Сурков – куратор «ДНР» і «ЛНР», це дає надію на результативність зустрічі в Мінську – Ялі

Гості передачі «Ваша Свобода»: Максим Ялі, політолог-міжнародник; Олеся Яхно, політичний експерт (телефоном); Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України (телефоном).

Ваша Свобода | Зустріч помічників лідерів країн «нормандської четвірки»: чи відчує її Донбас?

Шостого квітня у Мінську відбулася зустріч помічників лідерів країн «нормандської четвірки» щодо врегулювання на Донбасі. Представником України у переговорах був заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлісеєв. Учасник зустрічі від Москви – помічник президента Путіна Владислав Сурков. Перемови відбувалися в закритому режимі. Міністр закордонних справ Павло Клімкін повідомив, що ключове завдання України під час переговорів – наполягати на припиненні вогню, звільненні заручників і концепції «дорожньої карти» виконання Мінських угод. Тим часом, гість «Вашої Свободи», політолог-міжнародник Максим Ялі зауважив, що особливого прогресу від зустрічі очікувати не варто, однак з огляду на те, що Сурков є куратором угруповань «ДНР» і «ЛНР», перемови можуть мати певні результати.

Віталій Портников: Пане Ялі, зустріч «Єлісеєв-Сурков», до речі, один раз теж мала відбулися, але не відбулася. Тоді помічники навіть приїздили до Мінська, втім, офіційно не зустрілися.

Максим Ялі: Помічники зустрічаються тоді, коли є конкретні кроки, щоб підготувати порядок денний, і щоб, коли вже зустрілися голови країн «норманського формату», вони могли ухвалити якесь рішення.

Максим Ялі

– Наша зацікавленість зрозуміла. А навіщо це росіянам потрібно?

Максим Ялі: Росіяни також роблять вигляд, що зацікавлені в імплементації. Питання в іншому: в якому варіанті? Ми говоримо про голосування змін до Конституції і надання «особливого статусу» так званим «ДНР» і «ЛНР». Що, звичайно, абсолютно не влаштовує українську сторону, поки не будуть виконані безпекові умови. Я навряд чи очікую якогось прориву, особливо враховуючи події останніх місяців на фронті.

– Пане Огризко, для чого Путін надіслав Владислава Суркова до Мінська?

​Володимир Огризко: Сам факт зустрічі помічників ні про що насправді не говорить. Таких зустрічей може бути мільйон, а результат дорівнюватиме нулю. Зустріч буде продовженням політичного театру, в який грають усі учасники: західні країни, ми і Росія, де кожен актор має свою написану роль і її виконує. Поки що, на жаль, нічого позитивного я від цієї зустрічі не очікую.

Володимир Огризко

– Пані Яхно, Сурков – людина, яка може все ж таки домовитися, чи його функція – провести співрозмовника, так би мовити, «на гарячому», щоб зафіксувати якісь російські позиції, полегшити завдання тим, хто є реально кураторами бойовиків Донбасу?

​Олеся Яхно: Як сьогодні сказав міністр закордонних справ Павло Клімкін, українська сторона розраховує на таку зустріч, щоб почути певну позицію з трьох моментів – припинення вогню, питання заручників і позиція Росії щодо дорожньої карти. Останнє питання «зависло в повітрі» ще минулої осені. Після зустрічі в Берліні ця тема, на жаль, не мала продовження. Можливо, від Суркова це можна почути, оскільки він активний учасник тих процесів на Донбасі, то, можливо, озвучить позицію російської сторони. Тоді можна буде розуміти: з чого можна виходити.

– «Дорожня карта» для Росії не дуже вигідна, наскільки я розумію, – передбачає виведення військ, забезпечення спокою. Якщо почати виконувати її з перших пунктів, то далі Росії вже буде нецікаво, що там буде, вона втрачає головні важелі впливу на Донбас.

Максим Ялі: Вони остаточно позбудуться важелів впливу, лише коли кордон перейде під контроль української сторони. Я не думаю, що, якщо навіть підпишуть дорожню карту, це позбавить їх можливості вести ті агресивні дії, які вони здійснюють. Вони розуміють, що не варто затягувати. Слід показати, принаймні, бажання до якоїсь співпраці.

Повертаючись до Суркова, то його присутність може свідчити про те, що певні рішення в ході перемов можуть прийматися. Сурков є куратором «ДНР» і «ЛНР», у нього є повноваження для того, щоб узгоджувати чи ухвалювати рішення. Це дає надію на те, що все ж певні результати, зокрема щодо «дорожньої карти», можуть бути досягнуті.

За годинниковою стрілкою: радник президента Росії Владислав Сурков, Володимир Путін, Ігор ПЛотницький та Олександр Захарченко

​

Олеся Яхно: У дорожній карті, як планувалося, чітко прописані кроки, їх послідовність, де на першому місці – безпековий аспект. Якщо вирішити безпекову складову, це означає втрату впливу, інструменту шантажу України. У цій карті мають бути прописані механізми гарантій. Не як зараз – зустрілися, пообіцяли припинення вогню, і знову це відтворюється постійно, майже у той же ж день чи на наступний.

Я не кажу, що зустріч підлаштована під те, що Сурков хоче нагадати про свій вплив або є виразником окремих груп, але виключати паралельності процесу не можна. На сьогодні, за рік до президентських виборів, у Росії відбувається певна конкуренція між різними групами за те, яким буде сценарій виборів, розуміючи, що немає іншої кандидатури на сьогодні, крім Путіна. Від радикального сценарію, який передбачає, можливо, продовження агресивної політики, до більш поміркованого, де в планах іти на якісь поступки в окремих питаннях.

Олеся Яхно

– Пане Ялі, Путіну для того, щоб «красиво» перемогти на президентських виборах, що вигідніше: війна чи мир? Таке філософське питання.

​Максим Ялі: Це залежатиме від того, які будуть настрої. Якщо протести будуть тривати, а вони є небезпечними для влади, то буде умова війни. Якщо ж буде комфортна перевага й напруга у суспільстві спаде, то, можливо, до виборів допустять і Навального.

Є ще інший варіант – зовнішня загроза. Зараз теракти у Санкт-Петербурзі, нібито продовження – у Ростові, Астрахані. Це привід відволікти увагу суспільства й посилити правоохоронні органи, контроль над суспільством, ЗМІ.