Суди між Києвом та Москвою затягнуться на роки. Експерти вважають, що Росія не платитиме жодних компенсацій у будь-якому випадку, але рішення міжнародних судів можуть закріпити її статус країни-окупанта.
Після анексії Криму та окупації частини Донбасу Україна підготувала низку позовів до міжнародних судових інституцій з метою притягти Росію до відповідальності за порушення прав людини. Москва, у свою чергу, виставила фінансові претензії до Києва. Разом із українськими та російськими експертами у галузі права та міжнародних відносин Радіо Свобода з’ясувало, навіщо було починати таку судову тяганину і чим вона може закінчитися для України.
Від початку 2014 року Україна та Росія скерували низку позовів одна проти одної. До Міжнародного суду ООН у Гаазі, Європейського суду з прав людини, Стокгольмського арбітражу та Вищого суду Лондона зверталися також окремі політики та компанії.
У чому суть позовів проти України та Росії, поданих державами, компаніями та політиками
Коли слід чекати перших судових рішень?
Дуже нескоро. Співрозмовники Радіо Свобода відзначили, що традиційно розгляд справ у міжнародних судах триває роками – це обумовлюється специфікою процедур.
Наприклад, Європейський суд із прав людини визначає черговість розгляду справ – деякі можуть вважатися пріоритетними. У випадку першочергових розгляд може тривати більше ніж півроку, у решті випадків – навіть більш ніж 2–3 роки. Міжнародний суд зазвичай дає час стороні позивача подати меморандум з усією доказовою базою, після чого відповідач отримує право підготувати контрмеморандум. Міжнародний кримінальний суд розглядає справу по суті лише після того, як закінчився воєнний конфлікт – що і відбулося у випадку позову Грузії проти Росії.
Тяганина між Кіпром та Туреччиною щодо окупованих територій північного Кіпру тривала понад 10 років. У 2014 році Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Туреччина має відшкодувати Кіпру 90 мільйонів євро. За словами юриста-міжнародника Геннадія Друзенка, ця сума компенсацій була однією з найвищих в історії. Анкара, щоправда, відмовилася їх платити.
Чи буде Росія виконувати ці рішення?
Навряд чи. На відміну від національних, міжнародні суди не мають інструментів примусу. «Вони виходять із того, що країни будуть добровільно виконувати їхні рішення. У цьому їхня головна слабкість», – сказав Друзенко.
В ООН тільки Рада безпеки може змусити підкорюватися вердиктам Міжнародного суду, що є найвищим судовим органом ООН. Оскільки Росія є членом Ради безпеки, вона, найімовірніше, застосує вето, припустив юрист. Найвпливовішою інстанцією експерт вважає Європейський суд з прав людини, однак навіть його постанову Москва змогла обійти – йдеться про «справу ЮКОСа».
«У позовів України до Росії не більше шансів матеріалізуватися у готівку, ніж навіть у позову ЮКОСа. Просто тому, що не буде платити Росія, і годі», – сказав російський дипломат, колишній заступник міністра закордонних справ Росії Георгій Кунадзе.
Георгій Кунадзе
Інакше виглядає справа зі Стокгольмським арбітражем та Вищим судом Англії. За словами експертів, ці провадження є суто комерційними, а контракти між сторонами закріплюють обов’язок виконувати рішення судів. Як пояснив Кунадзе, вони можуть розпорядитися арештувати російське майно за кордоном – це дієвий метод. Однак у Міжнародного суду таких повноважень немає.
Чи буде Україна виконувати ці рішення?
Київ буде змушений підкоритися у випадку негативного для себе рішення суду. Український дипломат і голова правління благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко пояснив, що українська держава є слабшою від російської і покладається не на силу, а на право – це зобов’язує дотримуватися юридичних механізмів.
Він припустив, що рішення на користь обох країн у різних провадженнях можуть ухвалити одночасно. Тоді Київ матиме простір для маневрів. «Позиція може бути така: ми визнаємо і готові виконати ці рішення тоді, коли Росія зробить те, що зобов’язана», – пояснив він.
Георгій Кунадзе сказав, що в України є і політичні, і юридичні причини не виплачувати так званого «боргу Януковича». Однак нинішня влада сама зацікавлена у тому, щоб повернути виділені Віктору Януковичу кошти, вважає експерт. «Це означатиме визнання з боку Росії та всієї міжнародної спільноти того факту, що нинішній уряд України є аж ніяк не «хунтою», а законним правонаступником попереднього», – зазначив російський дипломат.
Тоді навіщо Україна звертається у суди?
Збір матеріалів та подання позовів до міжнародних судів забирає багато фінансових ресурсів і не гарантує результатів. «Ми обираємо інструмент, який в даному випадку не спрацює. І в цьому біда, це нетвереза оцінка ситуації», – каже Геннадій Друзенко.
Однак навіть за відмови Росії підкорятися ці рішення стануть основою правової позиції української держави та будуть найвагомішим аргументом України. «За позовами, які Україна висуває Росії щодо анексії Криму, Росія буде відбиватися до кінця. Задоволення їх стає юридичним доказом незаконності захоплення Криму», – сказав Георгій Кунадзе.
На думку Богдана Яременка, це закріпить за Росією статус агресора та окупанта і дозволить українській дипломатії апелювати до закордонних партнерів про розширення санкцій або принаймні про «глибоку стурбованість».
Богдан Яременко
Що про позови говорять офіційні Київ і Москва?
«Агресор має заплатити свою ціну за нахабне вторгнення та зневагу до міжнародного права», – так прокоментував позов України до Міжнародного суду в Гаазі президент України Петро Порошенко. Міністр закордонних справ Павло Клімкін на прес-конференції у Києві 17 січня запевнив: Київ доводитиме, що постачання Росією військових, найманців, зброї та грошей сприяє актам тероризму, і вимагатиме компенсування завданих збитків. Заступниця міністра Оксана Зеркаль визнала: поки що важко сказати, які саме заходи можуть бути визнані судом як дієві.
У російському зовнішньополітичному відомстві стверджують: позов є переслідуванням політичних інтересів, а не боротьбою за права людей чи дотримання конвенцій. У Росії звинувачують Київ у небажанні співпрацювати і йти на діалог.
Подібною була реакція Москви і на позов України до Міжнародного трибуналу з морського права, створеного рішенням ООН. Тоді офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова оцінила його як «претензії України на Крим» та заявила, що Київ не був зацікавлений у конструктивних переговорах. Українська ж сторона посилалася на Конвенцію ООН з морського права та заявляла: Росія є агресором і порушила права України у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці.
Довідка: де і за що судяться Україна з Росією?
- 16 січня 2017 року Міністерство закордонних справ звернулося до Міжнародного суду в Гаазі з метою притягнути Росію до відповідальності за вчинення актів тероризму і дискримінації протягом її незаконної агресії проти України;
- 22 квітня 2016 року польська депутатка Малгожата Госевська передала до Гааги звіт із доказами російських воєнних злочинів у Східній Україні;
- У лютому 2016 року Росія звернулася до Вищого суду Лондона з вимогою повернути їй 3 мільярди доларів за єврооблігаціями, розміщеними за два місяці до втечі Віктора Януковича;
- 14 вересня 2016 року український МЗС надіслав російському повідомлення про арбітраж і позовну заяву до Міжнародного трибуналу з морського права про порушення прав у прилеглих до Криму морських зонах;
- У січні 2016 року «Ощадбанк» подав позов до Стокгольмського арбітражного суду на Росію за втрату власності в Криму; аналогічні звернення надійшли від «Приватбанку», «Укрнафти», аеропорту «Бельбек», компаній Stabil та Everest Estate;
- У жовтні 2015 року Віктор Янукович звернувся до ЄСПЛ у зв’язку з «регулярним порушенням його прав Україною», а його син Олександр – із вимогою відшкодувати йому вартість «Всеукраїнського банку розвитку»;
- Із червня 2014 року у Стокгольмському арбітражі судяться український «Нафтогаз» та російський «Газпром» – українська сторона вимагає встановлення справедливої і ринкової ціни на газ, російська очікує компенсацій за недобір газу в 2014 році і порушення поставок за правилом «бери або плати»;
- Українське Міністерство юстиції надіслало п’ять звернень до ЄСПЛ у зв’язку із масштабними порушеннями прав у Криму та на Донбасі – ідеться про масові вбивства, обстріли мирних територій, незаконне вивезення українських дітей-сиріт, переслідування кримських татар тощо.