Об’єднана Європа – перед загрозою «операцій впливу» Росії

Брюссель – З початком року великих виборів у Європейському союзі, звинувачення Росії в тому, що вона намагалася підірвати політичну систему США, послужили для співдружності попереджувальним сигналом. І суттю цього сигналу є те, що європейському блокові варто бути готовим чинити відсіч російським намаганням вплинути на обрання президента Франції та вибори у Німеччині й Нідерландах, які заплановані на 2017 рік.

Боротьба з кремлівськими маніпулюваннями у відкритих суспільствах і політичних системах вимагає більшого, ніж просто нових елементів управління, націлених проти дезінформації чи вдосконалених технологій проти комп’ютерних зламів, застерігає експерт із питань демократії та зовнішньої політики ЄС в європейському офісі Фонду Карнегі Річард Янґс.

«Сьогодні тут точиться велика битва ідей – неліберальних ідей проти ліберальних, – каже Янгс. – Ми повинні дивитися на це у значно ширшому контексті – як на структурну політичну проблему, і реагувати, охоплюючи це значно ширше, із аналітичною стратегією, для захисту основних ліберальних цінностей в Європі, які явно під загрозою як через ці тактики, так і через інші тактики, використовувані ззовні проти Європи».

У міру того, як у Сполучених Штатах триває скандал щодо кібервтручання, російські офіційні особи відкинули заяви про державну програму з підриву президентських виборів у США на користь неочікуваного переможця, кандидата від республіканців Дональда Трампа, та відхилили застереження Заходу щодо кремлівської кампанії дезінформації.

Експерт Атлантичної Ради з питань дезінформації та ЄС Аліна Полякова каже, що західні демократії вже тривалий час ігнорують, випускають із поля зору або заперечують існування кремлівських «операцій впливу», які є основною частиною російської військової доктрини, яка, каже вона, «спрямована на досягнення Москвою геополітичної мети, без військового втручання», шляхом маніпулювання ЗМІ, суспільством і політикою».

Троянські коні

У своєму звіті під назвою «Троянські коні Клемля», опублікованому в листопаді 2016 року, Полякова вказує на конкретні кроки, які можна зробити аби запобігти політичному впливу з боку Москви.

«Європейські політики можуть і повинні ухвалювати спільні дії, щоб висвітлювати, обмежувати й протистояти спробам Росії використовувати економічні важелі і, здавалося б, діяльність громадянського суспільства для маніпулювання політикою й риторикою у відкритих суспільствах», – йдеться узвіті Полякової.

Вона рекомендує посилити законодавство у Великій Британії, Німеччині та Франції щодо іноземних внесків у політичні кампанії, та каже, що європейським спецслужбам повинні бути дані чіткі повноваження із розслідування іноземного фінансування політичних партій.

Дослідження також закликає до розслідування джерел фінансової підтримки установ і неурядових організацій, які прагнуть впливати на активніше представлення Росії у позитивному світлі та налаштовують проти ЄС.

Наприкінці листопада минулого року Європейський парламент зробив один із таких кроків: депутати ухвалили резолюцію, де міститься заклик до євроустанов контролювати джерела фінансування антиєвропейської пропаганди.

Аналітик Янґс із європейського Фонду Карнеґі каже, що таємний фінансовий вплив Росії розширився до таких масштабів, що «може змусити європейські країни розглянути питання фінансування політичних партій» та розробити «на європейському рівні загальні правила, які передбачатимуть, що фінансування із-зовні не можуть використовуватися в національних агітаційних кампаніях».

Тактика дезінформації

Європейський парламент також закликав до зміцнення робочої групи ЄС, яка висвітлює тактику дезінформації – так званий «спеціалізований підрозділ стратегічних комунікацій», відомий як EastStrat.com.

Янґс зазначає, що цей низькопрофільний підрозділ забезпечив «добрі послуги у намаганнях виправляти дезінформацію», однак додає, що їхні зусилля не призвели до вироблення дуже критичної дипломатичної лінії ЄС, і причиною цього є те, що співдружність, як і раніше, намагається зберегти «якусь позитивну взаємодію з Росією».

На думку інших, протидія російській кампанії дезінформації, в якій маніпулюють основною громадською думкою та в соціальній мережі, ускладнюється тим, що у відкритих суспільствах є необхідність захисту свободи преси та уникнення цензури в інтернеті.

