Церемонія прощання із загиблими під Авдіївкою українськими військовими зібрала на майдані Незалежності близько тисячі людей. До семи трун із тілами бійців 72-ї окремої механізованої бригади прийшли охочі подякувати, покласти квіти і віддати останню шану. Бойові товариші поділились спогадами про загиблих, священики зачитали молитву в їхню пам’ять. І повз «живий коридор» із людей, які стояли навколішки, труни винесли з майдану.
«Унаслідок обстрілів Авдіївки від неділі загинули 7 військових, десятки поранені», – так порахував втрати штаб української воєнної операції на сході. За цими сухими цифрами – конкретні імені людей, чиї життя обірвав ворожий вогонь.
29-30 січня загинули заступник командира Андрій Кизило (1993 рік народження), солдат Дмитро Оверченко (1989 р.н.), молодший сержант Володимир Бальченко (1992 р.н.), сержант Володимир Крижанський (1982 р.н.), солдат Віталій Шамрай (1990 р.н.), солдат Олег Бурець (1990 р.н.), солдат Ярослав Павлюк (1980 р.н.). Їхні труни 1 лютого привезли на майдан Незалежності для прощання.
«Вони закрили нас всіх своїми спинами. Вони закрили собою 30-тисячне мирне місто, що було за їхніми спинами. Вони віддали найдорожче, що в них тільки є: власне життя. І це дуже символічно, що вони пішли на захист з позиції, яка називається Майдан, і зараз ми прощаємося з ними саме тут, на Майдані», – сказала Олени Мокренчук, прес-офіцер 72-ї бригади, де служили загиблі.
Мокринчук розповіла, що чоловіки були родом із різних областей: «Є з Умані, зі Сквири, з Чернігівської області з сіл, з Кривого Рогу», – сказала вона.
За її словами, у загиблих залишилися малолітні діти.
Портрети загиблих: сім перерваних життів
23-річний капітан Андрій Кизило мав позивний «Орел», був заступником командира одного з батальйонів 72-ї окремої механізованої бригади. Родом із Умані, виріс у родині військових. Вчився у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна та Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Андрій Кизило
У 21 рік потрапив на фронт, командував підрозділом під час боїв за один із населених пунктів поблизу Волновахи. Загинув біля Авдіївки, внаслідок штурму підтримуваних Росією сепаратистів. В Андрія залишилась дружина і 8-місячний син.
Я хочу, щоб уся Україна розуміла, що хлопці гинуть. Не треба чекати, поки прийдуть додому, треба зупиняти всіх тамБогдан Гарнага
«Я втратив свого друга, з яким навчався, – сказав старший лейтенант Богдан Гарнага, друг загиблого Андрія Кизила. – На превеликий жаль, я не знав інших хлопців, бо я з іншого підрозділу. Але це – солдати, які не боялися, які пішли з Андрюхою. Я хочу, щоб уся Україна розуміла, що хлопці гинуть. Не треба чекати, поки прийдуть додому, треба зупиняти всіх там».
Загибель Кизила та його побратимів викликала резонанс: їхні близькі та знайомі почали ділитись останніми спогадами, пов’язаними з чоловіками.
Дмитро Оверченко ще тиждень тому святкував своє 28-річчя, а 29 січня 2017 року загинув під Авдіївкою. Народився в селі Вишнопіль Тальнівського району на Черкащині.
«Це був дуже позитивний хлопець, – розповідала про нього односельчанка Наталія Руснак. – Скромна, порядна дитина, спортсмен. Ніколи слова поперек не скаже. Служив у 72-й, білоцерківській, бригаді. На час строкової служби був сапером. Діма ріс у багатодітній родині. Мав двох братів і двох сестер. Батьки живуть у Кіровоградській області. Батько дуже хворіє».
25-річний Володимир Бальченко родом із села Берестовець Чернігівської області.
«Хлопець дуже захоплювався футболом, грав за ФК Берестовець, працював лісником у єгерні, – написав про нього волонтер Ян Осока. – Мріяв зустріти свою кохану дівчину, з якою був би разом усе життя. Володимир ніколи не впадав у відчай, гнав від себе сум, наповнюючи свою душу життєрадісністю, любив жартувати, вільний час проводив з друзями або близькими, сумлінно допомагав по господарству (адже батько помер та Володимир Іванович усіляко допомагав матері), нікому не відмовляв у допомозі».
Наразі сторінка Володимира Бальченка очищена від коментарів сторонніх людей.
34-річний Володимир Крижанський жив у Сквирському районі Київської області. «З сумом узнав сьогодні імена загиблих вчора під Авдіївкою хлопців... ще більше суму стало, коли одне із прізвищ здалося знайомим... Дякуємо за наш спокійний сон. Відпочивай із миром», – написав у «Фейсбуці» знайомий Крижанського Дмитро Андрєєв.
26-річний Віталій Шамрай родом із села Летичівка Черкаської області. На його малій батьківщині на знак пошани до Віталія оголосили дводенний траур.
26-річний Олег Бурець родом із міста П’ятихатки Дніпропетровської області. Працював різноробочим по найму, а на початку 2016 року підписав контракт на три роки зі Збройними силами. Служив гранатометником у 72-й окремій механізованій бригаді. По собі залишив двох дочок.
«Я винна тобі рукавички... Привезу... Обіцяю...» – написала у соцмережі його сестра Ірина Єрмачкова.
36-річний Ярослав Павлюк родом із села Петріва, що на Кіровоградщині. Закінчив ветеринарний технікум, потім навчався у Білоцерківському аграрному інституті і працював при цьому навчальному закладі. У 2014-2015 роках проходив військову службу за призовом. А 21 листопада минулого року Ярослав Павлюк підписав контракт і продовжив службу. Загинув під Авдіївкою, без батька залишилась дочка.
Прощання на Майдані під «Пливе кача»
Порощатись із бійцями прийшли близько тисячі українців. Приїхали багато побратимів, друзів загиблих і, природньо, їхні родини. На траурній церемонії був і генерал-майор, Герой України Ігор Гордійчук («Сумрак»). Наприкінці священики УПЦ КП відслужили молебень.
Зараз бійці добре окопалися, добре укріпилися і надійно тримають оборонуОлена Мокренчук
«Нових втрат, слава Богу, немає, – зазначила Олена Мокренчук, речниця 72-ї бригади, де служили загиблі. – Якщо спочатку не було трошки зрозуміло, що відбувається, то зараз бійці добре окопалися, добре укріпилися і надійно тримають оборону. Ми зараз ними спілкувалися, вони налаштовані рішуче».
Водночас ситуація навколо Авдіївки залишається напруженою: там четвертий день тривають бої і режим тиші встановити не вдається. За даними Донецької військово-цивільної адміністрації, сепаратистські угруповання зараз більше атакують українські позиції, а житловим кварталам дістається менше.
Утім, через обстріли ремонтним бригадам не вдається дістатись по пошкоджених зон та налагодити електро- та водопостачання міста. Для жителів облаштували пункти обігріву, охочих евакуйовують із Авдіївки.
Бойовики тим часом продовжують звинувачувати українську сторону у загостренні ситуації.