Дипломатична перемога України в Парламентській асамблеї Ради Європи – чи може Україна розвинути на цій базі наступ на дипломатичному фронті? Що Україна може запропонувати замість Мінських угод, якщо вона переконана в їхній недієздатності? Про це говоримо з дипломатом, експертом з питань міжнародної політики недержавної організації «Майдан закордонних справ» Олександром Харою.
Це була одна із наших політико-дипломатичних перемог і, звичайно, хотілося побачити її продовження і в інших сферах
– Безумовно, це була одна із наших політико-дипломатичних перемог, і, звичайно, хотілося побачити її продовження і в інших сферах. Там не лише йдеться про безпосередні визначення російської агресії проти України, там є інші важливі речі: як не може бути виконана політична частина, якщо немає безпекової зони Мінських домовленостей. По-друге, там було чітко визначено що ці санкції, які є щодо Росії, можуть бути зняті, лише коли буде вирішений конфлікт, в тому числі Крим. І третє – це був такий дуже важливий крок, його навіть наш уряд український не зробив, була визнана нелегітимність усієї Державної думи у зв’язку із тим, що на окупованих територіях у Криму були проведені вибори, стосується це не лише чотирьох депутатів, але й решти російської Думи, бо кримчани, звичайно, «голосували» і за партійні списки також. Так що це є важливі результати і дипломатичної роботи, і наших депутатів. Вони абсолютно злагоджено спрацювали.
Ці перемоги слід розвивати і в інших напрямках – як з точки зору того, що ми маємо потихеньку знову повернути питання, що Мінськ не працює і слід шукати інших речей, що Мінськ не може працювати
І звичайно, що ці перемоги слід розвивати і в інших напрямках – як з точки зору того, що ми маємо потихеньку знову повернути питання, що Мінськ не працює, і слід шукати інших речей, що Мінськ не може працювати, оскільки таким чином складається враження, що є «громадянська війна» в Україні і якась там роль Росії, а не навпаки, що Росія ініціювала цей конфлікт.
– Якщо Рада Європи усвідомлює, що йдеться про російську агресію, то чи можуть пристати на цю ж позицію міжнародні організації, від яких, власне, може залежати вирішення цього конфлікту?
– Для нас здебільшого потрібно було б, щоб це усвідомили перш за все в Європейському союзі. Бо Парламентська асамблея Ради Європи – дуже важливо, але це має бути визначено у Європарламенті, і також, звичайно, урядами цих країн. Ми знаємо, що у нас є п’ять країн у європейській спільноті, які виступають за те, щоб з Росії вже зняли санкції, і доки вони так вважатимуть, ми можемо втратити навіть ту безпеку, яка є зараз.
Крим і Донбас є результатом реалізації стратегії Росії із позбавлення України суверенітету і територіальної цілісності. Йому можна запобігти лише таким чином: послабити Росію, посилити Україну. І третя річ – забезпечити Україні в будь- якому випадку можливість стати частиною європейської спільноти або євроатлантичної
А як можна завершити конфлікт, оскільки є Крим і Донбас – це є результатом реалізації стратегії Росії із позбавлення України суверенітету і територіальної цілісності. Тобто нинішнє «керівництво» в Криму і «політична еліта», і, на жаль, велика кількість пересічних росіян не бачать Україну як самостійну державу, яка може сама обирати своє майбутнє, бути з європейською спільнотою чи з НАТО. І тому це є реалізація цього сценарію, йому можна запобігти лише таким чином: послабити Росію, і це відбувається через санкції, посилити Україну і з точки зору військової місії, і з точки зору нашої суцільної спроможності відбивати агресію і брати власне життя у власні руки. І третя річ – забезпечити Україні в будь- якому випадку можливість стати частиною європейської спільноти або євроатлантичної, коли ми досягнемо відповідних критеріїв.
Коли Путін побачить, що його намагання позбавити нас можливості вступити в НАТО та в ЄС не досягають своєї мети військовим чином, то і сенсу в цій агресії в нього вже не буде
Коли Путін побачить, що його намагання позбавити нас можливості вступити в НАТО та в ЄС не досягають своєї мети військовим чином, то і сенсу в цій агресії в нього вже не буде. Бо ключова річ – це позбавити українців права обирати своє майбутнє.
– Європейські експерти говорять про те, що українці дуже активно критикують Мінські угоди, але поки що не були спроможні представити інший альтернативний план. Чи цей план є в Україні?
– Ну, ви знаєте, загалом і «мінського плану» як такого немає. Бо в Києва і Москви є розбіжності щодо того, чи пункти, пронумеровані 1-14, слід виконувати паралельно, або один за одним, і ми не бачимо жодного з пунктів, який би виконала російська сторона, адже ми не можемо казати про суб’єктність «ДНР» і «ЛНР». Так що взагалі «мінського плану» як такого фактично немає.
Щоб Путін не досяг своєї мети, ми не можемо виконувати в будь-якому випадку політичну частину умов
Є певні напрацювання у громадянського суспільства. Ми, і не лише наша організація, критикуємо, але й пропонуємо певні кроки. Звичайно, що для того, щоб Путін не досяг своєї мети, ми не можемо виконувати в будь-якому випадку політичну частину умов.
По-перше, це проведення виборів. Тобто якщо ми це проводимо на тих умовах, які нам висилає Москва, ми, звичайно, легалізуємо тих «терористів», я умовно їх називаю, хоча вони не є терористами, вони є proxy, на жаль, в російській і українській мові немає адекватного терміну, і їхню владу над нашим населенням.
По-друге, це зміна Конституції щодо надання особливих її повноважень тим територіям. Їм, як і іншим територіям, можуть бути надані лише ті повноваження, які українська громада, український народ може дати їм, згідно з Конституцією. Зміна конституційного ладу – це виключна компетенція українського народу, тобто референдуму. І жодна посадова особа або державний орган не може її узурпувати. Тобто це в Конституції чітко записано. Так що ці речі не можна виконувати.
Якщо ми не беремо військовий варіант повернення найближчим часом, то ми тоді маємо заморозити конфлікт поза територією України
Що можна робити – це, наприклад, зі стратегічної точки зору, якщо ми не беремо військовий варіант повернення найближчим часом, то ми тоді маємо заморозити конфлікт поза територією України. Тобто країна-окупант має підтримувати порядок, платити за всі витрати, які потребує підтримання «законності», соціальних виплат і інших речей.
– Але в цьому випадку не йдеться про домовленості, просто Україна в односторонньому порядку говорить про те, що вона збирається зробити в такому випадку. Що можна зробити для того, щоб досягти домовленостей, які підпише Росія?
– Росія не збирається підписувати домовленості, які вона буде виконувати, допоки вона не реалізує свій план фактично з нав’язування нам концепції обмеженого суверенітету, і з цього слід виходити. Війна, яка зараз триває два з половиною роки, тривала принаймні чверть століття, я кажу, від 1991 року.
Ми кажемо про економічну, торговельну, культурну, інформаційну та інші види агресії, які Україна відчувала на собі 25 років. І ця сама агресія буде тривати, допоки або у Росії не буде можливості проводити таку агресію, або Україна здасться і погодиться на умови Путіна. Тобто агресія буде тривати в інших формах.