Хто заплатить за обов’язкове медичне страхування в Україні?

Київ – Впровадження «елементів страхової медицини» з початку наступного року обіцяє віце-прем’єр Павло Розенко, плануючи повністю звершити реформу до 2020-го. Але відповідний закон для цього досі не ухвалили. Сьогодні у Верховній Раді є три законодавчі ініціативи, одну з яких днями розкритикували в МОЗ, побачивши там ймовірні корупційні ризики.

Хто заплатить за обов’язкове медичне страхування в Україні?

Перший зі згаданих законопроектів про медичне страхування подавав колектив авторів на чолі з колишньою міністром соціальної політики і теперішньою головою відповідного парламентського комітету Людмилою Денисовою, другий ініціювала голова комітету з охорони здоров’я Ольга Богомолець, а третій – колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, який зараз також входить до «медичного» комітету. Всі три документи передбачають створення певної системи накопичення страхових коштів, які потім будуть використовуватись на лікування людей, однак цю систему бачать по-різному.

Міністерство охорони здоров’я розкритикувало першу зі згаданих законодавчих ініціатив, бо та передбачає залучення приватних страхових компаній. А це, як йдеться в оприлюдненій заяві МОЗ, створює корупційні ризики: гроші будуть накопичуватись на рахунках приватних страхових фірм, які будуть визначати розміри страхових внесків, і держава не зможе проконтролювати цю діяльність.

Імовірність загрози створення монополії заперечує один із авторів цього законопроекту, депутат «Блоку Петра Порошенка» Борислав Розенблат.

«Там чітко зазначено – фінансові установи будь-якої форми власності: від державної до приватної. Тому те, що сьогодні відбувається, і така модель, яка там запропонована, практично існує у 95% європейських країн. І Україна, до речі, остання країна в Європі, яка не має досі страхової соціальної медицини обов’язкової», – каже він.

За словами депутата, страховики повинні будуть розробити перелік медичних послуг, і кошти будуть перераховуватись відповідно до того, яку саме послугу з переліку надали пацієнту і скільки ліків для цього використали. Між тим, як зауважує Розенблат, запровадити цю систему за три місяці, як того хочуть у Кабміні, неможливо, тож вірогідною датою старту реформи він називає початок 2018-го.

Автор одного з альтернативних законопроектів, позафракційний депутат Олег Мусій, тим часом, вважає, що впровадження будь-якої системи медичного страхування в Україні є нині передчасним, тому що для цього потрібно змінити податкову систему.

«При теперішній системі оподаткування введення ще одного податку чи збору, а це десь в межах 7-9%, призведе до ще більшої тінізації заробітної плати», – переконаний депутат.

Він, у свою чергу, пропонує створити фонд, куди б роботодавці сплачували внески за своїх працівників, фонд безробіття переказував частину зосереджених у ньому коштів за лікування тих, хто не працює, пенсійний фонд – за пенсіонерів, а місцеві бюджети будуть оплачувати лікування дітей. За словами Мусія, третій альтернативний законопроект – голови комітету з охорони здоров’я Ольги Богомолець, передбачає теж створення єдиного державного фонду, однак він буде наповнюватись по такому ж принципу, як передбачено у законопроекті Денисової.

Держава може гарантувати певний пакет послуг, все інше треба буде «дострахувати» – Бетлій

Міністерство охорони здоров’я, тим часом, пропонує продовжити фінансування медицини з державного бюджету, застрахувати всіх громадян, а не тільки тих, хто працює, і створити єдину державну агенцію, яка буде керувати загальним бюджетом. Водночас, МОЗ виступає за створення реєстру медичних послуг, хоча й зазначає, що держава повинна захистити громадян, які потребують послуг поза цим переліком.

Йдеться про концепцію, запропоновану ще попереднім керівництвом МОЗ і підтриману нинішнім, пояснює експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій. За її словами, створюється національний фонд або агентство, яке буде отримувати гроші з бюджету і «проводити» їх, тобто укладати договори з медичними закладами, оплачувати надані послуги, але про окремі внески із заробітних плат не йдеться. Йдеться про зміну принципів фінансування, а не про зміну джерела фінансування.

Як раніше говорила міністр охорони здоров’я Уляна Супрун в інтерв’ю Радіо Свобода, створення цієї системи буде, серед іншого, впливати на зарплату лікаря.

«Наша реформа фінансування охорони здоров’я передбачає державне страхування: лікарі будуть оплачені за послуги – як вони будуть мати багато пацієнтів, як вони забезпечуватимуть дуже високий рівень допомоги для пацієнтів, то їм буде оплачуватися більше», – сказала вона.

Водночас, як зауважує Олександра Бетлій, є ймовірність, що держава зможе оплатити з бюджету тільки певний обсяг медичних послуг.

«Тобто, держава буде гарантувати певний пакет, а далі вже може людина сама, якщо хоче, піти у приватну страхову компанію і «дострахуватись» на якісь послуги, – пояснює експертка. – Тому що ми маємо паралельне фінансування, паралельні кілька систем, тобто людина має право і на бюджетне (лікування – ред.), і, наприклад, якщо вона купила якийсь приватний пакет, то дублюються функції і дублюється фінансування. Це не є правильно».

Лікарі чекають встановлення чітких правил гри – хто за що буде платити, зазначає експерт Реанімаційного пакету реформ Андрій Гук.

«При всій повазі до наших депутатів, вони пропонують якусь квазімодель, гібридну модель, від якої більшість країн світу вже відмовилися. Я думаю, потрібно більш ретельно вивчити досвід нашим депутатам і не повторювати тих помилок, що вже були допущені у країнах Євросоюзу,» – заявив він у коментарі Радіо Свобода.

Водночас, на думку Гука, для того, щоб обов’язкове загальнодержавне страхування запрацювало, потрібно, окрім ухвалення закону, працювати і над виведенням із «тіні» української економіки, оскільки значна частина українців працює неофіційно.