Голова Консервативної партії у нижній палаті парламенту Великобританії Девід Лідінґтон каже, що Росія вдається до «різноманітних, дуже витончених тактик дезінформації» вже протягом багатьох років.

Лідінґтон зазначає, що водночас із посиленням контролю над російським внутрішнім ринком засобів масової інформації та використовуючи свої державні засоби масової інформації для поширення кремлівської пропаганди за кордоном, Кремль створив «нові агресивні телевізійні канали, щоб заплутати і дезорієнтувати міжнародну громадськість» та «армії онлайн-тролів єдине завдання яких, здається, полягає у використанні сфабрикованих доказів для засмічування соціальних медіа».

Лідінґтон додає, що західні демократії повинні «протистояти цій кампанії дезінформації, але не пропагандою, а істиною».

«Ми повинні докласти зусиль, аби наше населення усвідомило, якими є масштаби російської дезінформації, – стверджує Лідінґтон. – Коли російська пропаганда порушує наші закони, то за це має бути відповідальність. Регулюючі органи повинні за цим уважно стежити, водночас не забуваючи про важливість захисту свободи слова».

Особливі виклики

Президент США Барак Обама, чия каденція добігає кінця, заявив, що недавні напади російських хакерів є «частиною значно ширшого набору проблем», коментуючи, як ладнати з кібератаками, що можуть уразити інфраструктуру, стабільність фінансових систем, а також цілісність інституцій, на кшталт виборчого процесу.

16 грудня Обама заявив, що «відкриті суспільства вразливіші за неліберальні співтовариства», й постали перед «особливими викликами», що стосуються захисту від злому чи інших можливих маніпуляційних кампаній, керованих Кремлем.

Володимир Путін і Барак Обама, вересень 2016 року

Комісія США зі зміцненню національної кібербезпеки 2 грудня визначила низку стратегій для покращення захисту від подібних атак в майбутньому.

Тим часом, президент Обама зауважив, що втілення цього є складним, тому що «мішенню кібератак став не один об’єкт, а вони були спрямовані на широко розсіяні структури, багато з яких є приватними», а не гілками влади.

«Ми не можемо порадити людям, що робити, – сказав Обама. – У наших силах – тільки інформування та розробка кращих практик [протидії]. Що ми також можемо зробити, так це попередити інші країни щодо такого роду атак».

Аві Чесла, керівник ізраїльської компанії Empow, що спеціалізується на кібербезпеці, з цим погоджується. Він каже, що міжнародному співтовариству кібербезпеки нині бракує взаємодії та співпраці між різними країнами.

Політики – це «критична інфраструктура»

Експерт в сфері кібербезпеки вважає, що розробка та краща реалізація відповідних стратегій захисту, можливі за умови, якщо шляхом експертизи навчитися розпізнавати різні типи тактик, процедур і методів, використовуваних різними групами хакерів.

Чесла каже, що обмін такою інформацією дозволить експертам із кібербезпеки в інших країнах втілювати превентивні стратегії в сфері оборони та значно знизити ризик повторних спроб зламу. На думку ізраільського фахівця, ймовірне кібервтручання в американські вибори зробило усунення можливих загроз російських маніпуляційних кампаній у Євросоюзі ще більшим пріоритетом.

Але він вважає, що запобігти хакерському збору інфрмації вже занадто пізно: найближчими місяцями в стратегічно важливі моменти можуть бути здійснені її злив. Мета – підрив позицій європейських партій та політиків, які виступають проти порядку денного Кремля.

Чесла каже, що хакери, ймовірно, вже проникли у європейські політичні мережі. Принаймні, це сталося ще рік тому – під час зламу комп’ютерної мережі німецького парламенту в 2015 році, в якому розвідка Німеччини звинуватила Росію, та протягом 24000 «зовнішніх атак» на французькі мережі, про які 8 січня повідомило міністерство оборони Франції.

Національні уряди, на думку Аві Чесли, можуть також підвищити рівень безпеки, визнавши політичні організації, ключових політичних діячів, а також комп’ютерні мережі навколо них «критичною інфраструктурою».

«Критична інфраструктура» – це не лише електростанції чи щось таке, – зауважує Чесла. – Після того, як [політичні організації та їхні мережі] будуть визнані пріоритетними із відповідно встановленим кібербезпековим захистом, справи підуть значно краще, ніж сьогодні».

Над матеріалом працювали Ron Synovitz та Віталій Єреміца