Країна, яка вкладає у промоцію за кордоном, ніколи не програє – Юрій Андрухович

Український інститут – установа, яка презентуватиме Україну за кордоном в інтелектуальному та культурному середовищах, має з’явитися за кілька місяців. Про це оголосив на прес-конференції в Києві міністр закордонних справ Павло Клімкін. Українські активісти за кордоном стверджують, що давно створили мережу «народних дипломатів» у світі, але від державної підтримки не відмовляться. Письменник Юрій Андрухович наголошує, що значна частина його співгромадян за кордоном «дуже легко відмовляється від українства».

За словами Павла Клімкіна, інститут буде афілійованим з МЗС та отримуватиме від відомства частину коштів, однак у своїй діяльності буде абсолютно незалежним.

«За останні три роки ми зробили фантастичну роботу в сенсі хвилі ентузіазму та креативності всіх, хто працював разом. Є багато проектів – окремих чи системних. Але ми вважаємо, що настав час створити Український інститут», – сказав очільник дипломатичного відомства.

Павло Клімкін

Міністр розповів, що формат майбутнього Українського інституту спирається на польський та чеський досвід, однак буде унікальним. Проект статуту планують опублікувати на сайті МЗС 9 лютого, а в лютому-березні винести його на публічні обговорення. Вже за кілька місяців міністерство планує запустити діяльність інституту в пілотному режимі.

У першу чергу представництва відкриють у США, Аргентині, країнах Європи, у Туреччині і в Китаї. Клімкін заявив, що керівників призначатимуть лише за результатами відкритих конкурсів, а фінансування здійснюватиметься за державні кошти, гранти та пожертви. Їх має вистачити на запуск проекту або його пілотної частини.

Клімкін розповів також, що діяльність інституту не буде підпадати під Віденську конвенцію про дипломатичні відносини, а займатиметься він у першу чергу культурною та публічною дипломатією, креативною економікою, наукою, освітою.

Законопроект про створення Українського інституту (Інституту Тараса Шевченка) розробляло у 2015 році Міністерство культури. Установа мала стати «ефективною інституціональною базою для ведення культурної дипломатії та формування привабливого бренду України у світі», як зазначається на сайті відомства. У квітні 2016 року проект презентували у комітеті Верховної Ради України у закордонних справах. Про його подальшу долю у прес-службі відомства поки що не змогли надати інформацію.

Держава не робить майже нічого для презентації себе за кордоном – активістка

Так звана «народна дипломатія» вже існує за кордоном, незалежно від намірів та планів держави. Засновниця мережі «народної дипломатії» Global Ukrainians Віолета Москалу стверджує, що за кілька років вдалося об’єднати випускників Оксфорду і працівників Світового банку, співробітників Google та Amazon – усіх з українським корінням вміннями ефективно просувати батьківщину за кордоном.

Москалу пригадує, що розмови про Український інститут точаться давно, однак вважає, що державі не варто створювати нових бюрократичних і «вертикальних» структур. За її словами, потрібно використовувати потенціал закордонних українців, які вже змогли себе організувати. «Треба розвивати й підтримувати, не ігнорувати, а дивитися на цей людський ресурс, який коштує набагато більше, ніж фінансові ресурси», – сказала вона Радіо Свобода.

Низка організацій та об’єднань виникла саме під час революції 2013-2014 років і продовжує існувати досі. Завдяки ним, наприклад, у Гонконгу, Варшаві чи Берліні дізналися про незаконне ув’язнення кримського режисера Олега Сенцова, а завдяки мандрівній виставці робіт українських митців «Правдиві свідчення: від Революції гідності до сьогодення» або фотографіям Тараса Полатайка світ побачив українську революцію та війну.

«Європейців треба знайомити з Україною, показувати її такою, як вона є, а не такою, як її подає російська пропаганда, – говорить у коментарі Радіо Свобода голова організації «Євромайдан-Варшава» Наталя Панченко. – Україна на державному рівні не робить майже нічого. Зараз усі подібні заходи тягне на собі діаспора та місцеві волонтери, які роблять все своїми силами. Якби не народні дипломати, то не уявляю, чи про нашу країну щось би знали».

Вона пояснює: нічого нового вигадувати не потрібно, варто хоча би проводити за кордоном великі фестивалі, покази мод або літературні вечори. На її думку, держава повинна виділяти на це кошти – і такі, які би забезпечили заходи масштабніші, ніж «на 300 чи навіть 3000 осіб».

«Я більше не хочу чути, що в України на це немає грошей. Це швидше свідчить про те, що міжнародна політика не є в пріоритеті. Вдумайтесь: у часи війни, у часи, коли ми йдемо в Європу, міжнародна політика у нас не в пріоритеті», – зазначає активістка.

За кордоном наші люди дуже легко відмовляються від українства – Андрухович

Український письменник Юрій Андрухович стверджує, що у свідомості громадян західних країн і досі є відчутний дефіцит української присутності. За його словами, у переважній більшості Україну свідомо чи несвідомо пов’язують з Росією і не розуміють, що це Кремль розпочав і веде війну.

Ініціативу зі створення Українського інституту письменник вітає і вважає вкрай необхідною, хоч і має сумніви щодо потенціалу держави здійснювати культурну дипломатію. Він також неодноразово говорив, що Україна виграла би, якби зафундувала стипендії для іноземців, які приїздили би за обміном. «Країна, яка вкладає у промоцію за кордоном, ніколи не програє, якщо правильно це робить», – сказав Андрухович.

За словами письменника, у Європі є дуже багато українців, але значна частина – нелегальні працівники, які у свідомості роботодавців належать до російської частини світу вже тому, що послуговуються російською або ж поширюють образ України як жахливого місця, з якого треба було виїхати. Таким чином вони очорнюють Україну, вважає він.

«Якщо припускати, що в самій тільки Італії близько мільйона українців, то ми мали в особі італійського народу великих друзів. А Італія не відокремлює нас і вважає частиною «русского мира». Я думаю, потрібно в усьому звинувачувати передовсім самих себе, запитувати в себе, чому нам зручніше за кордоном прикинутися росіянами в пошуках сприятливіших умов заробітків? Наші люди дуже легко відмовляються від українства», – сказав Андрухович.

Юрій Андрухович

З іншого боку, письменник зазначає: 15 років тому на його читання у Німеччині українці не приходили, оскільки така література їм була нецікава. Тепер, стверджує він, навіть за кордоном українці становлять більшість аудиторії. «Дуже повільно, іноді це крок вперед і два назад – ми лише стаємо суспільством, ми стаємо громадянами», – сказав Андрухович.