Збройні сили України сьогодні відзначають своє двадцятип’ятиріччя. Утім, деякі експерти кажуть, що українській армії, насправді, три роки. Адже лише після початку збройного протистояння на сході держави з’явилися боєздатні підрозділи, почалося вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, прискорився перехід на контрактну основу. Водночас, військові експерти зауважують, що реформування української армії далеке від завершення. За їхніми словами, Збройні сили України залишаються структурованими за радянським зразком: алгоритми ухвалення рішень, стратегічне командування та координація поки мало змінилися.
Your browser doesn’t support HTML5
Агресія призвела до відродження армії України, але в форматі СРСР – експерти
Основні досягнення в розбудові Збройних сил України відбулися саме за період військового конфлікту на сході.
«Всі попередні роки, окрім останніх трьох, ми скорочували Збройні сили і намагались їх зменшити, піддавали озброєння та техніку конверсії. І це вперше за всю історію незалежної України, коли Збройні сили зросли численно і якісно. Це розворот на 180 градусів. Немає лиха без добра, життя нас змусило це зробити, але врешті це дуже добре, що ми повернулись до відновлення обороноздатності країни та боєздатності наших збройних сил», – зауважує військовий експерт Олег Жданов.
Серед досягнень останніх майже трьох років експерти виокремлюють такі:
- – відновили Збройні сили. Погано чи добре – питання другорядне, але на сьогодні вони існують, вони боєздатні, вони розгорнуті. Є проблеми з оснащенням, але для стримування російської агресії техніки та озброєння вистачає, з урахуванням тієї, що на складах і тієї, яку можна відновити та поставити до строю;
- – переведення армії на контрактну основу. На початку збройної агресії Україна вимушена була оголошувати шість хвиль часткової мобілізації. Більше року українців не мобілізують. Країна ще не може дозволити собі відмовитись від строкового призову, втім, основа армії вже контрактна;
- – створення Сил спеціальних операцій теж відносять до позитивних змін. Вони створені за допомогою та за «лекалами» країн-членів НАТО. В аналітиків є надія, що саме Сили спецоперацій ляжуть в основу створення нової армії.
Завдяки чому вдалося здійснити стрибок у відновленні Збройних сил?
25-років ЗСУ – дата більше номінальна, зауважує радник президента Юрій Бірюков, три роки тому в Україні армії не було, додає він.
«Ми прийшли за ці три роки до того, що в нас з’явилася армія, здатна досі утримувати військову агресію Росії. Це вдалося за рахунок того, що ми всі працювали: Міністерство оборони працювало, Генеральний штаб працював, Верховний головнокомандувач працював, депутатський корпус та Кабінет міністрів працювали, волонтери працювали, всі працювали. Прецедентів військових дій такого формату, такого масштабу, на такій довжині лінії фронту, з використанням такої техніки, озброєння не було на всій земній кулі, мабуть з часів В’єтнамського конфлікту», – зазначає Бірюков.
На початку 2014 Україна стала перед вибором: або капітуляція, або забезпечення безпеки власними силами. Локомотивом, який потягнув за собою всю державну систему, виступили добровольчі батальйони, тобто українське громадянське суспільство, вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
«Більшість добровольчих батальйонів на кінець 2014 року увійшли до складу або Збройних сил, або Національної гвардії МВС. На їхній основі і на основі проведених хвиль мобілізацій та призовів, практично, були створені наново Збройні сили, оперативні спроможності яких залишають бажати кращого, тим не менш є достатніми для забезпечення оборони в даній ситуації», – наголошує експерт.
Виклики та недоліки
Юрій Бірюков розповідає, що 8 місяців тому Міноборони оформило запит на 108 мільярдів гривень, але виділяють 64. Це не дозволяє закрити всі напрямки із забезпечення на 100 відсотків. Радник президента пов’язує це саме зі складною економічною ситуацією в країні, через яку неможливо профінансувати потреби армії повноцінно. Зокрема, наголошує, що і тіньові зарплати, з яких не сплачуються податки, є причиною таких наслідків.
Військовий експерт Олег Жданов, попри низку позитивних змін, зазначає, що відродження армії відбулося все ж таки в форматі СРСР.
