(Рубрика «Точка зору»)
Оприлюднення листів з електронної пошти приймальні «сірого кардинала» Путіна – Владислава Суркова – ще чіткіше окреслило роль Кремля в автономістському русі на Закарпатті. Ця кагебістська розробка мала бути здійснена ще в 1991 році. Тоді лише спротив народу зірвав проголошення автономії комуністичною більшістю Закарпатської обласної ради. Вдалося провести тільки опитування, яке, однак, не має юридичної сили і перебуває поза правовим полем України.
Але Кремль усі ці роки не полишає надії розпалити вогонь протистояння в найзахіднішій області України. Злам хакерами електронної пошти приймальні головного кремлівського ляльковода Суркова показав, що всі ці роки Москва фінансує тут сепаратистський рух.
Документ під назвою «План із забезпечення федерального статусу Закарпаття» дає чітку картину, як Москва планує перетворити мирний регіон у поле кривавих зіткнень і протистоянь. Оскільки з Донбасом у Путіна не так сталося, як гадалося, є потреба розпалювати вогнища нестабільності в інших регіонах. І Закарпаття тут – одне з найвразливіших місць. Адже область має кордон із чотирма країнами Євросоюзу. Отже, конфлікт відразу стає міжнародним.
Отож, за планами московських політтехнологів на Закарпатті слід утворити «русинсько-угорську» автономію «силовим вирішенням». Себто, збройне захоплення влади, як це ми спостерігали на прикладі угруповань «ДНР» та «ЛНР».
Для цього Кремлем передбачений комплекс заходів із чітким вказанням термінів і кількістю учасників. Зокрема, створення напруженої обстановки за допомогою листівок, написів на будовах, поширенні чуток, спеціальних матеріалів у соціальних мережах, матеріалів про геноцид русинів, угорців та інших нацменшин, попередження представників влади, спецслужб, політичних і ділових кіл Закарпаття про застосування до них жорстких санкцій з боку Угорщини, Румунії, Словаччини у випадку активного спротиву процесу автономізації, організації акцій залякування таких осіб (підпал, псування майна). Після цього мають бути захопленими головні адмінбудови в Ужгороді, Мукачеві, Хусті (в тому числі, відділення міліції та СБУ) та створення Тимчасового уряду русинсько-угорської автономії. (Причому список членів уряду в Москві вже склали). Для захисту нової влади будуть вжиті наступні військово-технологічні заходи: перекриття в Карпатах чотирьох автоперевалів та двох залізничних перевалів, захоплення аеропорту в Ужгороді, блокування адміністративного кордону з Галичиною.
Усе згідно з відпрацьованою технологією на Донбасі, адже Сурков є архітектором гібридної війни на Сході України, за що потрапив під санкції ЄС та США. Однак на Закарпатті нема спільного кордону з Росією, через який можна проводити терористичні групи. Тому Кремлю потрібен союзник, з допомогою якого люди і зброя будуть потрапляти в Берегово чи Мукачево. І Путін його знайшов.
У викритому плані про це сказано вельми однозначно: «Пропрацювати питання про можливість залучення Угорщини до виконання завдань забезпечення захисту Закарпаття і Тимчасового уряду через направлення в регіон угорських збройних сил як миротворців. Із цією метою використовувати відповідні технології провокаційного медійного характеру (значна частина неминучих жертв під час захоплення влади будуть декоровані як представники угорської громади, що загинули від рук бандерівських, правих сил, прокиївських спецслужб)».
Більше того, російські спецслужби розробили навіть спеціальні плани з роботи в Угорщині та Румунії, де мають значний вплив серед політиків та громадських діячів. Зокрема, у пошті Суркова серед таких називають керівництво угорських партій «Фідес» та «Йоббік» та румунського президента Басеску. Мета – домогтися міжнародного розголосу та підтримки Тимчасовому уряду на Закарпатті.
Заворушення потрібні Москві і Будапешту, але не Закарпаттю
Коли читаєш план Суркова, то він видається якимось фантастичним жахіттям. Але саме такі сценарії розроблялися по Криму та Донбасу, про що свідчать листи зі зламаної пошти приймальні автора сучасної концепції «русского мира».
Цікаво, що Кремль, аби залучити на свій бік Угорщину, пропонує вже «русинсько-угорську» автономію, хоча угорців на Закарпатті усього 12% і живуть вони компактно у кількох районах. Вочевидь, русинських активістів недостатньо для такої масштабної спецоперації.
Чи може бути план Суркова втілений у життя? За допомогою Будапешта цілком імовірно. Кілька фур із озброєними бойовиками таємно можуть подолати кордон, і все закрутиться. Ось тільки наївним мрійникам слід зрозуміти одне: ніхто не буде здавати жоден клаптик української землі просто так. Навчені гірким досвідом Криму й Донбасу, силовики та добровольці будуть воювати на Закарпатті по-справжньому. І замість квітучих сіл Берегівщини чи Мукачівщини будуть картини апокаліпсису на кшталт донецьких. Хто від цього виграє? Безперечно, Москва. Але в жодному разі не закарпатці.
Із плану Суркова чітко видно, що ідея автономії Закарпаття, як і весь русинський рух – це московська розробка з метою дестабілізувати ситуацію в Україні. Позитив вона несе лише для ворогів українського народу. Тому будь-яка підтримка цього руху – це наближення краху Закарпаття як туристичного і перспективного регіону.
Міжнародні та російські експерти вже заявили, що листи з пошти Суркова не є підробкою. Те саме твердить і СБУ, проаналізувавши документи про Закарпаття. Тому будемо сподіватися на прислів’я: «Попереджений, значить – озброєний».
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода