«Третій вік»: щоб старість була в радість

Літні одесити навчаються в Університеті третього віку

Протягом дев’яти місяців – з 1 жовтня, коли відзначається міжнародний День людей літнього віку, і до червня – триває навчальний рік в «Університеті третього віку» в Одесі. Наразі понад 300 одеських пенсіонерів абсолютно безкоштовно опановують комп’ютерну грамотність, вивчають психологію, риторику, культурологію, іноземні мови (німецьку, італійську, англійську), знайомляться з основами активного довголіття тощо.

​У соціальній педагогіці «третім віком» називають етап, коли людина виходить на пенсію чи залишає сферу своєї професійної діяльності. В більшості розвинених країн цей період вважається найбільш активним: літні люди подорожують, вчаться грати на музичних інструментах, займаються рукоділлям, малюють, зустрічаються в клубах за інтересами. Тобто наздоганяють те, на що бракувало часу раніше.

83-річна одеситка Олена Полудень зізнається, що все життя мріяла вивчити есперанто. «Я завжди любила заходити в одеський двір, де встановлено бюст автора есперанто Людвіка Заменґофа. Хоча і кажуть, що есперанто – мертва мова, хотіла б знати її для спілкування з людьми в інших країнах», – згадує Олена Павлівна. Колишня лікарка, яка довгий час обіймала керівні посади в одеських закладах охорони здоров’я, здійснює мрії завдяки «Університету третього віку». Про незвичний навчальний заклад їй розповів син.

«Університет третього віку» працює в чотирьох центрах соціального обслуговування Одеси

Найчастіше саме так – від дорослих дітей або через «сарафанне радіо» – пенсіонери отримують інформацію про можливості університету, який в рамках муніципальної програми існує на базі територіальних центрів соціального обслуговування населення вже четвертий рік.

Починався «Університет третього віку» в територіальному центрі Приморського району (він охоплює всю історичну частину міста). Завідувачка відділення соціально-побутової адаптації Приморського територіального центру Ганна Суліган розповіла, що за три попередніх навчальних роки випускниками «Університету третього віку» стали майже 300 жителів району. Найстаршій випускниці – 86 років. Жінка освоїла комп’ютерний курс, як дипломну роботу представила власноруч створений інтернет-блог, присвячений історії моди.

З комп’ютером на «ти»

Курс комп’ютерної грамотності, який реалізовано у співпраці з Одеською національною академією зв’язку (ОНАЗ), – один з найбільш затребуваних і відвідуваних серед студентів-чоловіків.

«Постійно сидіти над кросвордами не дуже цікаво. Щотижня приходжу сюди з дружиною, разом навчаємось комп’ютерному набору текстів, вже вміємо шукати в інтернеті потрібну інформацію… Щоб склерозу не було!», — жартує 68-річний інвалід-учасник бойових дій Микола Арцибашев. Микола Данилович зізнається, що наступним етапом для нього стане вільне користування соціальними мережами.

Раніше із комп'ютерними технологіями пенсіонерів знайомили студенти Академії зв’язку, а цього року – досвідчені викладачі вишу, які близькі до слухачів за віком. Навчальна програма адаптується до рівня і побажань конкретної групи, розповів директор інституту дистанційного і заочного навчання ОНАЗ Віктор Русаловський. Інші виші міста – політехнічний, медичний, педагогічний, харчових технологій – теж активно співпрацюють з чотирма територіальними центрами соціального обслуговування населення за проектом «Університет третього віку».

Працювати руками і головою

«В такому віці, як наш, треба розвивати дрібну моторику», – розповідає і водночас вишиває атласними стрічками провізор з 50-річним стажем Олена Миколаївна. Зараз в творчій майстерні (ще один постійно діючий проект «Університету третього віку») готуються до новорічних свят. Жінки обмінюються кулінарними рецептами, натхненно в’яжуть, вишивають, шиють подарунки близьким на радість, а собі – на користь.

Крім постійних, існують і експрес-курси, розраховані на кілька місяців. Це, наприклад, курси медіа- і правової грамотності, сомельє та інші. З цього року літні слухачі Університету щотижня займаються українською мовою та літературою, зустрічаються з сучасними україномовними письменниками і поетами.

«Звичайно, мова повсякденного спілкування в них не українська, але щоб говорити будь-якою мовою, вона щодня повинна бути на слуху і в голові», — вважає куратор факультету «Українська платформа багатонаціональної Одещини» викладач і журналіст Віктор Вербицький.

Випускники Університету отримують сертифікати. Багато хто з них повертається наступного навчального року ­– на інший курс або з власним майстер-класом.