Ми молимося за мир в Україні – афонські ченці в Києві

Київ – Афонські ченці з монастиря Кутлумуш відвідують Київ. Цей візит є не просто доказом духовних зв'язків між Афоном і Україною, а є свідченням початку діалогу між православними центрами, наголосив афонський старець ієродиякон Хризостом. Про те, яким чином на Афоні дізнаються про події в Україні, які країни мали схожі проблеми під час створення єдиної помісної церкви та хто відвідує Святу гору, керівник монастиря Кутлумуш ієромонах Хризостом та ієродиякон Хризостом розповіли в інтерв’ю Радіо Свобода.

Проблеми створення помісної церкви в Україні схожі на ті, з якими зіткнулися балканські країни

​– Цього року виповнюється 1000-річчя зв’язків України з Афоном. Який слід на Афоні залишили українці? І як Свята гора вплинула на духовне життя України?

Ієродиякон Хризостом: Від Х століття Україна тримає з Афоном безперервний зв’язок. Відтоді, як князь Володимир приніс нову віру і ваша держава прийняла християнство, між Україною і Константинополем налагодилися взаємовідносини. Другим стовпом, який підтримує їх, стала Свята гора Афон. Антоній, заснувавши Києво-Печерську лавру, приніс з Афону традицію чернецтва.

Ієродиякон Хризостом

Крім того, афонські ченці засновували на території України місця, в яких служили, а відомі українські церковні діячі, у свою чергу, відвідували Афон. Багато з них у майбутньому отримали лик Святих, зокрема, Паїсій Величковський, який відвідував і певний час жив на Афоні, також Пафнутій, Іоанн Руський. Відтоді ми перебуваєимо у безперервному контакті, який базується на християнській традиції та на традиціях афонського чернецтва.

– Якщо говорити про сучасність, то як сьогодні розвиваються взаємини України і Афону? Як сьогодні Україна присутня в Афоні?

– Власне, продовжується та традиція, яка існувала у вигляді взаємовідвідин України ченцями зі Святої гори, а українцями – Афону. Зокрема, з України приїжджає величезна кількість прочан, аби вклонитися афонським святиням. Вони спілкуються з ченцями, і таким чином ми дізнаємося як про біди конкретної людини, так і про проблеми, з якою стикається українська нація. Так само на Афоні живе певна кількість ченців, які є вихідцями з України. Святогірські ченці час від часу з апостольськими місіями відвідують Україну.

Також варто згадати безпосередньо останні події. В Україні розпочав роботу Відкритий православний університет Святої Софії, тому зв’язок між Україною й Афоном полягатиме тепер не просто у відвідинах, це буде діалог між афонською і українською православними традиціями. Наша присутність сьогодні якраз є свідченням цього діалогу, який ми ведемо з тим, щоб покращити стан релігії в Україні, зокрема православної. Укріплювати і підтримувати відносини на тому рівні, який є між нашими народами.

– Чи відслідковують старці ситуацію в Україні, зокрема на Донбасі?

​

– Війна – це один з тих крайніх станів, в яких може опинитися людина, і це одна з найгірших речей, з якими вона може стикатися в своєму житті. Монахи, зважаючи на шлях, який вони для себе в житті обрали, і зважаючи на свій послух, який вони здійснюють щодня, є найбільш чутливими до проблем, які людина проживає у звичайному житті. І тому, коли ми чуємо про війну, для нас це не просто якась інформація, ми проживаємо її так, ніби бачимо усе своїми очима. Це змушує молитися завзятіше і частіше звертатися до Бога з молитвою про мир в Україні, щоб Бог почув благання людей та монахів і втрутився, і допоміг українському народові, щоб ця війна закінчилася. Війна – це війна. І оскільки ми сприймаємо всіх людей як наших братів, то, звичайно, нам це дуже болить, так, ніби це лихо спіткало наших рідних.

– Чи розглядають на Афоні Україну й українську церкву як окрему самостійну спільноту?

– Святогірські ченці обмежені у доступі до інформації вимогами свого проживання. У нас немає телебачення, радіо, відсутній доступ до інтернету. Тому всю ту інформацію, яку ми отримуємо про зовнішній світ і з якої можемо робити висновки, – це переважно те, що ми бачимо на власні очі, якщо виїжджаємо, але не всі і не часто. Або те, що розповідають прочани.

