«Є стадіони, але вони не в належному вигляді» – чемпіонка двох Параолімпійських ігор

Запоріжжя – Звичайна міська пустка стала тим місцем, де готувалися майбутні спортивні перемоги. Запоріжанка Марія Помазан – чемпіонка двох Параолімпійських ігор (2012 року в Лондоні та 2016 року в Ріо). Дівчина, хвора на ДЦП, з дитинства мріяла про спортивні досягнення. Дисципліни, в яких виступає, – метання диску та штовхання ядра. Взимку легкоатлетка тренується у приватному спорткомплексі, а ось влітку – на пустці. Чемпіонка каже, що відкриті стадіони в місті перебувають у неналежному стані, тому доводиться працювати на імпровізованому спортивному майданчику.

​Параолімпійська чемпіонка 2012-го та 2016-го Марія Помазан з дитячих років мріяла займатися спортом. Школяркою, незважаючи на проблеми зі здоров'ям, вирішила: займатиметься вправами разом з іншими учнями на уроках фізкультури.

«Є стадіони, але вони не в належному вигляді» – чемпіонка двох Паралімпійських ігор (відео)

«У 3-му класі було, мабуть, моє найголовніше рішення в житті, яке вплинуло на мій подальший шлях у житті, у спортивній кар'єрі, що порвала ці довідки і сказала: я буду ходити, навіть якщо буде боляче. Авжеж, якщо буде сильно боляче, я скажу, що боляче, не можу нічого робити. Ходила, пробувала. Мене вчителі фізкультури зупиняли: досить, краще пізніше зробиш трохи більше», — ділиться спортсменка.

У 2010 році Марія почалася займатися в «Інваспорт». З того часу тренується під керівництвом своєї наставниці Тамари Едішерашвілі.

«Це індивідуальний вид спорту, ми з нею поговорили. Вона: я хочу.

Вона ще у 8-му класі написала твір, що хоче стояти на п'єдесталі і щоб на її честь грав гімн. Учителька каже: таке ніколи ніхто не писав. В принципі, це була легенда в школі вже», – розповідає тренер Марії.

Та спортивні досягнення – це не лише копітка праця тренера й спортсмена, каже наставниця Марії, а подекуди і подолання проблем.

«Повсякденне нерозуміння людей. Вечірній час поїздок для спортсменів важкий. Не всюди передбачені пандуси, аби можна було триматися, коли ожеледиця. Вона сильно вдарилася – і ми десь рік лікували травму», — ділиться Тамара Едішерашвілі.

Тренувальний майданчик

Зараз Марія разом із тренером розпочали підготовку до нових змагань. У холодну пору року вправляються у приватному манежі, що належить комбінату «Запоріжсталь». А де тренуватися влітку – не мають.

«Є стадіони, але вони не в належному вигляді. Усі сектори розбиті. Олімпійські-Параолімпійські ігри відбуваються в літній час – серпень-вересень. Різні умови погоди. Кожен спортсмен має звикати до погодних умов. Навіть відчуття, наведу приклад: у Запоріжжі штовхаю 13.09 – мій особистий рекорд України. Виїжджаю на стадіон – 13.59 штовхнула на Параолімпійських іграх», – пояснює чемпіонка, чому так важливо для неї тренуватися на відкритому повітрі.

Розташована в кількох сотнях метрів від манежу пустка вже багато років є літнім тренувальним майданчиком для параолімпійської чемпіонки. Бензозаправка – з одного боку, а з іншого – кущі, паркан та футбольне поле зі штучним покриттям. На пустці – кілька зацементованих майданчиків, які самі для себе зробили свого часу запорізькі легкоатлети.

«Майданчик поряд з манежем, як бачите. Було б чудове поле для легкоатлетів. Тут можна було б зробити кілька доріжок бігових. Для метальників спису доріжку зробити нормальну, для метання диска та ядра. Ось особисто цей круг я робила зі своїм тренером своїми руками, місили, заливали», – розповідає тренер Марії.

Порядок на цьому імпровізованому майданчику спортсмени теж підтримують власними силами.

«Ми прибирали з тренером. Зараз і інші тренери це роблять. Наприклад, з метання молоту. Він уже особисто сьогодні розповідав, що метає його спортсмен уже за сітку туди. Це ще небезпечно», – пояснює чемпіонка.

«У нас був тут випадок, коли Маша метала диск, а виходить людина. Він не знає, що ми диск метаємо, а ми не знаємо, що він не бачить, і ледве не був смертельний випадок. Буквально в кількох кроках від нього впало. Не обгороджено, жодних вказівників», – додає Тамара Едішерашвілі.

Марія Помазан каже: зверталася до різних очільників регіону з проханням зробити відповідний майданчик для запорізьких легкоатлетів. У квітні параолімпійська чемпіонка має повернутися до тренувань просто неба. Та чи матиме де готуватися у Запоріжжі до нових рекордів – це питання залишається для чемпіонки відкритим.