Варшава – Найбільшим викликом для українсько-польських відносин у 2016 році були суперечки про історію. Утім, як зазначають польські експерти, нема підстав для того, аби говорити, що складне минуле істотно погіршило відносини двох сусідніх держав. Загалом – твердять польські оглядачі – взаємини Києва і Варшава непогані. На їхню думку, це підтверджують укладені цього року польсько-українські угоди про співпрацю, а також постійне зростання кількості українських трудових мігрантів у Польщі.
Даріуш Матерняк, головний редактор Польсько-українського порталу polukr.net, перелічує події, які в 2016-му спричинили турбулентність у двосторонніх відносинах. За його словами, це постанова Сейму від 22 липня про визнання трагічних подій на Волині геноцидом, а також два антиукраїнські інциденти, які мали місце у Перемишлі.
На думку Матерняка, польський парламент надто швидко ухвалив «волинську» постанову, не чекаючи на результати досліджень спільної польсько-української комісії істориків й не питаючи експертів про ймовірні наслідки такого рішення в Україні. Це, мовляв, спричинило алергічну реакцію з боку Києва, що Матерняка не дивує. Експерт каже, що поляки у схожий спосіб реагують на якісь негативні оцінки Польщі на Заході.
Анджей Шептицький, політолог із Варшавського університету, вважає, що 2016-й був складним роком у польсько-українських відносинах, а його кульмінацією стали суперечки про трагічне минуле. Ці гарячі дискусії, вважає політолог, – це результат дотеперішньої історичної політики двох країн, а також наслідок зміни влади у Польщі. Шептицький переконаний, що не потрібно шукати якихось слів, які пом’якшили б значення того, що відбулося між Польщею та Україною влітку 2016-го. За його словами, на ґрунті різного прочитання історії дві країни зіштовхнулися чоло в чоло, та вони зуміли уникнути ескалації конфлікту.
Натомість Міхал Потоцький, оглядач аналітичного видання Dziennik Gazeta Prawna твердить, що не треба, так би мовити, демонізувати історичні суперечки між Києвом та Варшавою.
Він говорить: «Серед польської та української політичної еліти були побоювання, що це може повністю зруйнувати польсько-українські відносини. Відбулося їхнє тимчасове охолодження. Але в мене склалося враження, що це тимчасове охолодження стало таким очищенням, яке служитиме нам у майбутньому».
Потоцький зазначає, що більшість польських істориків та політиків вже тривалий час вважали події на Волині 1943 року геноцидом. Натомість вони уникали цього терміну з огляду на Україну. А це в свою чергу дратувало частину правих середовищ у Польщі й спричиняло їхню радикалізацію. Вони закидали польській владі використання «волинського питання» в політичних цілях.
За словами Потоцького, Україна болісно сприйняла ухвалення «волинської постанови» польським парламентом, але тепер обидві сторони знають, на яких позиціях стоять, а це може полегшити діалог про складне минуле.
Попри історичні суперечки, це був рік інтенсивної співпраці – Потоцький
Міхал Потоцький твердить, що політика пам’яті, а точніше один аспект цієї політики – оцінка волинської трагедії – це єдина річ, яка спричиняє гарячі польсько-українські суперечки. Стан взаємин двох сусідніх держав він оцінює як добрий. Оглядач наголошує, що попри історичні суперечки 2016-й був роком інтенсивної співпраці між двома країнами. Протягом цього року відбулося майже 20 візитів польських та українських міністрів до Києва і Варшави. Уряди двох держав підписали низку важливих угод, зокрема договір про військову співпрацю. Почала функціонувати об’єднана польсько-українсько-литовська бригада.
Схожі міркування у Даріуша Матерняка. Він каже, що в 2016-му не бракувало подій, які позитивно вплинули на польсько-українські відносини як на рівні урядів, так і пересічних людей. Жест Петра Порошенка у Варшаві, який схилив коліно перед пам’ятником жертвам Волинської різанини, Матерняк порівнює з історичним жестом канцлера Німеччини Віллі Брандта, який у 1970 році став навколішки перед пам’ятником героям Варшавського гетто. Натомість події іншого рівня – такі як недавнє відкриття швидкого залізничного сполучення між Києвом та Перемишлем – реально впливатимуть на зближення звичайних поляків та українців.