​

Греція, завдяки географічному розташуванню, бачила історію розвитку і становлення помісних церков в багатьох балканських країнах. Тому те, що відбувається в Україні зараз, для нас не є чимось новим та невідомим. Щось подібне в тому чи іншому варіанті вже траплялося у тій чи іншій балканській країні. Питання в тому, як люди ставляться до церковних проблем. Ми молимося за те, аби Бог дарував людям єдність, ми просимо Бога, щоб люди відкрили серця і пустили до них добро і любов.

– Щороку на Святу гору приїжджають тисячі паломників, зокрема українців. Хто з української еліти або зі світових лідерів приїжджає молитися на горі Афон?

​

– Монастирі на Афоні розташовані трохи віддалено один від одного і якщо якась відома людина відвідує певний монастир, то монахи із сусіднього монастиря можуть не помітити цього. Тому ми часто не знаємо про те, хто відвідує інші монастирі Афону. У нас немає органу, який би відповідав про інформування всіх про те, що відбувається в кожному окремому монастирі.

Але, звичайно, Афон відвідують очільники різних держав, представники уряду, відвідують співаки, актори та інші люди. Іноді так буває: якщо в Греції чи в сусідній країні відбуваються зустрічі представників ЄС, то вони всі разом заїжджають на Афон всі разом, щоб вклонитися святиням.

Тому цікавитися і проявляти інтерес, хто приїжджає на Афон вочевидь не варто, бо людина, яка займається якоюсь звичайною професією, може бути важливішою для людства і робити більше, ніж якийсь посадовець.

– Попередній президент Віктор Янукович, який втік до Росії, який очолив рейтинг найбільших корупціонерів світу за версією Transparency International, який є фігурантом кількох кримінальних справ, зокрема, щодо перевищення ним повноважень від листопада 2013 року до лютого 2014 року і за масові вбивства активістів Майдану, а також за фактом захоплення державної влади в 2010 році,​ також неодноразово був на Афоні. Як з християнської точки зору пояснити його дії?

​

– Попри те, що для відвідин Афону потрібна віза, отримати її і приїхати на Афон має право будь-хто. Але як мінімум треба бути чоловіком. Святу гору відвідують люди різних національностей, які сповідують різні релігії: це можуть бути мусульмани, віруючі неохристянських церков. Це не заборонено.

Приміром, Фідель Кастро теж неодноразово відвідував Афон, зважаючи на те, що був комуністом, він публічно заявляв, що є невіруючою людиною. Звісно, ми не можемо заборонити людині відвідувати святі місця. Тому що Афон – це те місце, куди люди приїжджають очиститися, покаятися і ті, хто справді їдуть на Афон зі справжньою метою – допомогти собі знайти себе, попросити у Бога заступництва. Це ті люди, які хочуть залишити там гріхи і виїхати з Афону очищеними.

Але змусити людину поїхати на Афон очиститися – так само, як людину, котра вже приїхала, вставати о 3-й годині ранку і йти молитися разом з монахами, бити поклони, щоб були прощені гріхи – не можемо. Це має бути усвідомлена воля самої людини. Однак якщо людина, яка поїхала, зокрема, в Єрусалим поклонитися гробу Господньому, то це ще не означає, що коли вона вийшла звідти, стала безгрішною.

– Які поради Ви дасте українцям, зважаючи на непросту ситуацію, в якій вони опинилися?

Ієромонах Хризостом

​

​Ієромонах Хризостом: Ми молимося за всі народи і особливо просимо Бога заступництва молоді, щоб знайти вихід із безвихідних ситуацій, з якими стикається наразі людство. Ми, афонські ченці, вбачаємо розв’язання сучасних проблем людства в поверненні до християнських принципів життя, які може дати православна церква.

Ми не маємо сліпо слідувати тим філософським віянням, які приходять, особливо в наші країни, із Заходу, тому що вони говорять нам про те, що життя – це гроші, це влада, це популярність. Але це імітація життя. Життя справжнє – це любов, співчуття, доброта – і все це може нам дати Божий Дух.

І ми маємо молитися і просити заступництва у Бога, щоб він нам відкрив очі і освітив нас своїм сяйвом, щоб ми могли побачити істину, яка справді може дарувати нам безцінне радісне життя. Думайте про нас гарно, моліться за нас, а ми завжди молимося за вас, за український народ.