Велике переселення: як з’явився інтернет в Україні та скільки людей уже там?

За даними компанії Factum Group Ukraine, кількість інтернет-користувачів в Україні досягла 21 мільйон осіб. Експерти констатують: масштабне переселення українців у мережу вплинуло на життя кожного окремо і суспільства загалом. З нагоди Міжнародного дня інтернету Радіо Свобода вирішило з’ясувати, як з’явилася глобальна мережа в Україні, як розвивалася і чому її вважають однією з найдемократичніших у Європі.

«Це була реально бомба», – так описує відчуття грудневих днів 1990 року Юрій Янковський, коли в стінах київського офісу йому та його колегам вдалося під’єднатися до всесвітньої мережі. Саме ці дні можна вважати періодом народження українського інтернету.

Юрій Янковський (фото 1990 року)

Ера глобальної мережі в Україні почалася з ініціативи п’яти київських інженерів. Криза 1990 року – інфляція, безгрошів’я, брак роботи – змусила їх шукати альтернативні проекти. І вони знайшли: кооператив на П’ятницькій, що в Москві, вперше в Радянському Союзі встановив інтернет-зв'язок з Фінляндією. Юрій Янковський каже: мало хто знав, як це працює, але очевидно було одне: Україні потрібен свій акаунт.

Дуже скоро стало зрозуміло, що за цією технологією майбутнє: час передавання інформації за кордон з чотирьох годин скоротився до п’яти хвилин. Це був передовсім світоглядний прорив, наголошує Янковський.

«Коли був переворот у Москві, в 1991 році, КДБ взяв під контроль усі канали зв’язку. За винятком інтернету. Вони просто не знали, що існує така міжнародна мережа зв’язку. А інтернет працював, розповідав, що відбується в Києві, у Москві і як усе проходить», – каже Юрій Янковський.

В Україні ще у 80-х працювали над масштабним проектом – прообразом мережі. У Київському інституті кібернетики був амбіційний план – відкрити 50 комп’ютерних центрів в СРСР і об’єднати їх каналами зв’язку. Однак через брак державного фінансування задум не вдався, згадує Юрій Янковський.

Натомість комерційний проект розвився дуже стрімко. Другим під'єднався Харків. А далі «пішло-поїхало»: до мережі по черзі додавалися інші українські міста. На початку 2000-х лише в столиці налічувалося кілька сотень провайдерів.

«Спочатку це був дуже повільний інтернет – 2,5 кілобіт на секунду, якщо зараз комусь розказати, будуть сміятися, бо зараз середня швидкість в Україні – 50 мегабіт», – додає Янковський.

Комп’ютери коштували шалених грошей – близько 4 тисяч гривень. Це була «розкіш», яку могли собі дозволити тільки великі організації, наукові заклади й заводи, згадує Янковський. Приміром, першим його клієнтом була компанія, яка співпрацювала з іноземцями.

«Політ нормальний». Вітальна листівка однокласників з профайлу Юрія Яковського у Facebook

«Контент, якщо мати на увазі веб, з’явився в 1993 році. У нас був доступ лише до пошти і до комп’ютерних новин, були чат-групи, в яких можна було спілкуватися, щось публікувати. Це були групи за інтересами: якісь обговорювали політику, якісь технології. Перший український сайт з’явився у 1996-1997 роках. Але я чомусь запам’ятав перший російський сайт – це була фотографія «Червоної площі». Це було реально круто», – розповідає Янковський.

Як інтернетизувалася Україна?

Сьогодні кількість інтернет-користувачів в Україні – 21 мільйон осіб. Це понад 60% населення. Такими є дані дослідження, проведеного на замовлення «Інтернет-асоціації України» компанією Factum Group Ukraine.

​

Інтернет-бум в Україні почався десять років тому. За цей час, згідно з дослідженням, онлайн-аудиторія зросла втричі. Ще 2007 році мережею користуватися 20% українців, а в 2012 кількість користувачів складала вже 50%. Нині інтернет став такою ж необхідністю, як їжа й одяг, констатує керівник компанії Factum Group Іван Дубінський.

Так, понад 60% українців мають інтернет вдома. Значною мірою полегшили доступ до мережі гаджети. Як свідчить опитування, половина всіх користувачів є абонентами мобільного інтернету. А 14% зазначили, що заходять у мережу лише з мобільних пристроїв.

Інтернет в Україні, хоч і є одним з найдешевших, однак досі лишається недоступним для людей з низьким заробітком, констатують експерти. Користувачів з нижчим від середнього рівня доходів – близько третини.

