Війна здатна спровокувати небачену жорстокість і повторення трагедії Бабиного Яру – Грицак

Відзначання 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру має стати важливим поворотним пунктом в україно-єврейському діалозі, вважає історик та публіцист Ярослав Грицак. За його словами, примирення між народами – тривалий процес, про який мають дбати самі народи. Тому відповідальні сучасні політики повинні мати сміливість і волю говорити правду, наголосив він в ефірі Радіо Свобода.

Війна здатна спровокувати небачену жорстокість і повторення трагедії Бабиного Яру – Грицак

– Колись дуже добре сказала Мадлен Олбрайт: «Примирення між народами – це як їзда на велосипеді. Як тільки перестаєш крутити педалі, то одразу падаєш». Так само і в цьому випадку – українсько-єврейський діалог має давню історію, стосунки мають давню історію. Відзначення 75-річчя показує, що ми на поворотному пункті, сподіваюся, на доброму поворотному пункті.

– Якщо згадати заяви, які зробив президент Ізраїлю Реувен Рівлін в українському парламенті про те, що українці, а особливо члени ОУН, причетні до масових убивств і переслідування євреїв у роки Другої світової війни? Чи сприяють вони налагодженню діалогу і примиренню?

– Вважаю, що треба визнати. Немає сумнівів, що члени ОУН були причетні до цих убивств, на це є докази. Питання тільки в тому, що треба з’ясувати: які члени, кого вони представляли, діяли вони самостійно чи з наказу організації. Припускаю, що наказу організації ніколи й не було. Кожна організація, ОУН зокрема, є великою і складною, там можуть бути різні люди. Найгірше сказати: ні, там нікого не було, ми не винні. Це дурня, тому що всі винні були. Проблема і горе Голокосту полягає в тому, що немає жодної політичної сили фактично в жодній країні світу, яка так чи інакше не була би причетною до Голокосту.

– Чи можна у цьому за приклад взяти німецьку націю, яка змогла подолати почуття провини після Другої світової війни?

– Німецький приклад – це було би чудово, тому що жодна інша нація не змогла так радикально подолати своє минуле, як це зробили німці. На жаль, існує дослідження і досвід показує: жодна країна не змогла це повторити. Зокрема, в Центральній і Східній Європі не вдалося цього зробити. Тому що є завше сили, які будуть цьому протистояти. Є комуністи, які будуть казати, що не винні, є націоналісти, які переконуватимуть, що також не винні. Тут треба знайти людей, які не комуністи, не націоналісти, які готові і мають волю говорити правду.

– Що має зробити сучасний світ, аби не допустити подібної трагедії? Чи можливе повторення трагедії Бабиного Яру у сучасному світі у будь-яких її проявах?

– Цивілізація – це дуже умовне слово. Коли Махатму Ганді запитували, що він думає про західну цивілізацію, він казав, що це була б дуже добра ідея, якби зреалізувалася. Насправді в центрі цивілізації сидить зло, насильство. І двадцяте століття – це століття насильства. І Бабин Яр чи Освенцим цьому дуже добрий чи поганий символ. Але краще, аби ми це усвідомили, що зло є з нами. І кожен раз, коли ми йому потураємо, усміхаємося, пробачаємо, щоразу воно може відродитися зі страшною силою. Зараз багато говорять про те, що світ перебуває, умовно кажучи, у точці 1913-1914 року.

– Так ми бачимо, що у двадцять першому столітті багато гарячих точок на планеті, вникають конфлікти, і протистояння теж набуває міжрасового, міжнаціонального чи міжрелігійного забарвлення.

– Абсолютно. Теза, яку говорив (Тімоті) Снайдер (американський історик – ред.), і він не перший, хто сказав, що насправді плани Гітлера винищити євреїв, плани Голокосту виникли не одразу. Правдоподібно ключовою обставиною стало завоювання України. Тобто, звичайно, Гітлер не любив євреїв, погрожував їм, але винищувати почав вже у ході війни. Так само ми повинні розуміти: очевидно зараз ми думаємо, що це неможливо, повторення страхіть, бо ми цивілізовані. Насправді, як показує історія, коли починається війна і запускається механізм, люди здатні на все. Тому не можна допустити війни, а, по-друге, не варто допускати мови ненависті. Ці речі – це мінімальне, що треба робити кожному суспільству.