Анджей Шептицький звертає увагу на європейський контекст польсько-українських відносин. Він каже, що в 2016-му ставлення як Варшави, так і Києва до Брюсселя стало прохолоднішим.
Шептицький пояснює: «У Польщі це зумовлено зміною влади, яка ставиться до Брюсселя, наче до політичного суперника, а не партнера. Варшава відкрито говорить про проблеми, з якими бореться ЄС. Натомість у випадку Києва це спричинене повільним темпом реформ в Україні, а також і тим, що ЄС не надто ефективно реалізує свої зобов’язання щодо України. Я маю на увазі питання віз, яке стало символом скепсису щодо України і потенційним носієм євроскепсису в Україні». Така конфігурація відносин на лінії Київ-Варшава-Брюссель неминуче впливатиме на польсько-українські відносини.
«Протягом останніх 10 років здавалося, що зближення України з ЄС буде, так би мовити, пальним для польсько-українських відносин, тобто Польща буде адвокатом України в ЄС, а з іншого боку – зближення України з ЄС полегшуватиме польсько-українську співпрацю. Але тепер можна очікувати ослаблення цього євросоюзного контексту. Тож виникає питання про те, чи й польсько-українські стосунки ослабнуть і чи вдасться створити якісь альтернативні двосторонні форми співпраці», – розмірковує Шептицький.
Антиукраїнські інциденти у Польщі не відображають настроїв польського суспільства – Матерняк
Назагал експерти, з якими розмовляло Радіо Свобода, одностайні в оцінці польсько-українських відносин. На їхню думку, баланс відносин двох народів – позитивний.
Як зазначає Даріуш Матерняк, серйозне погіршення взаємин поляків та українців існує більше у сфері уявлень деяких журналістів і політиків, аніж у дійсності. На його думку, незаперечним доказом того, що ці відносини не стали відчутно гіршими, є велика кількість українських громадян, які працюють і оселяються у Польщі.
Якогось значного погіршення польсько-українських відносин немає. Сподіваюся, що кілька цьогорічних антиукраїнських інцидентів залишатимуться всього-на-всього інцидентамиДаріуш Матерняк
«Попри те, що відбулося цього року, переважна більшість українців, які мешкають у Польщі, надалі добре себе тут почувають, а багато українців продовжують приїжджати до Польщі на роботу, тож навіть це є показником того, що якогось значного погіршення польсько-українських відносин немає. Сподіваюся, що кілька цьогорічних антиукраїнських інцидентів залишатимуться всього-на-всього інцидентами», – зазначив Матерняк.
Польські експерти кажуть, що їх непокоять антиукраїнські випади, які мали місце в Польщі цього року. На їхню думку, польська влада повинна оперативніше і більш рішуче реагувати на випадки агресії щодо українців. За словами Міхала Потоцького, польська реакція на українофобські вибрики мусить бути категоричною. Та водночас аналітики наголошують, що, беручи до уваги масштаби української трудової міграції до Польщі, кількість антиукраїнських випадів в країні незначна, і такі поодинокі ситуації не відображають настроїв польського суспільства.
Анджей Шептицький звертає увагу на фактор агресивної Росії як такий, що сприяє взаєморозумінню Польщі та України. Він говорить: «Обидві країни, попри складні дискусії, розуміють значення цієї проблеми, і у зв’язку з цим намагаються якось цій небезпеці протистояти. Тут можна згадати декларацію двох парламентів про солідарність, яка мала бути протиотрутою проти історичних суперечок, а також нагадуванням про те, що обидва народи вирішують схожі проблеми».
Відносини між державами базуються на солідних фундаментах спільних інтересівМіхал Потоцький
У свою чергу Міхал Потоцький наголошує, що у польсько-українських відносин «міцні фундаменти». Оглядач розмірковує: «Якщо відносини між державами базуються на солідних фундаментах спільних інтересів, то їх нелегко зіпсувати. Більше того, державам, які мають спільні інтереси легше розмовляти про важкі справи. А співпраця між Польщею та Україною в питаннях безпеки, політики, економіки – очевидна. Реформування України та її стабілізація – у польських державних інтересах».
Анджей Потоцький також зазначає, що він не уявляє собі польського уряду, який захотів би зруйнувати міцні підвалини польсько-українських відносин, адже це неминуче вдарило б по самій Польщі.