Два роки в селі поруч із Києвом живе сім’я: 10 дітей і... кіт-переселенець. 12-річний школяр із Красногорівки на рівні з дорослими розмірковує про те, як опалювати будинок, коли в місті третій рік немає газу. Жителька Горлівки телефонує, щоб сказати: ми вас чуємо! Але у прямому ефірі нічого не скажемо – страшно... Це лише деякі історії, з якими у своїй роботі за рік стикнулися журналісти радіо, яке мовить для Донбасу. Радіо Донбас.Реалії – один рік в ефірі. Перша програма вийшла в ефір 23 січня 2016 року, і відтоді журналісти проекту щодня живуть у ритмі українського Сходу, шукаючи відповіді на актуальні для жителів Донбасу питання і перебуваючи там, де відбувається найважливіше. Радіо Свобода поставило нинішньому керівнику проекту Тетяні Якубович 10 запитань про завдання радіо і його команду.
– Що таке Радіо Донбас.Реалії?
– Це проект Української редакції Радіо Свобода. Зараз Радіо Донбас.Реалії випускає щоденну інформаційно-аналітичну програму, яка виходить у прямому ефірі в будні з 17:00 до 18:00. Радіо Донбас.Реалії – це, вірогідно, найповніша подібна програма про Донбас і для Донбасу.
– Для кого передовсім працює команда?
– Донбас.Реалії готують програми для жителів сходу України з обох боків від лінії розмежування. Наша мета – донести правдиву інформацію до слухачів як на підконтрольній, так і на непідконтрольній Україні території, оскільки гасло проекту – «Без лінії розмежування». Саме таким ми хочемо бачити Донбас і саме для цього працюємо.
– Чим Донбас.Реалії відрізняються від інших подібних проектів?
– Справді, радіо Донбас.Реалії – не єдиний такий проект. Але це – програма про Донбас і для Донбасу, що створюється на платформі Радіо Свобода, за професійним кодексом та значною увагою до питань прав людини. Ці два фактори і роблять проект унікальним.
– Як змінилася географія радіо за рік?
– Протягом 2016-го Донбас.Реалії пройшли шлях від онлайн-радіо до потужного мовника у понад десяти містах Сходу України. Зараз ми виходимо у прямому ефірі в FM-діапазоні на хвилях радіостанції «Голос Донбасу». Це мовлення щонайменше у 15 містах та їхніх околицях. Також програма виходить на хвилях «Громадського радіо» – щодня по буднях із 19:00 до 20:00, та на частотах радіо «Пульс» у Луганській області – з вівторка до суботи з 6:10 до 7:00. Аудіотрансляцію також можна слухати на сайті Радіо Свобода.
Крім цього, побачити наш ефір можна у стрімах на YouTube-каналі «Радіо Свобода онлайн» та на нашій сторінці у Facebook.
– Про що ви розповідаєте?
– Журналісти проекту Донбас.Реалії стежать за подіями від маленьких міст Донеччини і Луганщини – до України і світу. З наших ефірів слухачі можуть дізнатися як про важливі теми свого регіону, так і про події світового рівня, що впливають на життя Донбасу. Гості студії Радіо Донбас.Реалії – громадські діячі і промисловці, економісти і філософи, діячі культури і вчені. Для більшості з них східний регіон є або батьківщиною, або сферою головного професійного і творчого інтересу – а отже, вони є компетентними експертами у наших темах.
Є у нас і нестандартні грані як для інформаційного мовника: наприклад, проект знайомить слухачів із творчістю їхніх земляків. Це уривки з творів письменників і поетів із Донбасу або видатних українських літераторів про Донбас. Сосюра, Стус, Грінченко – ці імена знайомі кожному жителю Луганської та Донецької областей; є також і маловідомі автори, яких ми відкриваємо Донбасу. А є – відомі сучасні, але ті, про кого і не кожен українець знає, що вони родом з Донбасу – як, наприклад, Ірена Роздобудько. Особисто мені дуже цікаво відкривати кожну нову «Закладку» – так називається ця рубрика – і дивитися, що новенького знайшла авторка Ольга Стрижова: це відкриття. Таке собі експрес-читання.
– Які історії з ефірів найбільше запам’ятались?
– Приміром, два роки в селі поруч із Києвом живе сім’я переселенців: 10 дітей і... кіт-переселенець. Вони з Макіївки. У родині п’ятеро своїх і п’ятеро прийомних дітей. З Макіївки вони поїхали у відпустку, але повернутися в місто не змогли: угруповання «ДНР» заборонило вивіз дітей із підконтрольної йому території. З рідного дому діти привезли кота, а на новому місці у них з'явилися пес і рибки. Такі історії – складні, але, водночас, життєствердні.
Приємно, коли робота наших журналістів має практичні результати. Скажімо, після одного з сюжетів із Маріуполя до пенсіонерів-переселенців, яких ігнорувала соціальна інспекція (через це їм не нараховували пенсію), прийшли з перевіркою. В іншому випадку жителям зруйнованого будинку в Лисичанську не платили компенсацію, але після низки наших сюжетів проблема була розв’язана. Міська влада планувала закривати школу в Рубіжному – її не закрили завдяки втручанню журналістів. Також маємо відгуки людей із непідконтрольної території, що вони користуються рекомендаціями Донбас.Реалії щодо захисту переписки та користування соцмережами і месенджерами.
Такі відгуки для нас дуже важливі. Як і взагалі, кожна вісточка з окупованої території, яка свідчить, що нас – чують! Це – головне. На стіні нашого ньюзруму висить карта Донецької і Луганської областей. Регіон, для якого ми мовимо, щодня у нас перед очима. Ми завжди думаємо про наших слухачів у першу чергу.
– Хто робить Донбас.Реалії?
– Наша команда – досвідчені журналісти з Луганська та Донецька. Усе, що відбувається на Донбасі – частина їхньої біографії. А отже – незмінним для журналістів Радіо Донбас.Реалії є і щоденне почуття відповідальності за інформацію, з якою вони працюють.
– Як Ви спілкуєтеся з аудиторією?
– За телефоном 0 800 300 403: у години мовлення він працює як телефон прямого ефіру, у позаефірний час – як автовідповідач. Усе важливе, що повідомляють нам слухачі за цим номером, знаходить відображення у наших ефірах – від озвучення цих суджень до розробки запропонованих слухачами тем. Також з нами можна контактувати у соціальних мережах – у FB, Twitter, VK, «Однокласники» та Soundcloud; електронною поштою: Donbas_Radio@rferl.org; або звичайною поштою: 01001, Київ, Хрещатик, 19-а.
– Тільки заочно?
– Ні. Команда Донбас.Реалії виїжджає на схід і проводить ефіри прямо з міст Донбасу. Це не тільки комфортні обладнані студії, а й локації у полях– зали у прифронтових містах, навчальні заклади, бібліотеки. На ефіри до нас приходять звичайні жителі Сходу – викладачі технікумів і робітники підприємств, вчителі музичних шкіл та їхні учні, військові і волонтери, місцеві активісти і влада. Нам запам’ятався 12-річний школяр Данило, учасник одного з ефірів, який розмірковував про проблеми з опаленням у Красногорівці й про зв’язки з окупованою територією, як дорослий. І вчитель музики, яка говорила, що творчість тут – не надмір, а спосіб виживання. Про війну можна чути сто разів, але зблизька вона виглядає саме так: діти стають старшими, а дорослі – іншими.
Донбас.Реалії передають на Схід не лише інформацію. Нещодавно журналісти проекту зібрали близько тисячі книг українською мовою для Луганської обласної бібліотеки імені Горького. Заклад був евакуйований з Луганська і з нуля почав роботу на новому місці – тому журналісти вирішили допомогти йому з наповненням книжкових фондів. Почали з дитячої та сучасної української літератури, але зібрали й чимало безсмертної класики. За кілька тижнів акції свої книги бібліотеці імені Горького подарували письменники Іра Цілик, Дмитро Лазуткін, Олена Степаненко, Сергій Прилуцький, Ігор Астапенко, видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», книгарні «Смолоскип» і «Люта справа», журналісти «Громадського радіо» і «Радіо Ера», а також репортери й ведучі Радіо Свобода і наші колеги з редакції Крим.Реалії.