«Північний потік-2» і Україна. Німеччину звинувачують у подвійних стандартах

Берлін – Опалювальний сезон розпочався, а з ним і дискусії щодо енергопостачання. Для країн Європейського cоюзу, так само, як і для України, воно досі пов’язане з Росією. Створений тут 2009 року енергетичний союз має запобігти залежності від російського газу та гарантувати громадянам стабільні і доступні ціни на нього. Особливо гучно на провідну роль у роботі енергетичного союзу претендує Німеччина, але реалізація проекту Північний потік-2 – здійснюється мало не тихцем, а будівництво паралельної лінії до «Північного потоку-1» – через Балтійське море – триває.

Чарівне слово в боротьбі із залежністю від російського газу у ЄС – «диверсифікація», тобто використання якомога більшої кількості різноманітних джерел енергії. Критики застерігають, що після завершення будівництва «Північного потоку-2», Росія «закриє» діючий газогін через Україну. Крім того, Москва планує транспортувати російський газ до кордонів Греції через Чорне море і Туреччину.

Штефан Майстер

Керівник програм Східної Європи та Центральної Азії Німецького союзу зовнішньої політики Штефан Майстер у коментарі для Радіо Свобода зазначив: «Слід мати різні джерела, можливо, через Чорне море; робити більшу ставку на нові енергетичні можливості та ефективніше їхнє використання. Лише тоді можна до цієї «суміші» докуповувати російський газ, що зменшило б залежність у відносинах. Також і для України це був би шанс позбутися енергетичної «голки», що зробило б її менш вразливою через перерви у постачанні газу. А перебої все ж будуть. Ідеться про те, що росіяни підписали угоду з турками на прокладання «Турецького потоку». Також «Північний потік» будується далі. Це означає, що Україна, як транзитна країна, втрачатиме свою значущість».

З одного боку ФРН, як одна з провідних країн у запровадженні альтернативної енергії, особливо зацікавлена у співпраці з іншими країнами ЄС. З іншого боку, як зауважив Штефан Майстер, ніхто не хоче псувати відносин з Росією

«Звичайно, для енергетичного союзу і політики диверсифікації у рамках енергетичного союзу, цей проект підриває його засади. Але все залежить від перебігу переговорів країн-членів енергетичного союзу. При цьому, крім іншого, йдеться про завелику односторонню залежність від одного постачальника. Але чи суперечить це європейському праву чи європейським правилам? Якщо ні, то Єврокомісія не в змозі широко діяти. Відтак підприємства можуть без перепон і надалі працювати над проектом», – стверджує експерт.

Німецький політик вимагає припинити будівництво

Незважаючи на те, що правові питання досі не вирішені, і Єврокомісія може накласти вето, заморозивши принаймні на деякий час проект «Північного потоку-2», однак підприємства виходять з того, що перепон не буде, і працюють далі. Cеред зацікавлених у співпраці – німецькі концерни «БАСФ/Вінтершаль», а також «Еон». Німецький експерт і радник із питань енергопостачання Даніель Гомайєр у розмові з Радіо Свобода зазначив, що для ФРН дуже важливо мати вплив на перерозподіл російського газу.

«Існують економічні зв’язки між німецькими та російськими підприємствами – не між Росією і ФРН, а саме між підприємствами. Вони спрямовані на співпрацю. Йдеться про обопільну залежність на мільярди євро, і вони готові працювати, незважаючи на складну ситуацію із синкціями. Вони зацікавлені, щоб справа просувалася. Із одного боку, уряд Німеччини наполягає на санкціях проти Росії на рівні Європи, з іншого – у самій Німеччині переважають інтереси енергозабезпечення і безпеки», – стверджує радник із питань енергопостачання.

Гучно висловив протест політик від правлячої Партії християнських демократів Норберт Реттген. Він застеріг від реалізації проекту «Північний потік-2» як такого, що завдасть шкоди не лише економіці інших країн, а й їхнім відносинам у гуманітарній сфері. Реттген закликав німецький уряд зупинити плановане спорудження спільного газогону.

«Уряд має поступитися своєю позицією, за якою «Північний потік-2» – суто економічний, а не політичний проект. Поляки, балтійці та українці вбачають у ньому загрозу власній безпеці. Федеральний уряд має звернути увагу на їхнє занепокоєння», – сказав німецький політик в інтерв’ю радіоканалові RND. Далі він зазначив, що Німеччина має зробити внесок у досягнення компромісу у проблемі, котра виникла на рівні ЄС.

Політична карикатура Євгенії Олійник

«Цей проект неправильний – як із енергополітичної, так і зовнішньополітичної точки зору. Він перекреслює усе, про що у самому ЄС було домовлено щодо питань енергетичної і зовнішньої політики», – зауважив Реттген.

Також Штефан Майстер, коментуючи ситуацію, зазначив: справа навколо проекту у Європарламенті настільки «непрозора, що важко сказати, на якій стадії вирішення вона перебуває». Зрозуміло лише, що ще нічого не вирішено. Підприємства працюватимуть далі, доки їм не перешкоджатимуть. Досі не має офіційного підтвердження комісії, що цей проект відповідає усім критеріям ЄС. Відтак справу можуть зупинити.

Німеччину звинувачують у подвійних стандартах

Німецькі ЗМІ оприлюднили повідомлення, що вже із середини літа керівником підприємства «Північний потік-2» став екс-канцлер Німеччини Ґерхард Шредер. Йому і досі закидають те, що він перейняв керівну посаду у «Газпромі» дуже швидко після того, як залишив «крісло» глави німецького Кабінету, ще заздалегідь підготувавши правову основу роботи концерну у ФРН.

Тим часом проект лінії по дну Балтійського моря, за яким газ постачатимуть до ФРН в обхід України, Польщі і балтійських країн, має бути завершений 2019 року. Критики «Північного потоку-2» попереджають про енергополітичну дестабілізацію і непередбачувані геополітичні наслідки.

А східноєвропейські країни гостро критикують Німеччину, оскільки вона підтримує будівництво «Північного потоку-2». Тоді, як інші країни змушені були відмовитися від участі у «Південному потоці» – через запровадження економічних санкцій проти Росії, на яких особливо наполягала ФРН. Відтак вони закидають Німеччині подвійні стандарти і намагаються протистояти монополії «Газпрому» у Європі.

Так, у серпні проект «Північний потік-2» зазнав поразки після того, як польське монопольне відомство перешкодило злиттю численних європейських підприємств із «Газпромом» в одне спільне підприємство. Нині проект має не лише фінансуватися, а й організовуватися винятково силами російського концерну. І якщо кошти на будівництво є, то щодо адміністративних рішень існують ризики через можливий тиск з боку Єврокомісії.

Утім, незважючи на напружену політичну ситуацію між Росією та ЄС, спорудження другої траси через Балтійське море триває.