Чи треба патріоту обов’язково говорити мовою своєї країни? І чи робить людину частиною нації її місце народження? Дослідження на ці теми, що резонує з дискусіями в Україні, провів Pew Research Center. Більшість людей у більшості країн переконані: щоб бути частиною нації, слід, радше, говорити мовою країни, де живеш, аніж народитись там. Такими є результати міжконтинентального дослідження американських аналітиків. Що б відповіли українці, якби запитали їх?
Люди переважно надають більше значення мові спілкування, а не місцю народження. До таких висновків дійшли аналітики Pew Research Center, опитавши респондентів у Сполучених Штатах, Канаді, Угорщині, Греції, Італії, Польщі, Іспанії, Великобританії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Швеції, Японії та Австралії.
Зокрема лише 13% австралійців, 21% канадців, 32% американців та 33% (середнє значення серед опитаних країн) європейців переконані, що дуже важливо, аби людина народитись у країні, до чиєї нації себе зараховує.
Є і певні винятки, йдеться у дослідженні. Зокрема, угорці (52%), греки (50%) та японці (50%) вірять, що місце народження має принципове значення. Натомість, на це зважають лише 13% німців, 13% австралійців та 8% шведів.
Фактор мови
Та навіть така лояльність має свої передумови, пише у звіті Pew Research Center. Здебільшого люди у більшості країн переконані, що слід говорити мовою певної нації, аби бути її частиною. Це стосується 77% європейців, 70% японців, 70% американців, 69% австралійців та 59% канадців.
Ще одним важливим фактором є наслідування традицій та звичаїв країни, свідчать результати дослідження. На це суттєво зважають 54% канадців, 50% австралійців, 48% європейців. Серед американців та японців показники нижчі – 45% та 43% відповідно.
Опитували аналітики людей також щодо релігійних переконань як фактору згуртованості. Для 32% американців та 54% греків – це важлива ознака приналежності до нації, а от для шведів це майже не важливо – 7%.
Це дослідження було б дуже корисним для українських дискусій про значення державної мови, вважає режисер, громадська активістка Катерина Чепура.
«Поставте поруч зі мною американця – що нас відрізняє? Поки ми не починаємо говорити – навряд можливо вирізнити, з якої ми країни. Тобто, мова – це ідентифікаційний чинник. І дуже круто, що таке дослідження провели, бо це підтвердження», – говорить вона.
Катерина згодна з результатами опитування, що саме по собі місце народження ще нічого не означає. «Важливо, для якої землі ти працюєш», – говорить вона.
Що об’єднує українців?
Українців не опитували в цьому дослідженні. Утім, якби їхньої думки все ж запитати, то, швидше за все, вони відповіли б, як і решта європейців – що місце народження не робить із людини справжнього українця. Так вважає голова правління фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.
Водночас, відповідь щодо мови залежала би від того, як поставити запитання, додає вона.
«Якби запитали, чи важливо говорити українською, щоби бути українцем – більшість, швидше за все, сказала би «так», – каже Бекешкіна.
Водночас, додає вона, якби українцю запропонували низку ознак і запитали, що з переліченого є принциповим, щоби людина вважалась частиною нації – мова навряд була би на першому місці.
Ірина Бекешкіна також згадує результати соціологічного дослідження, яке «Демократичні інціативи» провели до Дня Незалежності України в 2015 році. Тоді на запитання – що об’єднує людей у суспільстві – більшість відповіли: патріотичні почуття (41%), невдоволеність владою (36%), віра в краще майбутнє (35%), прагнення спільно долати труднощі (35%).
«Мова і релігія тоді були зовсім не на першому місці», – додає вона.
Міжнаціональне дослідження Pew Research Center проводилось у 14 країнах серед 14, 5 тисяч респондентів із 4 до 29 квітня 2016 року.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Закон про державну мову: прийняти реальність
Три законопроекти про мову. Вибір кращого
Український закон і мова киримли
Мовні законопроекти. Привид «насильницької українізації» у дискусіях
Україна і державна мова. У Верховній Раді аж три законопроекти