Як колядує Донбас?

А ви знаєте, як святкує Різдво Донбас? Радіо Донбас.Реалії вирішило з’ясувати, які традиції є у жителів Донбасу в святкування новорічних свят. Які колядки і щедрівки співають на Сході Україні? Про це в студії проекту говорили зі співачкою Анжелікою Рудницькою та етнографом Людмилою Єфремовою, а співав колядок для слухачів народний театр фольклорної пісні «Дивина», який було створено в Донецьку у 1998 році.

​

На Донбасі, як і в решті регіонів України, водять Маланку, готують вечерю з 12 страв, колядують, щедрують, їдять кутю та роблять різдвяні вертепи. Традиція народного співу на Донбасі доволі специфічна, розповідає Людмила Єфремова, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства і фольклористики та етнології імені Максима Рильскького Національної академії наук України.

«В сільських районах розмовляють українською мовою та співають народних пісень. В містах більше розмовляють російською мовою і співають міських пісень. Тому індустріалізація значно вплинула на стан народної пісні на Донбасі. Коли я вперше поїхала записувати народні пісні на Донбасі, то було дуже важко знайти людей, які б ще їх пам’ятали чи співали», – розповідає дослідниця.

Але не дивлячись на це, фольклористи віднайшли на Донбасі безліч колядок і щедрівок. Зокрема, багато обрядових пісень знайдено у Волноваському і Новоазовському районі.

«Я нещодавно брала участь в журі конкурсу щедрівок, і там брали участь колективи, зокрема, з Краматорська, – розповідає співачка і волонтер Анжеліка Рудницька. – Фольклорно-дослідницький ансамбль «Курінець», який не тільки відтворює колядки, а і сам їздить їх збирати. Вони не співали жодної невідомої для мене колядки, хоча я народилася на Західній Україні і майже все життя прожила у Києві. Але, звичайно, в колядках є русизми, так само як і полонізми є на Львівщині».

Вертеп у Донецьку, січень 2014 року

Колядки передають від покоління до покоління

Обрядові пісні Донбасу мало відомі не через те, що їх забувають, а через те, що в ЗМІ тиражують одні й ті самі, найбільш відомі. Та й передаються колядки нині не з вуст в уста, а від одного фольклорного ансамблю – до іншого, зауважує Анжеліка Рудницька.

Колядку «Чи дома пан Господар» колектив «Дивина» почув в Семенівці неподалік Краматорська.

Чи дома, дома Пан Господар?

Щедрий Вечір, Добрий Вечір,

Добрим Людям на Здоров'я!

А я знаю, що Він дома,

Сидить же Він в кінець стола,

А на Йому шуба люба,

А на шубі поясочок,

А на поясочку калиточка,

А в тій калиточці сім шеляжечків,

Сьому-тому по шеляжечку,

А нам, братці, по пиріжечку,

А старим бабам паляниці,

Щоб плодилися бики і телиці,

Барани і ягниці,

Скільки кочечок – стільки дочечок,

Скільки дубочків – стільки синочків.

Театр фольклорної пісні «Дивина»

Цінність обрядових пісень, зокрема, колядок і щедрівок, – в тому, що колядники, приходячи до оселі, бажали добра, щастя. Окремо господарю, господині, діткам і неодруженим.

«Треба було набажати на цілий рік щастя всій родині. А ще це була подяка Богу за прожитий рік. Українські щедрівки наповнені теплом, поетикою. Ці сакральні тексти зберегли для нас пам’ять про те, що Новий рік зустрічали навесні, а не взимку», – розповідає Анжеліка Рудницька.

Колядки – це генетична пам'ять українців

Перш за все, колядки і щедрівки – це відголоски прадавніх вірувань українців. Колядка, як і писанка, не змінна, розповідає Рудницька. Саме через те, що історично тексти колядок не змінювалися, сучасні люди можуть знати про вірування і традиції своїх пращурів. Про те, як святкували, і що саме бажали один одному українці в свята.

Анжеліка Рудницька

Специфіка культурної спадщини Донбасу полягає в тому, що це індустріальний регіон, який населявся переселенцями з різних куточків колишнього СРСР.

«Вони несли з собою свою культуру і свій репертуар народних пісень. Тому багато пісень із західних областей закріпилося на Донбасі. І перше враження, ніби немає ніякої відмінності», – каже Людмила Єфремова.

На Донбасі більш поширені жартівливі колядки

Але ж відмінності між регіонами є. І відмінності ці глибшого плану, каже дослідниця.

«Ми поділяємо колядки на світські і релігійні. Світськи – це такі, як дитячі «Коляд, коляд, колядниця». Так от, цю колядку співають у різних регіонах. В Донецькій області дуже добре представлені світські колядки, представлена Маланка. Коза менше представлена. Також на Донбасі представлено багато релігійних колядок про народження Христа, про Діву Марію. Менше представлені традиційні колядки, які співають в Західних областях», – розповідає Єфремова. Місцеве населення більше сприйняло релігійні колядки. Колядки з довгими текстами на Донбасі мало прижилися. А от жартівливі колядки на Донбасі знайшли свій ґрунт. Є у Донбасу виключно свої колядки, яких немає в інших регіонах України, зазначає Єфремова.

Жартівливі колядки обумовлені тим, що на Старий Новий Рік молоді люди влаштовували бешкетування. І мають такі колядки значно глибше коріння, ніж світські і релігійні, які з’явилися вже в християнські часи. Головна особливість і колядок, і щедрівок, не залежно від регіону походження – прославляння Бога і заклики до торжества.

Одна з таких жартівливих колядок – «А в пана-пана собака п’яна», яку дослідники записали в селі Іскра Великоновоселківського району Донеччини.

Що в пана, в пана собака п’яна,

Сидить на грубі, вискалив зуби,

Сидить на лужку, задрала нужку.

А в дядька, в дядька під вікном ямка.

Дядько скрутився, в ямку скотився.

А дядина тягла, да й собі лягла.

Поздоровляєм з щедрою кутею!

Традиції трансформувалися, але не зникли

А от за радянської влади різдвяно-новорічні традиції або знищувалися, або трансформувалися: щедрувати ходили до голови колгоспу, і виславляли вже не господаря, а саме керівника. Але попри 70-річну заборону, специфіку регіону і збройний конфлікт, колядки на Донбасі не зникли.

«На Донбасі зараз люди тримають ці пісні і чекають, коли вони зможуть розкрити свою душу і заспівати», – каже Людмила Єфремова.

Вертеп у Донецьку, січень 2014 року

«Щедрик» у виконанні ансамблю «Дивина»: