550 років за ґратами (фотогалерея)

«Мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином – значить бути рабом…» – писав із ув'язнення Василь Стус. Радянська каральна машина визнала його «особливо небезпечним рецидивістом», запроторивши другий раз за ґрати на 10 років таборів. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. У ніч із 3 на 4 вересня його знайшли мертвим у карцері

550 років сукупно провели діячі Української Гельсінської групи в таборах, колоніях, в’язницях, засланні, психіатричних лікарнях. П'ять життів правозахисників віддала група у протистоянні із радянською тоталітарною системою

«Совместно с другими лицами, находящимися у памятника, начали петь». Для радянського КДБ цього було достатньо, щоб запроторити людину до психлікарні чи в'язниці

Володимир В'ятроович – голова Українського інституту національної пам'яті під час відкриття виставки «В’язні сумління»

«Небезпечні рецидивісти», яких боялося саме КДБ

Слова, які зараз навіть набули більшої ваги

У травні 1961 року Львівський обласний суд засудив Левка Лук'яненка до розстрілу за 56-ю статтею. Його обвинувачували в тому, що він «з 1957 року виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». В подальшому суд замінив розстріл на 15 років позбавлення волі

Левко Лук'яненко на фотовиставці «В’язні сумління» з нагоди 40-річчя створення Української Гельсінської групи