Стосунки України з ЄС увійшли в новий етап: не ЄС, а Україна ставить партнерам запитання про невиконані зобов’язання, зокрема щодо ратифікації Угоди про асоціацію та про безвізовий в’їзд українців до ЄС. З іншого боку, ЄС також нагадує Україні про велику кількість невиконаних зобов’язань, особливо щодо реформування своєї економіки, і в цьому стосунки залишаються незмінними. Як розвиватиметься співпраця України з ЄС, коли дві сторони мають системні проблеми? Про це говоримо з економічним експертом дослідницького центру «Майдан закордонних справ» Юрієм Смелянським.
– Безвізовий режим, який був обіцяний як одна з цілей у стосунках з Європейським союзом, був одним з небагатьох козирів, які українська влада могла продемонструвати українському народу. І українська влада весь час переносила терміни запровадження цього безвізового режиму, поки виконувала умови його надання. А цих вимог було чимало, бо Європейський союз для того, щоб не боятися відчинити двері українцям, мав переконатися у тому, що вони не становитимуть загрозу міграції. Україна формально задовольнила всі ці вимоги, що дало можливість українській стороні заявляти, що Україна свою «домашню роботу» виконала.
Але в Європейського союзу залишаються побоювання, що цього недостатньо. А тим більше, на тлі міграційної кризи, яка вже існує в Європі, цей страх того, що тепер потік біженців може початися також і з України, стає ще більшим. Тому процес надання Україні безвізового режиму знову затягнувся.
Але з іншого боку, чи ми можемо говорити про те, що Україна створила у себе систему стосунків у країні, які б хоч трохи відповідали західному зразку, що могло б зупинити бажання українців виїжджати з країни? Ні, це не так.
– Так, ми знаємо про те, що в економічному плані Україні є ще багато чого робити. Відомий економіст Андерс Ослунд звертає увагу на те, що Міжнародний валютний фонд заявив, що він не надасть цього року наступного траншу кредиту Україні і навіть не говорить про те, коли він міг би цей транш надати, бо він не задоволений швидкістю та якістю економічних реформ, зокрема боротьбою з корупцією. Але якщо це прив’язувати до безвізового режиму, цим можна займатися безкінечно.
– Так, Ви маєте рацію.
Ті підходи, які зараз здійснює українська влада для боротьби з корупцією, до конкретних результатів призвести і не зможуть
На наш погляд, ті підходи, які зараз здійснює українська влада для боротьби з корупцією, до конкретних результатів призвести і не зможуть. Бо неможливо боротися з корумпованими людьми, які використовують своє службове становище, коли вони є частиною цієї системи. І якщо подивитися на різні дослідження, то побачимо, що корупція дуже поширена у тих країнах, які вражені бідністю.
Без боротьби з бідністю боротьба з корупцією не буде успішна
І без боротьби з бідністю боротьба з корупцією не буде успішна. Так, закони мають бути ухвалені, має бути контроль за чиновниками, але в першу чергу треба боротися з бідністю.
– Ці проблеми взаємопов’язані. І в країні, де є високий рівень корупції, досягти високого рівня життя також дуже важко. Але як у нинішній ситуації Україна може обстоювати свої інтереси, коли її економіка залежить від міжнародної допомоги, включно з допомогою від Євросоюзу, скажімо, коли йдеться про інтереси України в енергетичній галузі?
– У першу чергу, українська влада має захищати інтереси України.
Поступатися інтересами країни в очікуванні отримати якусь фінансову допомогу – це не той шлях, який би міг привести до добрих результатів
Тобто поступатися інтересами країни, в очікуванні отримати якусь фінансову допомогу – це не той шлях, який би міг привести до добрих результатів.
Якщо ми будемо говорити конкретно про енергетичну галузь, про яку йшлося на саміті, то в Україні досі не завершене створення внутрішньої енергосистеми країни. Тому в деяких регіонах у пікові моменти Україна вимушена закуповувати електроенергію в Росії, у країни-агресора. Подібна ситуація з атомною енергетикою, бо паливо постачається з Росії.
Дії української влади мали б відповідати такому алгоритму: створення незалежної енергосистеми для країни, а тоді пошук взаємного інтересу з ЄС
Тому дії української влади мали б відповідати такому алгоритму: створення незалежної енергосистеми для країни, а тоді вже пошук моментів взаємного інтересу і вигоди з Європейським союзом.
Так було б і логічно, і правильно. Якби українська влада діяла б у цьому алгоритмі, то це відповідало б інтересам України і було б знайдено розуміння з ЄС, бо така позиція їм зрозуміла.