Колишній житель Горлівки, поет Микола Сергієнко, який був активним учасником Майдану, каже, що відчував, що поваленням режиму Януковича все не закінчиться, а Володимир Путін не зупиниться. Сьогодні він живе неподалік від Бахмута, в старій батьківський хаті в селі Одрадівка. Сергієнко, більше відомий під своїм поетичним псевдонімом Микола Джміль, розповів Радіо Свобода, що головною причиною подій на Донбасі вважає «тотальну бездуховність земляків» і час від часу проводить «заняття духовності».
Громадською, а потім і політичною діяльністю поет почав займатися понад 15 років тому – читав вірші на акції «Україна без Кучми» ще на початку 2000 року. Допомагала із розповсюдженням матеріалів партія «Батьківщина» – вони надрукували півтори тисячі листівок із революційною поемою. Пізніше Джміль очолив районну організацію партії в Горлівці, буде потоваришував із трагічно загиблим Володимиром Рибаком. Навесні 2014 року той намагався зупинити сепаратистів, які захоплювали адміністративні будівлі в Горлівці, захищав український прапор. Пізніше тіло депутата міської ради знайшли із слідами тортур поблизу Слов’янська.
Your browser doesn’t support HTML5
Український поет живе за кілька кілометрів від лінії фронту (відео)
Микола Джміль востаннє був у Горлівці 7 червня 2014 року – його молодший син одружувався. Загалом поет прожив там близько 30 років – працював в геологічній службі. Але вже взимку 2013-2014-го бував там рідко – або жив на Майдані в Києві, або доглядав за старенькою матір’ю в селі Одрадівка. На проукраїнських мітингах в містах східної України били і навіть вбивали людей, але Джмілю пощастило – він не постраждав.
Втім, залишатися в Горлівці поет, відомий своєю проукраїнською позицію, звісно не міг і переїхав в рідне село. Мешкає з дружиною в батьківський хаті. Пращури Джміля переїхали до східної України ще в XIX сторіччі. Спочатку вони жили в Полтавській області, потім переїхали до Воронізької губернії, а вже після скасування кріпацтва поїхали на Слобожанщину, де отримали землю. Його прапрадід Яків оселився в Одрадівці, два його брати – поблизу Харцизька Донецької області, а останній – в районі Горлівки, в поселенні Залізна Балка.
Діти Миколи Джміля роз’їхалися по Україні – молодший син працює в прокуратурі в Бахмуті, старший – в прокуратурі у Львові, а донька – живе в Одесі.
В батьківській хаті, в Одрадівці, поет розводить бджіл, птиць і кіз, обробляє город. Але не забуває і про творчість. За словами Джміля, український степ його надихає. Свою останню збірку «Коло» він презентував у Львові в 2015 році. Туди увійшли і ті вірші, які довелося писати і під обстрілами в підвалі.
«О степ широкий, краю мій, край полиновий, сивочубий.
Орлиний клекіт, голос твій, я чую в небі срібнотрубий.
Великий степ, без меж земля, земля дорідна і багата.
Засмага сонцем під дриля.
Тут народючуща земля, всьому живому рідна мати».
Бачення причин війни у Джміля доволі жорстке – відповідальність він покладає на жителів Донбасу.
Головна причина – тотальна бездуховність моїх земляківМикола Джміль
«Головна причина того, що відбулося, – тотальна бездуховність моїх земляків. Мені гірко говорити, але так воно є. Що можна ще сказати про людей, які голосували за «бандюка» Януковича і говорили про нього, як під копірку, «бандит, але наш», – говорить Джміль.
Він вирішив особистим прикладом боротися із бездуховністю ще близько 14 років тому і проводив так звані «заняття духовності». Перше таке заняття він провів у Зайцевській середній школі, де навчався й сам. Потім проводив такі заходи і в інших місцевих школах, і у вишах, зокрема в Донецькому національному університеті. Був у Києві і Тернополі.
«На початку 2004 року хотів провести таке зайняття в горлівській школі. Школа мене запросила, зібралися діти. І раптом заборонили, відправили мене в міський відділ освіти. Там мене почали питати, а чи є в мене посвідчення, що я поет», – пригадує Джміль.
Вже під час війни він також проводив такі заняття – допомогло знайомство із керівником військово-цивільної адміністрації Донецької області Павлом Жебрівським. Кілька місяців йому допомагали із організацією і транспортом, але потім поступово заняття припинилися. Зараз Джміль планує їх відновити.