Фахівці також звертають увагу на проблему цифрової нерівності в Україні. Згідно з дослідженням, майже вся молодь віком від 15 до 30 років – в онлайні. У той час як лише десята частина людей похилого віку користуються мережею.

«Якщо дивитися на вартість під'єднання до інтернету, то в Україні одні з найнижчих цін у світі, зокрема тому, що країна є транзитною в плані трафіку. Але в нас багато людей живуть бідно. І в першу чергу, це люди похилого віку. Серед них користувачів – 11%. Це пов’язано не лише з тим, що їм важко користуватися, а з тим, що українські пенсії дуже низькі. Їм не вистачає грошей, щоб заплатити за інтернет і купити девайс, щоб користуватися цим інтернетом», – зазначив Дубінський.

Якщо ще кілька років тому інтернет був переважно джерелом інформації, то нині люди в мережі здебільшого шукають розваг і вирішують побутові проблеми. А типовий користувач – уже не офісний працівник із вищою освітою, а звичайний робітник.

Перегляд фільмів, спілкування, замовлення товарів, оплата рахунків – найбільш популярні запити української аудиторії.

Натомість коло ресурсів, які відвідують українці, звужується. Нині утворився постійний «клуб» сайтів, де люди повністю задовольняють свої потреби.

«Ще п’ять років тому сайтів, які мали більше від 1% охоплення української аудиторії, було понад 4000. А зараз їх у чотири рази менше – близько 1000. Тобто великі сайти стають ще більшими, а маленькі майже не зростають. Це важливий тренд. Інтернет стає все більше схожим на телебачення, де є кілька великих гравців, які перетягують на себе всю аудиторію», – розповідає Дубінський.

Експерт констатує: якщо раніше мережа зростала за рахунок великих міст, то тепер інтернет-аудиторію поповнюють переважно люди старшого віку. За його словами, стрімка інтернетизація зупиниться на позначці 70%, про це свідчить досвід розвинених сусідніх країн.

Характер української онлайн-спільноти

Масштабне переселення в мережу скоригувало життя українців, констатує медіа-психолог, провідний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України Любов Найдьонова.

Інтернет віртуалізував спілкування й дозвілля українців. Відтак, з одного боку, гострішими стали проблеми – нерухомого способу життя з усіма його наслідками, притуплення пам’яті й мислення, неорганізованість. З іншого – інтернет став справжнім порятунком для людей, які з певних причин обмежені в спілкуванні чи перебувають у депресивному стані.

А з початком Майдану інтернет в Україні виявив ще й мобілізаційну та об’єднавчу особливість.

«Буквально до цього періоду (Революції гідності – ред.) були дослідження, які показували, що активність людей в інтернеті не призводить до активності в реальному житті. Але коли інтернет почав застосуватися як засіб забезпечення активності в реальному житті, що було під час Майдану, або під час добровольчих ініціатив, фактично інтернет почав сприяти цій мобілізації. Він починає забезпечувати розвиток громад», – каже Найдьонова.

Медіа-експерт Сергій Рачинський також додає: одна з особливостей української інтернет-аудиторії – її високий рівень інформаційної свободи. Цю онлайн-свободу українці сприймають як щось природне.

«Українське онлайнове середовище завжди дозволяло собі більше від інших. Для нас дуже важливо те, наскільки вільно поширюється свобода слова в інтернеті. В інших країнах, наприклад, у Росії, контроль значно жорсткіший і люди звикли до того. В Україні цього немає. Ми дуже цінуємо свободу і дуже не хочемо, щоб на неї хтось посягав», – зазначив Рачинський.

Тому будь-які наступи на свободу українського інтернету неминуче вибухнуть конфліктом, підсумовує експерт.

Щоб зрозуміти, чому український інтернет є одним з найвільніших мереж не те що серед пострадянських країн, а й у Європі, треба розуміти, як усе починалося, розповідає Юрій Янковський.

«Як почалося, так воно і розвивається: якісь інженери, ні з ким не домовляючись, почали робити інтернет. Який міг бути контроль? Це неможливо. У Росії усе пішло інакше: у1994 році КГБ просто викупило акції компанії «Релком», це той кооператив, з якого все починалося, і він фактично почав працювати під контролем держави. Тому в Україні і в Росії воно пішло різними напрямками. У Росії – централізація і контроль ФСБ, і зараз це триває, а в Україні – така собі класна анархія, яка дозволяє швидко розвиватися новим технологіям», – розповів Янковський.