Одна із співзасновників Московської Гельсінської групи, дисидентка і правозахисниця Людмила Алексєєва розповіла Радіо Свобода про те, як 43 роки тому Микола Руденко проголосив про створення Української Гельсінської групи.
Усі групи оголошувалися у Москві, тому що зарубіжні кореспонденти тоді були тільки там
– Усі групи, які створювалися у «союзних» республіках СРСР – і Українська, і Литовська, і Грузинська, і Вірменська, оголошувалися у Москві, тому що зарубіжні кореспонденти тоді були тільки там. У жодному іншому місті Радянського Союзу їх не було. Тому національні групи змушені були оголошувати про своє створення у Москві.
На ці «прес-конференції», які збирала з приводу проголошення Московська Гельсінська група, приходили тільки закордонні журналісти. Жоден з радянських журналістів ніколи не завітав, хоча ми їх теж запрошували.
Коли ми оголошували про створення національної Гельсінської групи, про це ставало відомо за кордоном партнерам Радянського Союзу по Гельсінських угодах, тобто всім демократичним країнам Європи, США і Канаді
Тож коли ми оголошували про створення національної Гельсінської групи, про це ставало відомо за кордоном партнерам Радянського Союзу по Гельсінських угодах, тобто всім демократичним країнам Європи, США і Канаді.
Ми – Московська Гельсінкська група – утворилися 12 травня 1976 року, а Українська Гельсінська група оголосила себе першою з «республіканських», 9 листопада того ж року.
Вони знали, що будуть арештовані
– Ще до оголошення групи приїхав до Москви Микола Руденко. До речі, відомий письменник, людина, цілком визнана владою. Так от, приїхав Руденко і зустрівся з керівником Московської Гельсінської групи Юрієм Орловим. Я була присутня при цьому. Він сказав: «Ми вирішили створити Українську Гельсінську групу».
Your browser doesn’t support HTML5
Ті, хто «підірвав» СРСР зсередини. Історія зародження українського правозахисного руху
Ми були дуже вражені цим повідомленням. Тому що в Україні рівень переслідування був набагато вищим, суворішим
Треба сказати, що ми були дуже вражені цим повідомленням. Тому що в Україні рівень переслідування був набагато вищим, суворішим, ніж у Москві. Те, що у Москві більш-менш миналося, в Україні не миналося. І терміни українцям призначалися дуже великі.
Єдиний відомий нашій владі тоді, і на жаль досі, спосіб – це карати, залякувати, дурити. Не встигала людина тоді в Україні ворухнутися, як її вже садили і давали великий термін
Ймовірно, вже тоді радянські начальники відчували, що саме Україну важко буде утримати в складі Радянського Союзу, і намагалися цьому протидіяти. А єдиний відомий нашій владі тоді, і на жаль досі, спосіб – це карати, залякувати, дурити. Не встигала людина тоді в Україні ворухнутися, як її вже садили і давали великий термін.
І тому ми сказали тоді Руденкові: «Ви ж відразу всі сядете», а він каже: «Звичайно!». Вони розуміли це.
Ми казали: «Ну, навіщо тоді? Передавайте свої повідомлення про порушення прав людини нам. Ми будемо їх озвучувати, писати з цього приводу документи. Нам все-таки легше. Нас поки ще терплять».
Людмила Алексєєва під час однієї з акцій. 2010 рік
Але Микола Руденко твердо відповів: «Ні. Ми вирішили створити свою».
Ми заявили про особливу небезпеку для членів УГГ
Раз вони вирішили, усвідомлюючи всю небезпеку свого рішення, як ми могли заперечувати
Раз вони вирішили, усвідомлюючи всю небезпеку свого рішення, як ми могли заперечувати. Тому ми сказали: «Ну, коли буде відомо, хто увійшов до групи, перший документ групи, приїжджайте до Москви. Ми про вас оголосимо». Так вони і зробили.
Коли на прес-конференції у Москві проголосили про створення Української Гельсінської групи, то ми у спеціальному документі-зверненні наголосили на особливій небезпеці для тих, хто зважився на цей крок. Ми заявляли, що будемо всіма силами підтримувати Українську Гельсінську групу, і просили наших партнерів по Гельсінських угодах особливу увагу приділяти українській групі й долям тих людей, які вирішать стати її членами.