіональних груп із позивним «Ганс». Він кадровий офіцер, раніше служив у 93-й бригаді. У складі цього підрозділу воював у Пісках поблизу Донецького аеропорту, командував ротою, а іноді й батальйоном. Тепер йому цікавіша розвідувальна діяльність.
Левова частина роботи підрозділу – але, звісно, не вся, – це аеророзвідка. Використовують в роботі не тільки і не стільки техніку, надану Міністерством оборони. Зокрема, безпілотник «Лелека» для «Крауча» придбали за допомогою волонтерського фонду напряму у виробника – дніпровської компанії «ДеВіро». Разом із літаком «Фурія» компанії «Атлон-Авіа» і «Spectator-М» компанії «Меридіан» БПЛА «Лелека-100» має офіційно поступити на озброєння української армії – польові випробування відбулися ще в лютому. Поки що їх передають волонтери або купують самі бійці.
«Цей апарат дозволяє виконувати розвідувальні операції на передовій і в ближньому тилу противника. У тому числі він передає відео в режимі онлайн, але в цьому випадку його можуть перехопити. При необхідності він може корегувати роботу артилерії, але зараз в нас припинення вогню», – розповів «Крауч».
Інколи по безпілотнику намагаються стріляти, але влучити в нього важко: робоча висота – кілька сотень метрів, а розмір невеликий. Стріляють не снайпери, а просто щільним вогнем.
«У мене, на щастя, такого поки не було, але найчастіше безпілотники втрачають через роботу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), – говорить «Крауч». – У цих випадках планер втрачає курс і зв’язок із оператором, не розуміє, куди йому летіти далі. Коли в нього заряд скінчується, він падає. А іноді сигнали супутників підмінюють, і тоді літак може «вирішити», що він десь в Африці і полетіти на північ в Україну».
У його «Лелеки» є певний захист проти РЕБів, проте на сто відсотків убезпечити безпілотник неможливо.
З іншого боку фронту використовують як любительські пристрої на кшталт тих, які волонтери возять на фронт українським бійцям, так і професійні військові безпілотники російського виробництва «Орлан». Це пристрої іншого класу – літають на великі відстані, мають бензиновий двигун. Українські розвідники кажуть, що місцевим на непідконтрольній території їх не довіряють – операторами виступають регулярні російські військові.
В української армії вже є безпілотники, що схожі на «Орлан», проте випадки їхнього використання поодинокі. Йдеться про волонтерську розробку «PD-1» – перші гроші на реалізацію проекту збирали через «краудфандинг», тобто влаштували кампанію збору коштів в інтернеті. Міністерство оборони вже тривалий час розглядає можливість взяття цих літаків на озброєння, але поки що остаточно не вирішило.
За комп’ютером доводиться проводити багато годин
Але 90% робочого часу розвідники проводять за комп’ютером, обробляючи відео, зняте під час вильотів – шукають військову техніку, яку бойовики, звісно, маскують, відслідковують зміни позицій. Кажуть, кількість окопів і траншей вражає – їх дуже багато і будують їх професійно.
«Вони дійсно розглядають ймовірність нашого наступу – готуються серйозно, – показує Радіо Свобода «Крауч» відео позицій проросійських бойовиків. – Ми дивимося, які земляні роботи вони зараз проводять, яку техніку заводять в опорні пункти. Постійно бачимо зенітні установки «Шилка» і БМП. Моніторити ситуацію треба постійно, і нам це робити значно простіше, ніж військовій розвідці – за 40 хвилин одного польоту ми дізнаємось стільки, скільки вони пішки побачать за місяць».
Передавати в загальний доступ свіже відео розвідники не можуть – гриф таємності для більшості матеріалів підрозділу C4ISR становить півроку. Підрозділ розвивається стрімко, і більше новин бійці обіцяють влітку.