«Система закупівель, забезпечення залишилась пострадянською і поки що реформування не відбулося. Ми не змінили саму систему побудови Збройних сил. Ні структурно ми її не змінили, ні забезпечення Збройних сил, ні порядок закупівель техніки та озброєння. На жаль, не змінили і систему підготовки та ухвалення рішень командирами всіх рівнів: починаючи з командира відділення і завершуючи начальником Генерального штабу. За три роки війни ми не спромоглися узагальнити бойовий досвід та написати новий підручник з тактики, новий бойовий статут з урахуванням вже і стандартів НАТО», – наголошує Жданов.
Військовий експерт та волонтер Юрій Касьянов вважає, що недостатньо приділяється уваги розбудові Збройних сил та розвитку оборонного сектору економіки, за умови протистояння такому потужному сусідові, як Росія.
«Це відбувається не тому, що немає грошей, а тому, що не вистачає сили волі в нашого керівництва боротися із цим сусідом. Весь світ вже давно пішов вперед. І Росія вже створила Збройні сили нового покоління, не кажучи про ті Збройні сили, які створені в Європі, США, Ізраїлі тощо. І зовсім по-іншому будується економіка, а саме потужний приватний сектор, який займається оборонними, дослідницькими питаннями, створенням безпілотних апаратів, ІТ-технологій, що використовуються у військових цілях. В нас цього немає. В нас «Укроборонпром» працює за радянськими стандартами пізнього СРСР, при цьому на нього накладена величезна корупційна складова», – пояснює Юрій Касьянов.
Потреба у волонтерській допомозі
Волонтери з перших днів початку військової агресії в Україні перекривали дірки в забезпеченні ЗСУ, з якими не встигала впоратися держава. Зараз склад і характер волонтерської допомоги значно змінився.
«Я є одним з перших волонтерів. Возив форму, берці, радіостанції, бронежилети, труси, шкарпетки і так далі, возили 20-тонними фурами. Все те, що я возив, в принципі, зараз держава забезпечує», – зауважує Юрій Бірюков.
Замість речей першої необхідності, зараз волонтери возять безпілотники, планшети, автівки, інші більш високотехнологічні засоби, яких бракує на передовій.
Якщо б держава позбавилась корупції, то потреба у волонтерській допомозі різко б зменшилась. А це відбувається дуже повільно через повільність, бюрократизм, корупцію, які з’їдають всі позитивні ініціативи, які формують волонтери та пропонують владі, вважає Микола Сунгуровський.
«Зараз найбільш необхідним є вирішення питань щодо технічного забезпечення: від засобів зв’язку до протитанкових засобів, що зокрема роблять волонтери. Вони забезпечують децентралізований ремонт і навіть виробництво деяких комплектуючих, наприклад до дронів. Якщо б це робилось державою, то було б вирішене питання уніфікації цих засобів. Якщо цих засобів багато і різнорідних, ускладнюються питання комплектування запчастинами, ремонтними комплектами тощо», – каже експерт.
Попри кардинальну зміну волонтерського руху за формою, він не куди не подінеться і буде існувати завжди, переконаний Юрій Касьянов.
«В будь-які часи, в будь-якій армії по всьому світу необхідність у волонтерській допомозі є. Не може держава закрити всі питання. Завжди є гострі потреби, які вирішує суспільство напряму допомагаючи Збройним Силам», – стверджує експерт.
До того ж Юрій Касьянов вважає правильним, що багато волонтерів, з урахуванням свого теперішнього статусу, намагаються впливати на ситуацію в державі: покращити армію, вплинути на керівництво Збройних сил і бути певним засобом зв’язку між солдатами, суспільством та командуванням – це головне, що зараз роблять волонтери, додав він.
Фінансування та чисельність ЗСУ
В чисельному еквіваленті армія зросла майже в 2,5 раза: на початок війни в Україні було 115 тисяч, зараз згідно із законом – 250 тисяч, зазначає Олег Жданов.
Державне фінансування, в порівнянні з 2013 роком, збільшилось, фактично, в 3 рази.
«Коли говорять про військовий бюджет у 110 мільярдів, то треба не плутати – туди включають і Нацгвардію, і Службу безпеки і Міністерство внутрішніх справ. Чисто оборонний бюджет для Збройних сил України зараз становить 50-55 мільярдів гривень, це 2,5% від ВВП. А весь силовий блок отримує 5% від ВВП», – пояснює Жданов.
В розвинених країнах від 2-4% ВВП йде лише на Збройні сили, зазначає експерт.
Втрати ЗСУ
За даними Міністерства оборони, станом на листопад 2016 року, за період проведення АТО на сході України загинули 2145 військовослужбовців ЗСУ. Небойові втрати склали 487 військових, поранення отримав 7091 боєць ЗСУ.