Обстріли території України. Наша робота показує, що Росія бреше світові – Bellingcat

Російські офіційні представники брешуть, коли заперечують причетність до війни в Україні, каже розслідувач, доброволець журналістської організації Bellingcat Шон Кейс. В інтерв’ю для Радіо Свобода він сказав, що бажання донести правду до якомога більшої кількості людей заохочує його та його колег до кропіткої і неоплачуваної праці. Нове дослідження Шона Кейса «Неоголошена війна Путіна: літо 2014 – російські артилерійські удари по Україні».

– Моя основна професія – науковець. Раніше я працював з питаннями довкілля. Розслідування для Bellingcat я роблю у вільний час. Більшість з нас у Bellingcat не отримують грошей за роботу.

– Чому Ви взялися саме за цю тему, адже про те, що російська артилерія обстрілювала схід України ми чули і раніше?

– Українська сторона віддавна стверджувала, що атаки через кордон з боку Росії були. Це підтверджували докази. Дійсно, ми про це повідомляли ще 2015 року і детально розслідували кілька окремих випадків. Але досі не було відомо про масштаби цих обстрілів через кордон. Ми не знали, скільки їх було і наскільки вони були великі. Досі ми знали, що відбулися кілька поодиноких артилерійських обстрілів України з російського боку кордону. Ми обстежили увесь прикордонний регіон за період літа 2014 і виявили, що йдеться про принаймні 149 обстрілів, здійснених російською армією через кордон по позиціях української армії.

Від себе особисто з того, що я побачив у даних зібраних для звіту, я можу сказати, що їх напевне було більше. А це дає нам зрозуміти, що йдеться про систематичні намагання російських військових вивести з ладу і знищити українські підрозділи, які були розташовані уздовж кордону влітку 2014-го. Саме це є новим.

Раніше ми вважали, що то були поодинокі напади. Але з висновки цього звіту ми тепер знаємо, що це був великомасштабний, фактично акт війни Російської Федерації проти України – намагання знищити українські військові підрозділи.

– Поясніть, будь ласка, які джерела ви використовуєте і наскільки вони надійні?

– Наші докази базовані на загальнодоступних супутникових знімках. Більшість супутникових знімків ми беремо з Google Earth. Їх може бачити кожен, хто хоче. Ми також виставляємо усю свою інформацію у відкритий доступ. Наші інтерактивні мапи можна завантажити і перевірити наші результати. Досліджуючи супутникові фотографії, датовані літом 2014 року ми змогли бачити, що саме було розташоване у певних місцях до війни, і що там з’явилося упродовж конфлікту.

​

Ми маємо низку знімків за період липня-серпня того року. На них ми можемо дуже чітко бачити артилерійські установки, наприклад ракетні системи «Град». Зазвичай вони розташовані у позиціях по п’ять у ряд, спрямовані у бік України і в досяжності до української території. Ми також бачимо польову артилерію, так само рядами по 5-6 одиниць, спрямовані у бік України. Це дуже добре видно на супутникових знімках.

Також у 149 випадках ми бачимо на землі знаки від вогню. Ці сліди залишаються після використання артилерії, після залпів. Їх можете бачити і ви на тих доступних для усіх супутникових знімках. Ми запрошуємо усіх наших читачів поглянути на них, щоб переконатися у наших результатах.

З тих знімків усередині російської території або біля Росії влітку 2014-го ми змогли дійти висновку, що є принаймні 149 підтверджень застосування артилерії, націленої на українські об’єкти усередині території України. На підтвердження цього ми виявили багато артилерійських кратерів, воронок від вибухів довкола багатьох позицій українських збройних сил, які були розташовані уздовж кордону влітку 2014-го. Кратери і воронки на українські території з’явилися в той час, як виникли ознаки артилерійського вогню всередині Росії.

Шон Кейс

– Ви використовували лише супутникові фото, чи також світлини і відео з соціальних мереж?

– Так. Деякі артилерійські обстріли зафіксовані на світлинах російських солдатів з їхніх позицій, або якщо хтось в Росії знімав артилерійський вогонь на відео. Це додаткові докази. Але для більшості прикладів у звіті ми використовували загальнодоступні супутникові знімки з комерційних джерел, наприклад DigitalGlobe. Окрім Google Earth ми також використовували Yandex.Maps – російський інтернетний ресурс, і Bing Maps від Microsoft, та будь-які супутникові знімки, які можна було знайти у відкритому доступі, або придбати.

​

– Для кого ваше розслідування, адже державні розвідувальні служби мали би знати усе, що знаєте ви і більше. Чи це для преси? Великі газети і телестанції також мають більше ресурсів, ніж волонтери Bellingcat?

– Це цікаве запитання. Я вважаю, що важливість цього звіту в тому, що з 2014 року російські офіційні представники відкидали повідомлення, що обстріли через кордон відбувалися взагалі. Вони стверджували, що Росія ніколи не стріляла по Україні. Проштовхується твердження, що то війна внутрішня – між українськими сепаратистами і українськими збройними силами. Наше дослідження показує, що це повна брехня.

Російські збройні сили систематично і багаторазово намагалися розбити українські сили, розташовані уздовж кордону на українській території. Я вважаю, що це важливо для усіх, для громадськості. Це показує, що Росія брехала світові щодо своєї причетності до бойових дій.

– Чи Ви сказали б, що традиційні провідні ЗМІ світу не виконують свою роботу, що вони не доносять цього до своїх аудиторій?

– Так. Фактично вони про це не повідомляли. Я би сказав, що вони не розглядати ті докази, які привели би до таких висновків. Дослідження з використанням відкритих джерел в інтернеті – це відносно нове явище: використовуються соціальні мережі, фотографії з супутників та інші дані. Традиційні ЗМІ зазвичай не виділяють на це часу і ресурсів. Йдеться про витрачання сотень годин на вивчення знімків.

– Але ж телерадіомовні корпорації та агенції новин мають більші ресурси, ніж ви – волонтери.

– Я згоден, повністю. І я сподіваюся, що після таких звітів, як наші, які показують можливості використання відкритих джерел, супутникових фотографій, соціальних мереж, традиційні медія-організації будуть також більше їх використовувати. Але зараз йдеться лише про небагатьох волонтерів і окремі медія-організації.

– Наскільки надійними можна вважати ті джерела інформації? Чи можливі помилки?

– Щодо 149 обстрілів, про які ми повідомляємо у звіті, я переконаний на 100%, що вони відбулися. Єдине, про що я міг би подумати – це припущення, що ті супутникові знімки могли бути фальшиві, або хтось їх підправляв. Але вони взяті з відкритих загальнодоступних джерел, які може перевірити будь-хто. Знімки з DigitalGlobe усі проіндексовані номерами. Так само знімки Google, з Yandex, і Bing можна звірити. Усі наші мапи і дані можна завантажити, і якщо хтось побачить помилку, то ми будемо готові інформацію розглядати. Але я переконаний, що 100% наших висновків – правда.

​

– Що би ви хотіли бачити результатом вашої роботи? Ви сподіваєтеся офіційної реакції, дій на міжнародному рівні?

– Я особисто не маю якихось очікувань. Найголовніше для мене – це щоб якомога ширші кола громадськості знали правду про конфлікт у Східній Україні. Саме це було моїм головним мотивом від початку. Я бачив заяви російських посадовців і хотів показати, що то була неправда. Я просто хочу, щоб про це було відомо якомога ширше.