Чи виправданий ризик життям заради ненасильницького спротиву окупантам на Донбасі?

Гімн України на День незалежності держави у захопленому угрупованням «ДНР» Донецьку, написи «Слава Україні» і «Рашисти – геть з Донбасу!» на стінах міста. Графіті та вивішування українських прапорів. Фотографії у соцмережах. На окупованій частині Донбасу ще влітку 2014 року з’явилися перші ознаки ненасильницького опору. Наскільки це ефективно та безпечно? Адже на непідконтрольній українській владі частині Донбасу тривають бойові дії, а порушення прав людини, незаконні затримання та катування стали фактично нормою.

Чи виправданий ризик життям заради ненасильницького спротиву окупантам на Донбасі?

На думку керівника «Агентства ненасильницьких рішень», перекладача і видавця книги «Опір репресіям» Дмитра Потєхіна, ненасильницький опір на окупованій частині Донбасу і анексованому Росією Криму зараз є найбільш ефективним методом боротьби.

«Цей спосіб спротиву дуже важливий. Як свідчать дослідження, цей метод ефективніший за насильницький спротив у багатьох випадках. Він повинен показати, що є люди, які борються. Це дуже важливо, адже ці символи непокори об’єднують людей, що займають проукраїнську позицію. Демонстрація непокори підсилює бажання опору в інших людей, і пов’язаний він з ризиками не меншими, ніж насильницький спротив. Але його може використовувати кожна людина, навіть та, яка не має спеціальних засобів», – вважає Потєхін.

Можна навести непоодинокі випадки подібного спротиву в окупованому Донецьку. Яскравим прикладом є те, що багато вчителів у школах там формально підходять до так званого «патріотичного виховання» дітей, яке запровадило угруповання «ДНР».

Художник Сергій Захаров, відомий під псевдонімом «Мурзілка», 2014 року в Донецьку розклеював карикатури на ватажків бойовиків. Саме за це згодом і потрапив у «підвал» де просидів півтора місяця. Він вважає, що ненасильницькі методи, зокрема ті, що використовував він, допомагають проукраїнськи налаштованим людям на тих територіях.

«Як і раніше, ці форми протесту можуть бути ефективними. А чому ефективними? Тому що вони будуть показувати тим людям, які залишаються при думці, що там діє окупаційний режим, а вони вимушені заручники, – що є люди, які думають так само. І це буде сприяти тому, що так чи інакше ці низові ініціативи будуть розширюватися. Це на даний момент найпотужніша зброя. Силовий сценарій, як це не парадоксально, теж може бути. Але ми бачимо, що ситуація розвивається по іншому, і надія тільки на ненасильницький опір», – каже Захаров.

Ціна та ефективність ненасильницького спортиву

Але люди, що долучаються до такого спротиву, безумовно, наражаються на небезпеку. І нерідко це бувають діти.

У мережі є відео з досить специфічного заходу – повчання затриманих у Луганську старшокласників (два хлопця та дівчина), що фотографувалися з українським прапором. Покарання відбувалося у формі вичитування переляканих школярів ветеранами Другої світової війни, проросійськими пропагандистами та функціонерами угруповання «ЛНР». Наразі подальша доля школярів невідома.

Це не єдиний випадок, коли дітей звинувачують у тому, що вони є диверсантами та начебто співпрацюють з українською владою.

У свою чергу журналіст проекту «Крим. Реалії» Сергій Громенко вважає, що ненасильницький спротив на окупованих Росією територіях – у Криму, а особливо на непідконтрольній частині Донбасу, не має жодного сенсу.

«З подачі ліберальних ЗМІ є думка, що ненасильницький опір відкриває будь-які двері, але насправді це не так. Проти справжніх людожерських режимів він марний. Приклади дуже прості. Ми знаємо, що ненасильницький опір не допоміг вирішити проблему ні з нацистським режимом у Німеччині в тридцяті роки, він не допоміг проти Піночета, він виявився неефективним проти Саддама Хусейна, проти Муаммара Каддафі. Там доводилося вирішувати ці питання силовим шляхом, відповідно, з жертвами. Чим відрізняються справжні людожерські режими від несправжніх? Всього лише тим, що справжні зав’язані на собі економічно і не потребують схвалення чи засудження. Вони не бояться впливу зовнішнього світу», – вважає він.

Більше того, на думку кримського журналіста, ті, хто вдається до ненасильницького опору на територіях підконтрольних угрупованням «ДНР» та «ЛНР», наражаються на смертельну небезпеку.

«На території підконтрольній «ДНР» та «ЛНР» така форма спротиву марна. Більш того, публічні форми протесту там призведуть до ізоляції і, можливо, загибелі тієї небайдужої людини, яка на неї наважиться», – вважає Сергій Громенко.