(Рубрика «Точка зору»)
Наприкінці минулого року керівник Нацбанку Валерія Гонтарєва натякнула, що можливо готується до введення в обіг купюра номіналом 1000 гривень. Упустимо ту частину, де висловлюємо жаль з приводу девальвації національної валюти, а перейдімо до того, що все ще залишається загадкою: хто буде на тисячі?
Ще кілька років тому інтернетом гуляла чутка, що на ній зобразять Пантелеймона Куліша, навіть ескіз банкноти був готовий. Проте тепер очільниця НБУ розвіяла ці припущення. Відсутність на 1000 гривень чергового письменника вкрай тішить. Їх та військово-політичних діячів уже вдосталь. Пора врешті змінити цю традицію зображати на вітчизняних грошах лише ці дві категорії.
Поява нової купюри повинна мати символічне значення. В неї обов’язково слід закласти якесь важливе повідомлення. Якщо панству так кортить, аби все ж таки продовжити цей ритуал, а заодно вполювати кількох зайців, то працювати необхідно тонко. На тисячі гривень можна помістити зображення кримськотатарського громадсько-політичного діяча Номана Челебіджіхана. Тут і висловлення поваги та підтримки киримли, котрі опинилися в найскрутнішім становищі, у зв’язку з окупацією Криму, і повернення на національну валюту півострова після того, як в 2004-му з реверсу одногривневої купюри забрано Херсонес, і палкий привіт кремлівській банді.
Тисячі на науку
Проте не слід обмежуватися лиш одним варіантом, адже чимало галузей суспільного життя країни не знайшли свого відображення на гривнях. На вітчизняній валюті відверто бракує вчених-негуманітаріїв та винахідників. Чи не заслужили потрапляння на 1000-гривневу купюру Ігор Сікорський та Микола Амосов, Сергій Корольов та Віктор Глушков, Іван Пулюй та Євген Слуцький, Юрій Кондратюк (Шаргей) та Володимир Вернадський, Михайло Остроградський чи будь-хто інший з видатних вітчизняних науковців, котрі прославились на весь світ. Частину із них часто взагалі не асоціюють із Україною, то чому б не виправити цю несправедливість хоч таким чином.
Також поява когось із них на національній валюті мала би вказати на те, що країна хоче розвивати науку. Що держава врешті візьметься підтримувати українських вчених, а не продовжувати з року в рік свою довгострокову програму по відтоку мізків з країни. Себто за жестом про домінування науковців у гривневім пантеоні мала би прослідувати пряма дія: підтримка цими самими тисячами різних галузей вітчизняної науки, в тому числі й гуманітарної, бо ситуація із нею чи не найплачевніша.
Штука гривень
Слово «штука» в переносному значенні – це «тисяча» чогось, а в галицькім діалекті воно означає «мистецтво». Так-от, штука в тім, що на гривнях мистецтво фактично репрезентоване лише представниками літератури.
Нещодавно весь світ відзначав соту річницю появи легендарної мелодії до «Щедрика», створеної українським композитором Миколою Леонтовичем. Хіба за цей всесвітньовідомий хіт він не достойний пошанування потраплянням на 1000-гривневу купюру?
Чи не заслужили на своє місце в гривневім пантеоні Кирило Стеценко та Соломія Крушельницька, Олександр Кошиць та Микола Лисенко, Олександр Довженко та Сергій Параджанов, Віра Холодна та Лесь Курбас, родина Тобілевичів та Серж Лифар, Владислав Городецький та Іван Левинський, Бернард Меретин та Йоан-Ґеорґ Пінзель. Цей перелік можна продовжувати та продовжувати.
Проте не слід забувати, що естетика банкнот в їхній графічній складовій. Українці дуже люблять вихвалятися, яка гривня красива. Останнім часом все менше, бо пишатися валютою, котра девальвує не дуже то й випадає. Попри красу вітчизняної грошової одиниці, на ній не представлені художники, за винятком, Тараса Шевченка. Хоча очевидно, що не за свої картини він втрапив на сотню.
Норвежці зобразили на тисячі крон Едварда Мунка, мексиканці на п’ятиста песо – Дієґо Ріверу та Фріду Кало, а чому українцям зась потримати 1000 гривень із кимось з художників? Із Олександрою Екстер чи Михайлом Бойчуком, Казимиром Малевичем чи Віктором Пальмовим, Олександром Богомазовим чи Катериною Білокур, Яковом Гніздовським чи Олександром Архипенком, Василем Єрміловим чи Никифором, Марією Примаченко чи врешті-решт Георгієм Нарбутом. Неодмінно із дивовижними світами їхніх картин, що квітнуть, крутяться, переплітаються лініями, тріпочуть й оживають звіриною, завмирають в рапід-зйомці й співають «Щедрика», балетують та оркеструють, поки ми їх не чуємо та не бачимо. В гаманці.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода