Журналісти в Європі мають вчитися в українських протидії пропаганді Кремля – експерт

Українські журналісти можуть навчити європейських колег боротися із пропагандою Кремлю, говорять польські експерти. У кожній з країн Східної Європи російська пропаганда шукає слабкі місця і користуються конфліктами, підтримують суспільні проблеми, що тліють. Європейська сторона майже нічого не відповідає на інформаційні атаки, стверджують представники експертної спільноти з країн Східної Європи.

В країнах Східної Європи, не маючи російськомовних громадян як головної цільової аудиторії, кремлівська пропаганда створює порядок денний з інших проблем. Зокрема, в країнах «Вишеградської четвірки» (Польща, Чехія, Словаччина і Угорщина) пропагандисти говорять про мігрантів з Африки і кризу Євросоюзу, а також зосереджуються на емоціях. Експерти кажуть, що цим вони неймовірно ускладнюють спростування брехливих новин – логікою проти емоцій боротися важко.

Обговорити методи і напрямки протистояння російській пропаганді експерти з країн «Вишеградської четвірки», Молдови і України зібралися в Києві. Експертний круглий стіл і панельну дискусію організувала Рада зовнішньої політики «Українська призма». Російська пропаганда працює в усіх країнах Східної Європи, кажуть вони, але її напрямки залежать від цільової аудиторії і існуючих суспільних проблем.

За словами угорця Деніеля Барти, виконавчого директору Центру євроатлантичної інтеграції та демократії, в їхній країні пропагандистам працювати найскладніше – угорська мова не є слов’янською, і Кремлю не вистачає персоналу для реального впливу на інформаційний порядок денний.

Деніель Барта

«Від 80 до 200 сайтів в Угорщині транслюють меседжі Кремля, але не більше від десятка з них є впливовими. Активна робота ведеться на сторінках у Facebook, найбільші з яких мають 40-50 тисяч підписників. Вони нібито не є відкрито проросійськими, нібито дають альтернативну точку зору. Але контент-аналіз показує, що вони працюють на російську пропаганду», – наголосив Барта.

На його думку, ледь не головною проблемою є відсутність реакції на кремлівську пропаганду з боку уряду, деякі представники якого навіть нібито говорять російськими штампами, зокрема, коли коментують проблему мігрантів.

Серед інших популярних тем – дискредитація НАТО і Євросоюзу і розслідування щодо збитого в небі над Донбасом у липні 2014 року «Боїнгу» компанії «Малайзійських авіаліній».

Концепція безпеки не розглядає пропаганду як загрозу – словацький експерт

Схожа ситуація в Словаччині. Як розповіла координатор проекту GLOBSEC Policy Institute Катаріна Клінгова. Її держава також не розглядає російську пропаганду як реальну загрозу. Останню концепцію національної безпеки в країні ухвалювали в 2005 році, вона застаріла і там, звісно, інформаційна війна не згадується.

Катаріна Клінгова

«Більшість новин на проросійських сайтах – це державні прес-релізи, людина звикає до нібито реальної інформації, і коли в стрічці з’являються фейки, їх важко відрізнити. Крім того 29% молоді, згідно із нашими опитуваннями, більше довіряють альтернативним медіа, у тому числі соціальним мережам, ніж традиційним. Російська пропаганда дуже виразна, дуже сучасна, активно використовує відео і інтерактивні технології. Цього не вистачає традиційним ЗМІ», – заявила експерт.

Довіру до уряду і традиційних медіа також підривають корупційні скандали, говорить Клінгова. Жоден з них не мав наслідків для фігурантів.

Це не інформаційна війна, тому що атакує тільки Росія – чеський експерт

Але найбільш активно російській пропаганді протистоять у Чехії. З нового року в чеському Міністерстві внутрішніх справ запрацює новий центр гібридних загроз і тероризму. Працювати там буде близько 20 людей, розповіла Івана Смоленова з Празького інституту безпекових досліджень.

«Я наполягаю на терміні «інформаційні атаки», а не «інформаційна війна», тому що йде в одному напрямку. Росія дуже активна, спростовувати її повідомлення дуже важко. Якщо ви зробите пошуковий запит в Google, першими в списку результатів будуть сайти із дезінформацією. Також російська пропаганда використовує емоції, перш за все, негативні. Кремль вміло використовує наші слабкі сторони», – заявила Смоленова.

Важливу роль сьогодні відіграє тижневий бюлетень Євросоюзу із спростуванням фейків кремлівської пропаганди, наполягає Смоленова. Українські громадяни звикли до російських брехливих повідомлень, але європейці дуже дивуються, коли бачать, скільки фейків розповсюджує російська влада.

Івана Смоленова

«Це підтвердження пропаганди навіть не для суспільства, але для політиків, для громадських діячів. Масштаби фейків вражають тих, хто не стикався із цим раніше», – наполягає Смоленова.

Українські експерти мають навчати європейських – польський експерт

В Польщі над проблемою російської пропаганди всерйоз задумалися лише в цьому році, каже дослідник Фундації Казимира Пуласького Марта Ковальська. Проросійські ідеї не сприймаються переважною частиною польського суспільства, тому Кремлю доводиться працювати іншими методами. Зокрема, йдеться про дискредитацію зв’язків і співпраці Польщі із НАТО, Євросоюзом і Україною. Також Кремль використовує розкол в польському суспільстві між консервативною і ліберальною частинами населення.

Дослідник вважає, що європейські журналісти і громадські активісти мають навчатися в українських колег методам протистояння російській пропаганді. Радіо Свобода детальніше розпитало Ковальську про її ініціативу.

​– Зазвичай це українські журналісти навчаються в європейських колег. Чому Ви пропонуєте робити навпаки?

– Я зараз працюю над проектом «Протистояння пропаганді і підсилення стратегічних комунікацій між Україною і «Вишеградською четвіркою». Реалізація запланована на наступний рік. Я знаю, що західні партнери, коли говорять про українські медіа, часто говорять про «мову ворожнечі». Але особисто я вважаю, що західні експерти не мають права навчати українських журналістів, як працювати в цьому напрямку. Західні країни не мають досвіду гібридної війни, а Україна її зараз веде.

Марта Ковальська

Представники європейських країн можуть працювати із українськими журналістами, розвивати критичне мислення і підвищувати медіаграмотність. Україна має досвід, який треба вивчати. Брати участь зможуть журналісти, представники громадських організацій, деякі урядовці і лідери громадської думки.

– В яких напрямках мають тоді працювати ЗМІ в Україні і Європі ?

– Я вважаю, треба розподіляти зусилля між громадськими організаціями, спецслужбами і журналістами. Вони мають якось співпрацювати, хоча це, звісно, складне питання. Ми не хочемо створювати контрпропаганду, вона не працює. Треба знайти баланс, працювати над стратегічною комунікацією. Українські журналісти зможуть допомогти із ідентифікацією пропаганди і дезінформації.

– Нещодавно Євросоюз запустив російськомовний сайт для спростування фейків Кремля. Є й інші європейські проекти протистояння пропаганді. Як Ви оцінюєте ці зусилля?

– Більшість проектів залишається на теоретичному рівні, практичних зусиль майже немає. Деякі проекти працюють паралельно і слабо співпрацюють. Зокрема, в Ризі працює центр StratCom НАТО, аналогічний центр працює в Брюсселі. Вони майже не співпрацюють, треба активніше комунікувати. Серед цілей нашого проекту – превентивні зусилля пропагандистських повідомлень, побудова мережі і створення горизонтальних зв’язків між учасниками і покращення засобів боротьби із дезінформацією в соціальних мережах і ЗМІ.