Окупація окремих районів Донбасу військами Росії триває вже третій рік. Хтось може вірить у самостійність маріонеток Кремля – Захарченка та Плотницького і всієї «вертикалі», але тільки не мешканці окупованих міст та селищ.
Кожного дня зі Сходу їдуть тентовані машини з РФ, заходить військова техніка, гримлять залпи гармат та систем залпового вогню. Військова окупація доповнюється окупацією економічною, культурною, інформаційною.
Кожний день окупації був перетворений на жахливий сон, саме з того дня, коли зняли український прапор із будівлі виконкому та Палацу культури імені Маяковського. Тоді о шостій ранку перестали включати гімн України у Виправній Торезькій колонії. На день вшанування жертв Чорнобильської трагедії місцева влада вийшла без державної символіки, мовчки, нічого нікому не пояснюючи. Лише пролунав чийсь поодинокий крик: «Де український прапор?». Так окупацію доповнила зрада. Чи може спочатку була зрада, а потім окупація?
На вулиці проїздять автомобілі з українськими номерами – на них державний прапор України, а в салоні стирчать російські і «днрівські» прапорці та ще «георгієвська стрічка» для «підстраховки», іконка православна на лобовому склі. Хтось скаже на захист «сіромахи» – водій почепив це все заради поблажливого ставлення «ДАІ ДНР», замість хабара. А істина полягає у тому, що там, де є хабарник, відразу починається зрадник. Саме з хабарів, із продажу свого голосу за 200 гривень на виборах до Верховної Ради, була запроваджена в масштабах держави України суцільна зрада. Кремлівський блазень глянув на карту з результатами «народного волевиявлення» і задумався про бліцкриг – швиденько окупувати половину України. Так зрада перетворилася на окупацію наших власних осель та земель, руйнування та вбивства.
Окупація – це не тільки військові сусідньої держави, які паплюжать гусеницями танків твою Батьківщину. Окупація – це уроки в школах, де співають гімни Росії та «ДНР». Колись діти в наших школах вивчали те, що найвища гора України Говерла (2061 метр), а зараз при чужинцях із сумом зубрять про те, що найвища точка Донбасу – гора Могила Мечетна (367 метрів). Із вивчання на уроках географії державної величі найбільшої держави Євразії наші діти скотилися до зазублення «географічних координат» ніким невизнаної у світі карликової «народної республіки».
Нещодавно Торез відвідала «міністр інформації ДНР» Олена Нікітіна. Під час спілкування «міністр» маріонеткової «республіки» під протекторатом РФ, яка охоплює «цілих» 17 міст та 4 «обрізаних» сільських райони, зробила комплімент мешканцям мого міста, які мають, на відміну від інших міст, аж два види ЗМІ: власну газету та власне телебачення. На зустрічі прозвучали пропозиції мешканців міста відображати не тільки пропагандистські матеріали та військову хроніку на «республіканських» каналах, а і життя міст, які зараз опинилися в тилу (Торез, Шахтарськ, Сніжне). Люди захотіли також мати власну радіостанцію. Майже всі мешканці нашого міста заскучили за правдою про їхнє власне життя і втомилися від брехні окупаційних каналів РФ та їхнії «кишенькових республік». Люди відмовляються отруювати свою свідомість «пропагандистським непотребом».
Кіоск «Союздруку» з «отрутою»
Якщо глянути місцеву газету «Торезький гірник», то можна побачити всі принади пропаганди окупаційної влади РФ: «голова» Захарченко на першій сторінці, анонси свят, економічні «досягнення» по видобутку вугілля, сторінка ненависті щодо України (пригадуйте роман «1984» Оруела). Ось назви статей на підтвердження – «Криминальная страна Майдания», «Украинцы стали меньше есть», «Реалии угольной отрасли в ДНР и на Украине», «Террор как неотъемлемая часть украинского национализма».
Газета «Торезький гірник»
Поряд із «отруйними» газетами окупантів, у кіосках «Союздруку» можна побачити сигарети, виготовлені тими ж окупантами. З рекламних плакатів бігбордів закликають купувати продукцію Донської тютюнової фабрики, яка розміщена у Ростові-на-Дону. Зараз «отруту окупантів» можна купити в кіоску, що колись продавав пиріжки та чебуреки на вході в місцевий ринок, у кіоску, який раніше торгував пиріжками та ватрушками, і навіть у кіоску із продажу лотерей. Слід додати і кіоски на зупинках транспорту.
Бігборд із рекламою цигарок фірми «Донская Табачная фабрика» з Ростова-на-Дону
Кіоск «Табак», де раніше торгували чебуреками та пиріжками
Симптоматичним є те, як поділені кіоски. Дві третини кіоску – на тютюнові вироби. Одна третина – на їжу! Отрута розповсюджується скрізь за допомогою економічної окупації. Як свідчить статистика, РФ займає перше місце в світі по споживанню тютюну. Мабуть, окупанти таким чином піднімають «ДНР» та «ЛНР» до «величі» власних досягнень…
Кіоск, дві третини якого торгують цигарками, та одна третина – ватрушками
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org